- •Екзаменаційний білет № 1
- •1. Визначте основні етапи розвитку історичного джерелознавства.
- •2. Дослідження теоретичних і методичних засад пошуку та опрацювання джерел у працях українських істориків другої половини хіх ст.
- •3. Чому художню літературу розглядають як особливе історичне джерело?
- •Екзаменаційний білет № 2
- •1. Основні компоненти історичного джерелознавства.
- •2. Дайте характеристику основних етапів розвитку методики джерелознавства у світі та в Україні.
- •3 Вкажіть на характерні особливості наукової історичної літератури як історичного джерела.
- •Білет 3
- •1. Поясніть закономірності джерелознавства як спеціальної галузі історичної науки.
- •2. У чому полягає залежність методики джерелознавства від методології історичної науки?
- •3. Назвіть характерні особливості агіографічної літератури. Яке значення вона має в історичному дослідженні?
- •Білет 4
- •1. Назвіть основні завдання історичного джерелознавства.
- •2. Що Ви розумієте під методикою джерелознавства?
- •Білет №5
- •1. Які джерелознавчі проблеми історії України є найактуальнішими сьогодні?
- •2 Що Ви розумієте під методикою джерелознавства?
- •3 До якої групи письмових джерел відносять документи громадських об’єднань і політичних партій?
- •Білет №6
- •1 Назвіть основні сучасні центри джерелознавчих досліджень в Україні.
- •2 Які особливості має класифікація джерел із вітчизняної історії?
- •3 Чому періодичну пресу прийнято називати комплексним джерелом? Які особливості класифікації і використання цієї групи джерел?
- •Білет № 7
- •1. Обґрунтуйте поняття “структура джерелознавства” та визначте його значення.
- •2. Які чинники мають вирішальне значення для вибору оптимальної схеми класифікації джерел?
- •3. У чому полягають особливості судово-слідчих документів як історичних джерел?
- •Білет № 8
- •1. Назвіть основні спеціальні галузі історичної науки (спеціальні історичні дисципліни), котрі безпосередньо вивчають різні види історичних джерел. Як вони взаємодіють із джерелознавством?
- •2. Назвіть найпоширеніші в теорії історичного джерелознавства класифікаційні схеми та вкажіть на їх практичне значення.
- •Білет № 9
- •1. Складіть схему загальновизнаної в науці структури історичного джерелознавства.
- •2. Що джерелознавці розуміють під поняттям “класифікаційна схема”?
- •3.У чому полягають роль і значення актової та діловодної документації як історичного джерела? Прослідкуйте як змінювалися види цих джерел у різні історичні періоди?
- •Екзаменаційний білет № 10
- •1.Визначте поняття “історичне джерело”. Виокреміть його основні складові.
- •2. Розкрийте суть поняття “класифікаційна ознака джерела”. Вкажіть на споріднені ознаки речових і зображальних джерел. Чим відрізняються джерела цих типів?
- •3. Назвіть основні види законодавчих джерел з історії України?
- •Екзаменаційний білет № 11
- •1.Які існують основні етапи функціонування історичного джерела? Дайте характеристику змісту останніх.
- •2. Які відмінності класифікації джерел від їх систематизації?
- •3. Які риси та характеристики відрізняють княжі літописи часів Київської Русі, регіональні літописи XIV-XVII ст. І козацьке літописання кінця XVII – початку XVIII ст.?
- •Екзаменаційний білет № 12
- •1.Поясніть, як взаємодіють об’єктивні та суб’єктивні чинники у процесі створення та функціонування історичних джерел?
- •2. Визначте поняття “класифікації джерел”.
- •3. Назвіть основні характерні ознаки та особливості літописів як історичного джерела.
- •Білет №13
- •1. . Складіть схему структури джерельної інформації, дайте характеристику її складових.
- •2. Розкрийте сутнісний характер і наукове значення джерельної бази історичного дослідження.
- •3. Складіть таблицю різновидів писемних джерел , зазначивши в ній час виникнення кожного з них.
- •Білет №14
- •1. Розкрийте поняття “архівна евристика”.
- •2. Чим визначається джерельна цінність пам’яток нумізматики, боністики, філателії?
- •3. У чому полягає історична наукова цінність прозових усних джерел? Білет 15
- •1. Як використати науково-довідковий апарат архівів для пошуку джерел?
- •2. У чому, на Вашу думку, полягає специфіка і джерельна цінність пам’яток архітектури? Назвіть їх основні групи.
- •3 З’ясуйте роль топонімів у вивченні різноманітних проблем історичної науки.
- •Білет 16
- •1. Які групи методів застосовуються у джерелознавчій критиці?
- •2. Назвіть основні групи речових джерел.
- •3. Розкрийте значення антропонімів як історичних джерел.
- •Білет 17
- •1. Перелічіть основні елементи джерелознавчого аналізу.
- •2. Дайте загальну характеристику речових джерел і визначте їх інформативні властивості в контексті вивчення історії.
- •3. Які існують основні групи лінгвістичних джерел?
- •Білет 18
- •1.Що Вам відомо про методику встановлення оригінальності (справжності) джерела?
- •2. Як Ви розумієте поняття “репрезентативність” стосовно масових історичних джерел?
- •3. У чому полягає специфіка кодування інформації в лінгвістичних джерелах? Білет 19
- •1.Як проводиться атрибуція (встановлення походження чи авторства) джерела?
- •2. Назвіть характерні риси та особливості роботи з масовими історичними джерелами.
- •3. Зробіть загальний огляд лінгвістичних джерел.
- •Білет 20
- •1.Які прийоми можна використати для встановлення часу, місця, обставин і мотивів походження джерела?
- •2. Що таке синтетична критика джерел?
- •3. Назвіть основні різновиди віршованих усних джерел. У чому, на Вашу думку, полягає їх наукова історична цінність?
- •Білет 22
- •1. Розкрийте зміст методики інтерпретації джерела.
- •2. Назвіть і визначте особливості основних груп усних джерел.
- •3. У чому полягає історична наукова цінність прозових усних джерел?
- •Білет 23
- •1. Охарактеризуйте значення предметів озброєння як джерела у вивченні історії.
- •2. Охарактеризуйте особливості портретних зображальних джерел у дослідження історії.
- •3. Дайте загальну характеристику усних джерел!
- •Білет 24
- •1.Розкрийте джерельне значення предметів одягу.
- •2. У чому полягає цінність і значення книжкової графіки як історичного джерела?
- •3.Назвіть основні види картографічних джерел. У чому полягає значення їх залучення до історичного дослідження?
- •25 Білет
- •1. Чим зумовлюється значення зображальних джерел для вивчення історії?
- •2. Які проблеми історичного дослідження можливо вирішити, залучивши як джерело жанрові твори живопису? Це питтання можна написати з попереднього.
- •3. У чому полягає цінність і важливість кіно, фото, відео і фотодокументів як історичного джерела?
- •26 Білет
- •1.Основні етапи існування історичного джерела
- •2. Які відмінності класифікації джерел від їх систематизації?
2. Дослідження теоретичних і методичних засад пошуку та опрацювання джерел у працях українських істориків другої половини хіх ст.
Особливої уваги заслуговує джерелознавча діяльність професора Університету Св. Володимира В. Антоновича, засновника згаданої української історичної школи документалістики. Упродовж двадцяти років він був головним редактором Київської Тимчасової Комісії для розгляду давніх актів, головою Історичного товариства Нестора-літописця. В. Антонович уперше в Україні розробив і прочитав студентам у 1879 р. джерелознавчий курс з української історії. Він обґрунтував оригінальну класифікацію джерел, згідно з якою вони поділялися на три групи: літописи, юридичні документи, записки мандрівників і сучасників. Історик чимало зробив для створення Київського центрального архіву давніх актів, виявлення нових джерел та їх публікації. На багатому і різноманітному документальному матеріалі побудовані всі його праці з історії України та українського козацтва.
Значний внесок у теорію джерелознавства зробив професор Київського університету, визначний історик-джерелознавець В. Іконников. Проблеми джерелознавчої критики він розглянув у серії статей, присвячених науковій діяльності Болтіна, Шльоцера, Карамзіна, Бестужева-Рюміна, а також у монографії "Скептична школа в російській історіографії та її противники" і фундаментальному "Досвіді російської історіографії". Вчений зазначав, що історик не може безпосередньо мати справу з предметом дослідження, а вивчає його за допомогою джерел, які відбивають враження сучасників подій. Джерела, на думку В. Іконникова, надзвичайно численні й різноманітні, тому їх доцільно поділити на певні категорії: писемні, усні та речові. Крім того, вчений виділяв прямі свідчення — офіційні документи, хроніки, літописи, історичні картини тощо, і непрямі — пам´ятки, створені для втілення ідеалу, ідеї, що містять побічні вказівки на минулі події. В цілому В. Іконников віддавав перевагу писемним джерелам над речовими, місцевим над іноземними, суто історичним творам над літературними. На відміну від багатьох своїх сучасників, він на перше місце ставив акти, потім офіційні документи, до яких відносив і літописи, записки сучасників, донесення таємних агентів. Оповідні джерела вчений також вважав такими, що містять достовірні факти, хоча й у тенденційній формі.
Виклав В. Іконников і своє бачення джерелознавчої критики, яку поділяв на нижчу (дипломатичну) й вишу (внутрішню). Важливу роль, на думку вченого, має відігравати й фантазія історика, а основою критики він уважав його здоровий глузд. Загалом підхід В. Іконникова до теоретичних проблем джерелознавства можна вважати позитивістським.
Важко переоцінити роль у розвитку українського джерелознавства найвидатнішого нашого історика М. Грушевського — найталановитішого учня і послідовника В. Антоновича. Після закінчення Київського університету він керував кафедрою у Львівському університеті, був головою Наукового товариства ім. Т. Шевченка, очолював Археографічну комісію, створив наукову Історичну школу у Львові, а пізніше в Києві. З його ініціативи було започатковане серійне видання "Жерела до історії України-Руси".
М. Грушевський дав блискучий приклад наукового використання творів античних авторів, давньоукраїнських літописців, зарубіжних істориків, хронік, найрізноманітніших архівних документів для створення історії українського народу. Характерною особливістю усіх його праць є ретельний аналіз і ефективне використання документів. Публікації джерел, здійснені М. Грушевським, не втратили значення і в сучасних умовах.
Варто також зазначити, що М. Грушевський широко залучав фольклорний матеріал, документи про розвиток письменства, друкарства, літератури. На таких унікальних джерелах побудована його п´ятитомна "Історія української літератури". Учений підготував цілу плеяду талановитих учнів, які добре прислужилися українському джерелознавству. Це, зокрема, С. Томашівський, І. Крип´якевич, М. Кордуба та ін.
У 80-х роках XIX ст. розпочалася наукова діяльність видатного українського історика, історіографа і джерелознавця Д. Багалія. Вчений свого часу читав курс історіографії у Харківському університеті. Він визначав її як наукову дисципліну, що, з одного боку, займається оглядом джерел (літописів, хронографів, житій святих, актів, грамот, записок іноземців тощо), а з іншого — подає виклад історії історичної науки. Тобто фактично курс Д. Багалія складався з двох частин — джерелознавства та історіографії. У джерелознавчій частині вчений подав історію виникнення і вивчення різних груп джерел, а потім їх аналіз, зокрема розглянув літописи як основне джерело давньої історії України, інші оповідні джерела, усні перекази та легенди, перекази іноземців, мемуарні джерела, актові документи, торкнувся теоретичних проблем джерелознавства.
Зверталися до проблем теорії джерелознавства й такі українські історики другої половини XIX — початку XX ст., як Ф. Фортинський, М. Костомаров, О. Маркевич, П. Голубовський, М. Владимирський-Буданов. Останньому ми завдячуємо ґрунтовним дослідженням пам´яток давньоукраїнського та литовського права.