2. Які проблеми історичного дослідження можливо вирішити, залучивши як джерело жанрові твори живопису? Це питтання можна написати з попереднього.

3. У чому полягає цінність і важливість кіно, фото, відео і фотодокументів як історичного джерела?

Новою формою зображувальних джерел є кінофотодокументи, які яскраво фіксують історичні обставини, подробиці політичного та культурного життя нашого народу. На відміну від письмових джерел, кінофотодокументи дають можливість досліднику побачити історичну дійсність, тобто зримо перенестися в минуле.

Кінофотофондокументи як історичне джерело розкривають історичні події у вигляді статичних або динамічних зорових образів. Об'єктив схоплює такі деталі і нюанси, властиві тому чи іншому явищу або події, які навряд чи можуть бути відображені в іншому виді джерел. Із кінофотофонодокументів історик може запозичити факти, невідомі йому з інших джерел, і важливі відомості для уточнення уже відомих подій.

Одним із найбільш масових і доступних для дослідника джерел є фотодокументи [8]. Вони у великій кількості видаються у формі фотоальбомів, в основному тематичного характеру, що важливо для дослідників. Цінними фотографіями заповнені сторінки газет, мемуарної літератури тощо. Солідні фонди фотодокументів мають музеї, як центральні, так і місцеві. Чимало місцевих фотографій ми знаходимо на сторінках історичної та іншої літератури. Таким чином, фотодокументи - найбільш розповсюджене і доступне, але разом із тим складне джерело. Якщо кінофільми й фотодокументи мають свої сюжетні тексти й не потребують розшифровки, то фотодокументи, крім найменувань інших необхідних текстів, іноді не мають і тому потребують розшифровки, тобто додаткової роботи над ними.

Безпосереднє відображення дійсності в динаміці є незаперечною перевагою фотодокументів як історичного джерела. Значення фотодокументів окреслюється не тільки тим, що вони містять нові факти, але й дають можливість досліднику відтворювати події з історії відповідного часу. Саме фотодокументи як історичне джерело найбільше потребують творчого підходу.

Синтезованим видом зображальним джерел є кіно, що на практиці вбирає в себе засоби літератури, живопису. Кіно втілює на екрані образи, які створили сценарист, кінорежисер, актори оператор, воно розгортає перед глядачами зримі картини життя. Виникнувши на базі високо розвинутої техніки, воно відтворює дійсність, спираючись на досвід інших видів миcтeцтвa [9]. Загальні принципи критики історичних джерел повністю застосовують і до кіно фотодокументів. Дослідник, перш за все, ставить питання щодо походження фотографії або кіноплівки. Визначити творця кіноплівки значно легше, тому що діяльність кінооператорів пов'язана з окремими установками. Виявлення авторства фотодокумента дещо складніше, особливо коли йдеться про знімки багаторічної давнини. Однією з важливих проблем критики кіно фотодокументів є визначення місця і часу зйомки, прізвищ її учасників тощо. Якщо легенда кінофотодокумента викликає сумнів, необхідно зіставити його з іншими джерелами - пресою, архівними матеріалами, мемуарною літературою тощо. Відомі елементи і деталі окремого району, архітектури та будови, творами монументального мистецтва, зображені в кадрі, нерідко допомагають визначити місце знімка. Велике значення для розшифровки кінофотодокументів має так звана допоміжна інформація - внутрікадрові надписи: лозунги, транспаранти, плакати, афіші тощо.

Кінофотодокументи широко використовуються в історичних дослідженнях, у тому числі в популярних виданнях, адресованих широкому колу читачів, у мемуарній літературі, газетах і журналах.

У практику діяльності радіо, телебачення, музеїв та інших установ широко увійшли стенограми й фонозаписи [10]. Слід зазначити, що у фонозаписах відсутня широчінь узагальнень і глибина аналізу фактів і подій, які притаманні письмовим джерелам. Але стенограми та фонозаписи містять важливий фактичний матеріал і є цінним історичним джерелом.