3.Назвіть основні види картографічних джерел. У чому полягає значення їх залучення до історичного дослідження?

Географі́чна картогра́фія — наука про відображення і дослідження шляхом створення картографічних зображень як просторових образнознакових моделей природи та суспільства — їх розміщення, властивостей, взаємозв'язків і змін у часі.

Основні напрямки досліджень

Теоретичні основи картографії. Вчення про картографічне відображення дійсності. Види і типи картографічних творів. Картографічне зображення, його елементи. Картографічні знакові системи. Картографічна генералізація, розроблення її теорії, методів і моделей. Картографічні джерела. Наукова інформатика в картографії. Взаємодія картографії, дистанційного зондування і ГІС. Геоінформаційне картографування. Нові види зображень. Наукові основи загальногеографічного і тематичного картографування України та її регіонів.

Математична основа карт. Масштабні ряди карт. Номенклатура карт. Геодезична основа карт. Проектування і побудова математичної основи.

Проектування і редагування картографічних творів — загальногеографічних, тематичних і спеціальних карт, комплексних і галузевих атласів та ін. Принципи картографічного моделювання. Математичні й інші методи здійснення всіх видів робіт із проектування карт. Редакційні роботи. Редакційні документи щодо створення картографічних творів.

Складання карт і атласів. Методи й засоби складання окремих карт, серій карт, атласів, глобусів та ін. Розроблення теорії складання похідних карт на підставі вивчення аналітичних та інтегральних характеристик об'єктів і явищ, що картографуються. Автоматизація картоскладальних робіт. Теорія і методи формування фондів картографічних даних та створення інформаційно-пошукових систем.

Оформлення картографічних творів і картографічний дизайн. Картографічні знакові системи, прийнятні для візуального й машинного читання та автоматизованої побудови картографічного зображення.

Використання картографічних творів (картографічного методу) в галузях народного господарства, науки і для навчальних потреб. Математичні й інші методи аналізу і синтезу картографічних зображень, теорія автоматизації для досліджень явищ за картами і встановлення нових закономірностей об'єктивної реальності.

Історія розвитку картографії. історія загальногеографічного і тематичного картографування України та її регіонів.

25 Білет

1. Чим зумовлюється значення зображальних джерел для вивчення історії?

Зображальне мистецтво є, насамперед, естетично-пізнавальною діяльністю, відображенням певних важливих для людини явищ життя. Спільним для видів мистецтва засобом цього відображення є художні образи, які через конкретно-чуттєве, одиничне відбивають загальне, відтворюють глибоку життєву правду. Основою закономірності створення художнього образу є типізація та індивідуалізація, за допомогою яких досягається єдність об'єктивного і суб'єктивного, змісту й форми.[1]

Різноманітні явища життя відображаються в усіх видах зображального мистецтва у вигляді прекрасного і огидного, величного й низького, трагічного та комічного тощо, виявляючи найважливіше в житті - його суть, напрям історичного розвитку. Створюючи той чи інший художній образ, митець втілює в ньому свій ідеал краси й добра, тому вирішальну роль у художній творчості відіграє світогляд митця, його розуміння дійсності.

Зображальні джерела як пам'ятки епохи своєрідно характеризують особливості суспільства, віддзеркалюючи історичну дійсність. Вивчення їх комплексу вимагає наукового підходу, особливих методів дослідження різних за походженням творів мистецтва. До зображальних джерел, як і до всяких інших, слід застосувати різноманітні засоби критики і в першу чергу засоби встановлення їх вірогідності.

Вивчення древніх малюнків має важливе значення: вони відображають різні форми громадської організації, не досить віддзеркалених іншими джерелами. А.В. Арциховський одним із перших у вітчизняній історіографії поставив питання про введення в науковий обіг нового історичного джерела - мініатюри та Гі поширеної форми - портретів. Це невеличкі портретні зображення, виконані тонким пензлем на кістці, пергаменті, металі.

порцеляні із застосуванням емалі, гуаші, акварелі тощо. Вони носили інтимний характер і призначались для окремих осіб. Мініатюра XVIII-XIX ст. є чи не єдиним джерелом для персоніфікації історії. Портрет в мініатюрі слід розглядати в нерозривному зв'язку з друкованими портретами історичних персоналій.

Книжкова мініатюра, близька за стилем до сучасних їм ікон і фресок, дала розвиток граверному мистецтву, хоч до XVII ст. мініатюра та гравюра існували паралельно. Одним із перших гравюр на Русі вважаються зображення апостола Луки і високохудожні орнаменти в книзі „Апостол", виконані І.Федоровим. Поступово поряд з орнаментальними заставками, гравюрами на релігійні морально-естетичні теми у виданнях почали з'являтись історичні портрети і гравюри, що відображали побут та одяг, архітектуру тощо.

Широку уяву про ілюстрацію старовинних видань у країні дає книга „Пам'ятники книжкового мистецтва: Каталог стародруків, виданих на Україні", підготовлена Я.Запаско та Я.Ісаєвичем [2]. Вона мітить багато репродукцій і гравюр, у ній описано відомі книги, надруковані в Україні до 1700 р.[3].

Сюжетна гравюра, яка відображала пам'ятки архітектури, побутові сцени, символіку тощо, являє собою велику джерелознавчу цінність при дослідженні конкретних періодів історії.

Одним із найзначніших історичних зображальних джерел є портрет. За портретними зображеннями ми можемо судити не тільки про зображену людину, а також про епоху, в якій вона жила. У зображувальному мистецтві портрет - це зображення певної конкретної людини (або групи людей), в якому відтворено його образ, розкрито внутрішній світ в його індивідуальній неповторності. Історія портрета - це втілений в особах шлях людства у віках. Вивчення портрета може стати джерелом найрізноманітніших знань як про саму людину та ії час, так і про побут, соціальний стан, рід занять, одяг та моду епохи, в яку жив зображений.

У свій час популярними були так звані побутові портрети, тобто замовлені особою для себе, на пам'ять своїм спадкоємцям. З'являються рядові портретні галереї багатих сімей. За ними можна вивчати не тільки історію знаменитих і заможних дворянських родів, але й зміни в зовнішньому вигляді, духовному світ людини. З виникненням фотографії портрету віщували забуття. Але, незважаючи на широке розповсюдження фотографії, а потім кіно і телебачення, де дуже популярними стали зображення видатних людей, портрет у зображувальному мистецтві не втратив свого значення.