Білет 23

1. Охарактеризуйте значення предметів озброєння як джерела у вивченні історії.

Серед величезного розмаїття речових джерел особливе місце належить предметам озброєння, вивченню яких присвячено чимало досліджень4. З найдавніших часів на теренах України різні народи та племена використовували певні набори предметів озброєння, що поділялися на дві основні групи: холодну зброю і захисне спорядження, яке виникло пізніше у зв´язку з удосконаленням бойових засобів озброєння. Найперші зразки зброї з´явилися ще за доби кам´яного віку і розвивались від примітивних палиць до досить складних предметів озброєння, таких як сокира, лук, стріли, списи із гостро заточеними кам´яними наконечниками, виготовленими переважно із кременю.

З початком використання у господарстві металів — міді, бронзи, заліза — вдосконалювалися і предмети озброєння. Кочові народи, що були кінними воїнами, значно удосконалили не лише прийоми кінного бою, а й озброєння вершника, першими на наших землях почали використовувати предмети захисного спорядження.

Військове озброєння княжої доби зазнало впливу західної військової культури, принесеної на Русь варварами, а також увібрало місцеві традиції, що існували у давньослов´янських часів.

Із плином часу бойова стратегія змінювалась, удосконалювалися засоби захисту, що, своєю чергою вимагало подальшого розвитку предметів озброєння. Поява вогнепальної зброї призвела до кардинальної зміни військової стратегії.

Холодна зброя викла в епоху палеоліту й була незмінним атрибутом всієї історії розвитку людського суспільства. Окремі зразки холодної зброї, такі як ніж, кийок та інші, й досі залишаються частиною спорядження військовослужбовців деяких родів військ. Серед найпоширеніших груп холодної зброї, що побутували в Україні в різні історичні епохи, переважають такі зразки ріжучої та рублячої зброї, як ножі, мечі, шаблі, сокири та ін.

Колюча зброя також складала вагому частку холодної зброї. До неї відносять усі різновиди списів, які мали різні розміри і форми вістря — бойової частини списа. За формою вістря вони поділяються на бронебійні, ріжучі та ін. Серед основних різновидів списів вчені розрізняють рогатини, совни (бойові коси), сулиці (метальні списи). До колючої зброї можна віднести й торч — круглий щит, у центрі якого було закріплено залізну руку з мечем.

Протягом тисячоліть під час бойових дій використовувались різноманітні зразки рублячої зброї. Основним її різновидом тривалий час залишалася бойова сокира, що походила від кам´яних сокир дометалевого часу. Велика сокира пізніше трансформувалася в бердиш. Іншим різновидом рублячої зброї був келеп, або клювець. Він мав видовжене лезо, яке за формою нагадувало дзьоб хижого птаха. Ударна зброя відноситься до зброї ближнього бою. Вона веде свій родовід від палиці первісної людини — товстої гілки із потовщенням на кінці. Поступово вона трансформувалась у булаву, яка згодом стала символом гетьманської влади Окрім булави та її модифікацій до ударної зброї можна віднести обушок — металеву кулю або гирку, прив´язану до шкіряного ременя чи ланцюжка довжиною до півметра. Нарешті, останньою групою холодної зброї є метальна. До неї належать луки і самостріли (арбалети). Луки виникли в епоху мезоліту в зв´язку з необхідністю удосконалення прийомів полювання і тривалий час залишалися зброєю не тільки бойовою, а й мисливською.

Захисні обладунки. Це — неодмінний компонент спорядження воїна на теренах України з найдавніших часів. Скіфський вершник уже був захищений шоломом та спеціальним одягом. Щити з´явилися пізніше, вони були округлої форми і прикривали приблизно чверть силуету воїна.

Одним із найпоширеніших захисних обладунків тривалий час була кольчуга — довга сорочка, виготовлена з металевих кілець або пластин. Іншим різновидом кільчастого обладунку була байдана, яка надійно захищала від шаблі, але не могла захистити від колючих ударів та стріл через великий діаметр кілець.

Поступово з´явились кільчасто-панцерні обладунки. Дедалі частіше для захисту тулуба воїна використовувались металеві пластинки — "дошки. Лускоподібний обладунок — панцер, набраний з металевих пластин меншого розміру, ніж дощаний. Пластини кріпилися до основи на зразок риб´ячої луски. Існувало ще багато різновидів обладунків: бахтерці, куяки, колотарі, юшмани, лати.

Перші зразки вогнепальної зброї —гармати. Форми і розміри гармат залежали від їхнього призначення, оскільки дуже швидко артилерія розділилася на фортечну і польову. Важкі гармати використовувались під час облоги замків для пробивання й руйнування їхніх стін, підпалу міста тощо.

У XIV ст. з´явилась і почала швидко розвиватися ручна вогнепальна зброя. Найпершим був "кий залізний" — коротка залізна чи мідна трубка, закріплена на примітивному ложі, що заряджалась через дуло. Згодом поширились гаківниці, шнеллер .

Таким чином, предмети озброєння є цінним джерелом не лише з історії військової справи, а й соціально-економічної, політичної, етнічної історії, вони значно розширюють наше уявлення про рівень розвитку технологічної та військової культури України з найдавніших часів.