2. Розкрийте сутнісний характер і наукове значення джерельної бази історичного дослідження.

Дж.база- це сукупність (система) дж та різновидів, що акумулюють оптимальну інф. Про іст. Процес , явище, подію.

Структура: Первісна (початкова) дж.база- це дж.база що сформувалася паралельно з подіями чи невдовзі після них.

Реальна дж.база- дж. Корпус або комплекс джерел, що зберігся до наших днів

3. Складіть таблицю різновидів писемних джерел , зазначивши в ній час виникнення кожного з них.

Враховуючи факт, що письмові дж. Займають найбільшу частину серед іст.дж.,важливим є розглянути підходи до їх класифікації. Визначальними критеріями пис.дж.є:характер, зміст, форма. Виходячи з цього виділяють 2 основні види письмових джерел:1.документальні, 2.оповідні.

Основними різновидами письмових джерел є: Актові дж., діловодство, статистичні док., мемуаристика,спогади, щоденники, листи, періодика, науково-популярна і навчальна література.

Білет №14

1. Розкрийте поняття “архівна евристика”.

Найважливіше значення для ефектив¬ного виявлення архівних документів та організації використан¬ня ретроспективних відомостей має культура інформаційного пошуку, яка органічно поєднує в собі комплекс таких знань, як закономірності формування документів фондоутворювачем, іс¬торія самих фондоутворювачів та системи державних і громад¬ських установ; історія формування системи державних архівів країни; принципи комплектування державних архівів і критерії експертизи цінності документів; система довідкового апарату, комплекс довідкової літератури, публікацій документів та ін.

Архівна евристика, тобто спеціальна історична дисципліна про шляхи і засоби пошуку архівної інформації, своїм головним завданням має пошуки і виявлення документів певної тематики, спрямування, авторства тощо. Виявлення раніше невикористовуваної або маловикористовуваної інформації, залучення її до наукового та практичного обігу - найважливіший засіб підви¬щення ефективності використання НАФ. Архівний пошук має супроводжуватися джерелознавчим аналізом виявлених доку¬ментів. Глибока джерелознавча розробка архівних фондів од¬ночасно із вивченням інформаційних потреб суспільства до¬зволяє повніше задовольнити духовні й наукові потреби як спо-живачів документної інформації, так і самих архівістів

2. Чим визначається джерельна цінність пам’яток нумізматики, боністики, філателії?

3. У чому полягає історична наукова цінність прозових усних джерел? Білет 15

1. Як використати науково-довідковий апарат архівів для пошуку джерел?

Науково-довідковий апарат(НДА)- комплекс архівних довідників, які забезпечують облік і класифікацію документальних матеріалів, розкривають їх склад, зміст і місцезнаходження в межах окремих фондів і архівів усього Нац.архівного фонду України. Основними видами НДА, що застосовуються в Україні є путівники, описи, архівні довідники, каталоги. Історик у своїй роботі не може ігнорувати жодного виду НДА, адже лише всі разом вони дають ключ до повноти джерельної інформації.

Першим видом НДА, до якого історик звертається ще до приходу в архів, є путівник по архіву. Кожен архів періодично оновлює їх і видає масовим тиражем, що дає змогу ознайомитися з ними в будь-якій науковій бібліотеці. Такий путівник містить характеристики або короткі довідки про архівні фонди, а також про колекції, комплекси документів у систематизованому порядку. Путівники складаються по окремому архіву, групі архівів або архівах усієї країни. Є тематичні путівники з історії України по зарубіжних архівах.

Високо оцінюючи інформаційні можливості путівників, слід водночас зазначити, що провідна роль у системі науково-довідкового апарату архівів належить передусім описам фондів. Це пояснюється тим, що, по-перше, вони є водночас і формою обліку, тому охоплюють усі матеріали фондів архіву. По-друге, описи дають уявлення про фондоутворювача. По-третє, вони закріплюють класифікацію справ у фонді, що дає змогу прискорити пошук потрібних одиниць зберігання. Описи фондів можуть бути рукописними, надрукованими на машинці, принтері, видані друкарським способом або в електронному варіанті.

Звичайно, інформаційні можливості описів не можуть бути всеохоплюючими, оскільки вони дають відомості про справи у вигляді короткої її назви, не розкриваючи здебільшого змісту документів, які в них зберігаються. Це стосується насамперед таких справ, як протоколи, стенограми засідань тощо. Складність використання описів полягає ще й у тому, що вони дають назви справ так, як вони відклалися в архіві, а це не дає змоги історикові швидко й ефективно вести тематичний пошук. Тому доцільно поряд з описами звертатися до каталогів.

В архівах ведеться кілька видів каталогів: основні з них — іменний і тематичний. Вони значно полегшують пошук. Тематична картка каталогу може містити відомості про одну або групу справ, а іноді навіть про окремий документ, який, на думку упорядників каталогу, має велике значення. Упорядники застосовують систему відсильних карток, які привертають увагу дослідника до інших рубрик, карток, що мають відношення до теми. На відміну від описів, каталог виконує лише інформаційно-пошукові функції, тому частина матеріалів архіву може бути в ньому не відображена. До того ж якість тематичної розробки архівів у каталогах не завжди може задовольнити дослідника. Тому працю з каталогом можна розглядати лише як первинний імпульс до пошуку матеріалів з обраної теми.\