Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
осік відповіді.docx
Скачиваний:
140
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
187.04 Кб
Скачать

49.Революція 4 вересня 1870 р. І виникнення Третьої республіки у Франції. Політика уряду „національної оборони”.

Повідомлення про седанську катастрофу, отримане в Парижі ввечері 2 вересня, було приховане від народу через страх перед революцією. Коли ж парижани дізналися страшну правду про становище, у якому опинилася Франція, вони звинуватили в поразці імператора Наполеона III. Уже ввече¬рі 3 вересня на вулицях почалися демонстрації під гаслами республіки, організовані бланкістами.

4 вересня натовп народу увірвався до залу засідань Законодавчого корпусу в Бурбонському палаці з вимогами проголошення республіки. Жюль Фавр звернувся до народу із промовою, у якій проголосив повалення імперії та проголошення республіки.

Отже, 4 вересня 1870 р. у Франції було проголошено III республіку (1870-1940). Випередивши бланкістів, республіканці першими оголосили список членів Тимчасового уряду, якими стали депутати Законодавчого корпусу від Парижа. Тимчасовий уряд мав управляти Францією до скликання Установчих зборів. Того ж дня Законодавчий корпус оголосив про свій розпуск, а сенат — про тимчасову перерву засідань. Увечері у тронному залі палацу Тюїльрі Францію було проголошено республікою.

Новий уряд складався із провідних діячів республіканської опозиції та монархістів-орлеаністів. Очолював його військовий губернатор Парижа орлеаніст генерал Л. Трошю. Заступником прем'єра та міністром закордонних справ став республіканець адвокат Жюль Фавр, міністром внутрішніх справ - лівий республіканець Леон Гамбетта. Революція 4 вересня 1870 р., що скинула імперію та встановила республіканський лад, мала буржуазно-демократичний характер і була підтримана всією Францією. Однак у країні на той час склалася надзвичайна ситуація: одна французька армія була оточена в Меці, інша перебувала в німецькому полоні. Внутрішні райони імперії, включаючи Париж, виявилися беззахисними перед німецькими військами, що наступали.

Політика уряду „національної оборони”. Рух опору в країні.

З часу революції 4 вересня 1870 р. характер франко-прусської війни змінився. Тепер вона перетворилася на оборонну для Франції, хоча починалася як оборонна для Північно-німецького союзу. Уряд, що отримав після революції всю повноту влади, заявив, що буде продовжувати війну за звільнення національної території та був проголошений "урядом національної оборони". Навіть опозиція - бланкісти, неоякобінці, прудоністи, а також глава династії Бурбонів граф Генріх де Шамбор - закликала підтримати новий уряд. Імператриця Євгенія, яка на той час перебувала в Англії, відмовлялася вступати в переговори з О. Бісмарком, щоб не заважати уряду. Однак сил для продовження війни не було. 19 вересня німецькі війська повністю блокували Париж, оточивши його 230-тисячною армією.

Продовжувати війну за таких умов уряд міг, лише закликавши до зброї всіх громадян, як це було у 1792-1793 рр. На цьому наполягали революційні партії - неоякобінці, бланкісти, а також ліві республіканці, в тому числі Л. Гамбетта. Помірковані республіканці виступили проти, з огляду на можливість переростання війни в громадянську. У Парижі, однак, було створено Національну гвардію. До її складу спочатку ввійшли представники заможних верств суспільства з 21-річного віку. На кінець серпня 1870 р. вона складалася з 90 тис. осіб під командуванням генерала Трошю. У вересні з метою захисту Парижа уряд був змушений погодитися на включення до складу Національної гвардії всіх боєздатних парижан. На 19 вересня у її складі було вже 350 тис. осіб, а на кінець року - 500 тис.

Більшість поміркованих республіканців скоро визнали необхідність досягнення перемир'я із Пруссією за міжнародного посередництва, якщо його умови не будуть надто принизливими для Франції. 19 вересня Ж. Фавр запросив у О. Бісмарка перемир'я, головною умовою якого визнавалося збереження територіальної цілісності Франції при її готовності оплатити німецьким державам усі військові витрати, передати Пруссії частину свого флоту та грошову компенсацію в обмін на евакуацію французької окупованої території. Умови перемир'я, запропоновані О. Бісмарком виявилися неприйнятними для Франції.

Отже, республіканський уряд був змушений продовжувати війну. Із його складу було виділено спеціальну комісію із трьох осіб, яка направилася в Тур для організації збройного опору німцям у провінціїЙого основним завданням стала організація народної війни й формування добровольчої регулярної армії із франтирерів (озброєних цивільних).

За період облоги бланкісти організували в Парижі два повстання (31 жовтня 1870 р. і 22 січня 1871 р.). Отже уряд національної оборони мав фактично перед собою два завдання: не лише оборону, але й "приборкання" Парижа - збереження влади перед загрозою внутрішнього безладдя.