101. Боротьба великих держав за переділ Далекого Сходу наприкінці хіх – на початку хх ст. Англо-японський союз. Міжнародні наслідки російсько-японської війни.

Зовн. політика великих держав в цей період повністю підпор. боротьбі за ринки збуту, використ. дешевої роб. сили, та вигідних джерел сировини.

Велике значення мало також наростання револ. і нац-визвол. рухів, намагання подолати внутрішньополітичні кризи шляхом мілітаризації економіки та підготовки до війни.

Найгостріші суперечності виникли між Великобританією і Німеччиною. Великобританія була найбільшою колоніальною імперією, посідала перше місце за обсягами зовн. торгівлі та вивезення капіталу. Німеччині дісталось значно менше колоній, ніж іншим державам. Але в 9О-ті рр. ХІХ століття. вона завдяки швидкому розвитку промисловості випереджала Великобританію за обсягом пром. вир-ва.

Союзниками Німеччини в Європі були Австро-Угорщина та Італія. У 1882 р. вони утворили Троїстий союз, який був укладений на 5 років і в подальшому поновлювався до 1915 р.

В 1891-1893 рр. на противагу Троїстому був створений рос-франц союз, який відновив рівновагу в Європі.

Великобританія йде на зближення з Францією та Росією. В 1904 р. підписується англ-франц угода під назвою Антанта, яка регулювала колоніальні протиріччя учасників. Франція визнала панівне становище Великобританії в Єгипті, а та пообіцяла не чинити перешкод Франції в захопленні Марокко.

В 1907р. укладено англ-рос договір, який передбачав розподіл сфер впливу між цими державами в Ірані, Афганістані та Тибеті. Троїстий союз і Антанта готувалися до війни за переділ світу.Наростання протиріч між великими державами вилилось в серію гострих міжнародних криз і воєн. Так, в 1875 і в 1877 рр. між Німеччиною і Францією виникли гострі конфлікти ("воєнні тривоги"), які вдалося вирішити мирним шляхом.

У 1898 р. війна за переділ світу між США та Іспанією. В результаті США відійшли Пуерто-Ріко, Філіппіни, о.Гуам з групи Маріанських островів. Куба була проголошена "незалежною", але фактично підпала під протекторат США. 1899-1902 англо-бурська війна яка закінчилася загарбанням Велокибританією багатих на алмази та золото — Трансвааля і Оранжевої республіки у Південній Африці. В ході бойових дій вперше були масово застосовані кулемети, одяг кольору "хакі", колючий дріт, бронепоїзди, польові укріплення та ін.

Білі бури утвор. Південно-Африкан Союз, що отримав статус домініона.

Російсько-японська війна 1904-1905 рр. була війною за переділ територій та сфер впливу на Далекому Сході. Ця війна, в якій Великобританія була на боці Японії, закінчилась поразкою Росії і підписанням 5 вересня 1905 р. в м. Портсмуті (США) мирного договору, за яким Японія відібрала у Росії південну половину Сахаліну, Порт-Артур, залізницю в Південній Маньчжурії.

У 1905-1906 конфлікт між Німеччиною, Великобританією і Францією за панування в Марокко. Німеччина прагнула отримати свою частку від поділу цієї країни на сфери впливу. Хоча конференція в Іспанії 1906 р. визнала незалежність Марокко, але фактично підпала під контроль Франції і Іспанії.

В 1908-1909 рр. боснійська криза між Рос і Авс-Угр. Рос намаг допомогти Сербії, але у 1909 р. була змушена піти на поступки.В 1911 р. відбувалася італо-турецька війна. Італійські десантники висадилися в Північній Африці і захопили турецьку терит, що згодом стала італійською колонією Лівіею.

Міжнародні кризи супроводжувалися гонкою озброєнь. 1909-1918 Німеччина збільш воєнні витрати на 83%. Прийм. нову програму морських озброєнь з метою перемоги над Британією.

Посилена підготовка до війни велася і в країнах Антанти. У Франції заг. витрати на воєнні потреби стан. 38% держ. бюджету. У Великобританії воєнні витрати також досягли 77,1 млн. фунтів. Готувалася до війни й Росія.

Англо - японська угода. Першу союзну угоду на 5 років було підписано у Лондоні 30 січня 1902 року. Текст угоди передбачав нейтралітет одного з союзників у разі війни іншого з будь-якою державою та військову допомогу одне одному, якщо до його противника приєднається одна чи більше держав. Вона гарантував «спеціальні інтереси» Англії в Китаї, а Японії — в Кореї та Китаї і право союзників на втручання, якщо їхнім «спеціальним інтересам» буде загрожувати будь-яка небезпека через заворушення всередині цих країн або агресія ззовні. Угода мала антиросійську спрямованість й була для Японії підготовкою до війни проти Росії.

Друга союзна угода терміном на 10 років була підписана 12 серпня 1905 року в Лондоні. За нею визнавався протекторат Японії над Кореєю. На відміну від першої угода 1905 року передбачала військову допомогу одного союзника іншому у разі війни навіть з однією державою; до сфери дії угоди були включені індійські володіння Англії. В умовах загострення відносин з Японією Англія остерігалась, що у разі виникнення японсько-американського конфлікту вона буде змушена, за умовами угоди 1905 року, надати допомогу Японії.

Третю союзну угоду терміном на 10 років було підписано в Лондоні 13 липня 1911 року. За її умовами один союзник не мав надавати військову допомогу іншому проти тієї держави, з якою він має генеральну арбітражну угоду (у цей час Англія проводила перемовини зі США про укладання такої угоди).

Зіткнення економічних інтересів Японії та Англії в Китаї, а також зближення Англії та Японії з Росією послабили антиросійську спрямованість і загальне значення Союзу. У міжнародній обстановці, що змінилась, Союз набув анти німецького характеру. На Паризькій мирній конференції 1919—1920 років Японія, використовуючи Союз та підтримуючи Англію з низки питань, домоглась задоволення своїх претензій на Шаньдун і на тихоокеанські острови, що належали Німеччині.

На Вашингтонській конференції 1921—1922 років, 13 грудня 1921 року було укладено Трактат чотирьох держав між США, Великою Британією, Францією та Японією. Стаття 4 зазначала, що після ратифікації угоди англо-японський союз, відновлений у 1911 році, втрачає чинність. Англійські дипломати прагнули підкреслити, що угода була не анульована, а тільки замінена договором чотирьох держав, — двосторонній пакт поступився місцем пакту чотирьох держав. Однак японський делегат так визначив зміст статті 4: «У будь-якому разі ви влаштували союзу (англо-японському) блискучий похорон».

Підсумки війни. Портсмутський мирний договір. Зовнішньополітичні результати. У липні 1905 р. за ініціативою Японії, знесиленої війною і поспішала використовувати поразки російських військ, в американському місті Портсмуті за посередництва США почалися мирні переговори.

За умовами Портсмутського мирного договору, підписаного 23 серпня 1905 р., Японія не була визнана переможцем у війні, вона не отримувала контрибуцію, російський далекосхідний флот не обмежувався, але

Корея визнавалася сферою впливу Японії, Японія отримувала в оренду Квантунської півострів з Порт-Артуром, Японія окупувала південну половину Сахаліну, Маньчжурія фактично поділялася на сфери впливу Росії і Японії, які погоджувалися не заважати економічному проникненню в регіон та інших держав. Військові втрати Росії склали понад 400 тис. чол., З них 50 тис. вбитими. Японія втратила вбитими 86 тис. чоловік. Невдала війна наблизила революцію. У першій половині 1905 значна частина страйкарів і демонстрантів, в тому числі під час січневих подій, вимагала припинення війни з Японією. Чергові поразки російських військ на Далекому Сході приводили до нових спалахів протестів. Непопулярною війною були викликані заворушення в армії. Похитнувся авторитет самодержавного монарха.