
- •44. Суспільно-політичні кризи у Франції у 80 – 90-х рр. Хіх ст. Буланжизм. Панамська афера.
- •45. Внутрішня політика поміркованих республіканців у Франції.
- •46. Уповільнення темпів економічного розвитку Франції в ост. Третині хіх ст. – на початку хх ст.
- •47. Соціально-економічне законодавство Паризької Комуни.
- •48. Паризька Комуна 1871 р. Громадянська війна у Франції.
- •49.Революція 4 вересня 1870 р. І виникнення Третьої республіки у Франції. Політика уряду „національної оборони”.
- •50. Внутрішньополітичний розвиток Франції на початку 70-х рр.. Хіх ст. Конституція Третьої республіки.
- •51. Завершення об’єднання Німеччини. Конституція 1871 р. Місце Прусії в Німецькій імперії.
- •52. Спроби Німеччини розірвати франко-російський альянс на початку хх ст. Бйоркський договір і Потсдамська угода.
- •53 Чинники економічного піднесення Німеччини. Особливості розвитку промисловості і сільського господарства. Монополізація виробництва.
- •54 Канцлерство Каправі в Німеччині. Політика „нового курсу”. „Ера Штумана”.
- •55 Політика „згуртовування” в Німеччині. Канцлерство б.Бюлова. „Готтентонтський” блок.
- •56 Канцлерство Бетман-Гальвега і „чорно-голубий ”блок. Назрівання політичної кризи в Німеччині напередодні Першої світової війни.
- •57 Ідейно-політична еволюція німецької соціал-демократії. Боротьба течій в сдпн на початку хх ст.
- •58 Договори Німеччини з європейськими державами у 70 - 80-х р. Хіх ст.
- •59 Співвідношення сил після франко-прусської війни. Боротьба Німеччини за гегемонію в Європі.
- •60 Внутрішня політика в Німеччині у 70 – 80-х р. Хіх ст. Бонапартизм Бісмарка.
- •61 Структурні зрушення в німецькій економіці наприкінці хіх – на початку хх ст. Економічна експансія Німеччини.
- •62. Зовнішня і колоніальна політика Німеччини в роки канцлерства Бісмарка.
- •63. Перехід Німеччини до „світової політики”. Загострення Англо-німецького суперництва наприкінці хіх - на початку хх ст.
- •64. Виникнення „Проблеми Півдня” в Італії.
- •65. Режим ф. Кріспі. Політична криза в Італії у 90-х рр. Хіх ст.
- •66. Особливості економічного розвитку Італії в ост. Третині хіх – на початку хх ст.
- •67. „Ліберальна ера” д.Джолітті в Італії.
- •68. Політичні наслідки об’єднання Італії. „Права” при владі. Взаємовідносини з Ватиканом.
- •69. Зовнішня і колоніальна політика Італії на початку хх ст. Італо-турецька війна
- •70. Внутрішня політика „лівої” в Італії.
- •71. Утворення Троїстого союзу.
- •72. Створення Антанти.
- •73. Зовнішня і колоніальна політика Італії в ост. Третині хіх ст.
- •74. Боротьба великих держав за вплив на Балканах у 80 – 90-х рр.. Хіх ст. Болгарська криза.
- •75. Особливості соціально-економічного розвитку балканських країн наприкінці хіх – на початку хх ст.
- •76. Утворення Балканського союзу. Перша Балканська війна.
- •77. Утворення нових національних держав на Балканах у 70-х рр.. Хіх ст.
- •78. Національно-визвольний рух балканських народів у 70-х рр. Хіх ст. „Східна криза”.
- •79. Друга Балканська війна.
- •80. Конституційна криза 1897 – 1900 рр. В Австро-Угорщині . Політика уряду Кербера.
- •81. Політична система Австро-Угорщини. Роль національного питання у політичному житті двоєдиної монархії.
- •82. Болгарія в ост. Третині хіх ст. – на початку хх ст.
- •83. Піднесення національно-визвольного руху слов’янських народів Австро-Угорщини на початку хх ст.
- •84. Особливості розвитку соціалістичного руху в Австро-Угорщині. „Австромарксизм”.
- •85 Національно-визвольний рух в Австро-Угорщині у 80–90-х рр. Хіх ст. Внутрішня політика уряду е.Тааффе.
- •86. Криза дуалізму в Австро-Угорщині напередодні і світової війни.
- •87. Боротьба за загальне виробниче право в Австро-Угорщині на початку хх ст. Виборчий закон 1907 р.
- •88. Зовнішня політика Австро-Угорщини на початку хх ст. Експансія на Балкани.
- •89. Сербія. Чорногорія наприкінці хіх – на початку хх ст.
- •90.Скандинавські держави наприкінці хіх – на початку хх ст
- •91.Боротьба великих держав за Марокко на початку хх ст. Перша і друга марокканські кризи.
- •92. Чеський національний рух в ост. Третині хіх ст. „Старочехи” і „молочехи”.
- •93.Зовнішня політика Австро-Угорщини в ост. Третині хіх ст.
- •94. Боротьба течій у іі Інтернаціоналі наприкінці хіх – на початку хх ст.
- •95. Іспанія на початку хх ст. Зовнішня і колоніальна політика країни
- •96. Чеський національно-визвольний рух на початку хх ст.
- •97. Національно-визвольний рух в Ірландії у 70 – 80 рр. Хіх ст. Боротьба за гомруль.
- •98.Боснійська криза
- •99.„Східне питання” в міжнародних відносинах у 70-х рр. Хіх ст. Політичні наслідки російсько-турецької війни.
- •100.Сараєвське вбивство і липнева криза 1914 р.
- •101. Боротьба великих держав за переділ Далекого Сходу наприкінці хіх – на початку хх ст. Англо-японський союз. Міжнародні наслідки російсько-японської війни.
- •102. Загострення російсько-німецьких відносин у 80-х рр.. Хіх ст. Утворення франко-німецького союзу.
101. Боротьба великих держав за переділ Далекого Сходу наприкінці хіх – на початку хх ст. Англо-японський союз. Міжнародні наслідки російсько-японської війни.
Зовн. політика великих держав в цей період повністю підпор. боротьбі за ринки збуту, використ. дешевої роб. сили, та вигідних джерел сировини.
Велике значення мало також наростання револ. і нац-визвол. рухів, намагання подолати внутрішньополітичні кризи шляхом мілітаризації економіки та підготовки до війни.
Найгостріші суперечності виникли між Великобританією і Німеччиною. Великобританія була найбільшою колоніальною імперією, посідала перше місце за обсягами зовн. торгівлі та вивезення капіталу. Німеччині дісталось значно менше колоній, ніж іншим державам. Але в 9О-ті рр. ХІХ століття. вона завдяки швидкому розвитку промисловості випереджала Великобританію за обсягом пром. вир-ва.
Союзниками Німеччини в Європі були Австро-Угорщина та Італія. У 1882 р. вони утворили Троїстий союз, який був укладений на 5 років і в подальшому поновлювався до 1915 р.
В 1891-1893 рр. на противагу Троїстому був створений рос-франц союз, який відновив рівновагу в Європі.
Великобританія йде на зближення з Францією та Росією. В 1904 р. підписується англ-франц угода під назвою Антанта, яка регулювала колоніальні протиріччя учасників. Франція визнала панівне становище Великобританії в Єгипті, а та пообіцяла не чинити перешкод Франції в захопленні Марокко.
В 1907р. укладено англ-рос договір, який передбачав розподіл сфер впливу між цими державами в Ірані, Афганістані та Тибеті. Троїстий союз і Антанта готувалися до війни за переділ світу.Наростання протиріч між великими державами вилилось в серію гострих міжнародних криз і воєн. Так, в 1875 і в 1877 рр. між Німеччиною і Францією виникли гострі конфлікти ("воєнні тривоги"), які вдалося вирішити мирним шляхом.
У 1898 р. війна за переділ світу між США та Іспанією. В результаті США відійшли Пуерто-Ріко, Філіппіни, о.Гуам з групи Маріанських островів. Куба була проголошена "незалежною", але фактично підпала під протекторат США. 1899-1902 англо-бурська війна яка закінчилася загарбанням Велокибританією багатих на алмази та золото — Трансвааля і Оранжевої республіки у Південній Африці. В ході бойових дій вперше були масово застосовані кулемети, одяг кольору "хакі", колючий дріт, бронепоїзди, польові укріплення та ін.
Білі бури утвор. Південно-Африкан Союз, що отримав статус домініона.
Російсько-японська війна 1904-1905 рр. була війною за переділ територій та сфер впливу на Далекому Сході. Ця війна, в якій Великобританія була на боці Японії, закінчилась поразкою Росії і підписанням 5 вересня 1905 р. в м. Портсмуті (США) мирного договору, за яким Японія відібрала у Росії південну половину Сахаліну, Порт-Артур, залізницю в Південній Маньчжурії.
У 1905-1906 конфлікт між Німеччиною, Великобританією і Францією за панування в Марокко. Німеччина прагнула отримати свою частку від поділу цієї країни на сфери впливу. Хоча конференція в Іспанії 1906 р. визнала незалежність Марокко, але фактично підпала під контроль Франції і Іспанії.
В 1908-1909 рр. боснійська криза між Рос і Авс-Угр. Рос намаг допомогти Сербії, але у 1909 р. була змушена піти на поступки.В 1911 р. відбувалася італо-турецька війна. Італійські десантники висадилися в Північній Африці і захопили турецьку терит, що згодом стала італійською колонією Лівіею.
Міжнародні кризи супроводжувалися гонкою озброєнь. 1909-1918 Німеччина збільш воєнні витрати на 83%. Прийм. нову програму морських озброєнь з метою перемоги над Британією.
Посилена підготовка до війни велася і в країнах Антанти. У Франції заг. витрати на воєнні потреби стан. 38% держ. бюджету. У Великобританії воєнні витрати також досягли 77,1 млн. фунтів. Готувалася до війни й Росія.
Англо - японська угода. Першу союзну угоду на 5 років було підписано у Лондоні 30 січня 1902 року. Текст угоди передбачав нейтралітет одного з союзників у разі війни іншого з будь-якою державою та військову допомогу одне одному, якщо до його противника приєднається одна чи більше держав. Вона гарантував «спеціальні інтереси» Англії в Китаї, а Японії — в Кореї та Китаї і право союзників на втручання, якщо їхнім «спеціальним інтересам» буде загрожувати будь-яка небезпека через заворушення всередині цих країн або агресія ззовні. Угода мала антиросійську спрямованість й була для Японії підготовкою до війни проти Росії.
Друга союзна угода терміном на 10 років була підписана 12 серпня 1905 року в Лондоні. За нею визнавався протекторат Японії над Кореєю. На відміну від першої угода 1905 року передбачала військову допомогу одного союзника іншому у разі війни навіть з однією державою; до сфери дії угоди були включені індійські володіння Англії. В умовах загострення відносин з Японією Англія остерігалась, що у разі виникнення японсько-американського конфлікту вона буде змушена, за умовами угоди 1905 року, надати допомогу Японії.
Третю союзну угоду терміном на 10 років було підписано в Лондоні 13 липня 1911 року. За її умовами один союзник не мав надавати військову допомогу іншому проти тієї держави, з якою він має генеральну арбітражну угоду (у цей час Англія проводила перемовини зі США про укладання такої угоди).
Зіткнення економічних інтересів Японії та Англії в Китаї, а також зближення Англії та Японії з Росією послабили антиросійську спрямованість і загальне значення Союзу. У міжнародній обстановці, що змінилась, Союз набув анти німецького характеру. На Паризькій мирній конференції 1919—1920 років Японія, використовуючи Союз та підтримуючи Англію з низки питань, домоглась задоволення своїх претензій на Шаньдун і на тихоокеанські острови, що належали Німеччині.
На Вашингтонській конференції 1921—1922 років, 13 грудня 1921 року було укладено Трактат чотирьох держав між США, Великою Британією, Францією та Японією. Стаття 4 зазначала, що після ратифікації угоди англо-японський союз, відновлений у 1911 році, втрачає чинність. Англійські дипломати прагнули підкреслити, що угода була не анульована, а тільки замінена договором чотирьох держав, — двосторонній пакт поступився місцем пакту чотирьох держав. Однак японський делегат так визначив зміст статті 4: «У будь-якому разі ви влаштували союзу (англо-японському) блискучий похорон».
Підсумки війни. Портсмутський мирний договір. Зовнішньополітичні результати. У липні 1905 р. за ініціативою Японії, знесиленої війною і поспішала використовувати поразки російських військ, в американському місті Портсмуті за посередництва США почалися мирні переговори.
За умовами Портсмутського мирного договору, підписаного 23 серпня 1905 р., Японія не була визнана переможцем у війні, вона не отримувала контрибуцію, російський далекосхідний флот не обмежувався, але
Корея визнавалася сферою впливу Японії, Японія отримувала в оренду Квантунської півострів з Порт-Артуром, Японія окупувала південну половину Сахаліну, Маньчжурія фактично поділялася на сфери впливу Росії і Японії, які погоджувалися не заважати економічному проникненню в регіон та інших держав. Військові втрати Росії склали понад 400 тис. чол., З них 50 тис. вбитими. Японія втратила вбитими 86 тис. чоловік. Невдала війна наблизила революцію. У першій половині 1905 значна частина страйкарів і демонстрантів, в тому числі під час січневих подій, вимагала припинення війни з Японією. Чергові поразки російських військ на Далекому Сході приводили до нових спалахів протестів. Непопулярною війною були викликані заворушення в армії. Похитнувся авторитет самодержавного монарха.