- •44. Суспільно-політичні кризи у Франції у 80 – 90-х рр. Хіх ст. Буланжизм. Панамська афера.
- •45. Внутрішня політика поміркованих республіканців у Франції.
- •46. Уповільнення темпів економічного розвитку Франції в ост. Третині хіх ст. – на початку хх ст.
- •47. Соціально-економічне законодавство Паризької Комуни.
- •48. Паризька Комуна 1871 р. Громадянська війна у Франції.
- •49.Революція 4 вересня 1870 р. І виникнення Третьої республіки у Франції. Політика уряду „національної оборони”.
- •50. Внутрішньополітичний розвиток Франції на початку 70-х рр.. Хіх ст. Конституція Третьої республіки.
- •51. Завершення об’єднання Німеччини. Конституція 1871 р. Місце Прусії в Німецькій імперії.
- •52. Спроби Німеччини розірвати франко-російський альянс на початку хх ст. Бйоркський договір і Потсдамська угода.
- •53 Чинники економічного піднесення Німеччини. Особливості розвитку промисловості і сільського господарства. Монополізація виробництва.
- •54 Канцлерство Каправі в Німеччині. Політика „нового курсу”. „Ера Штумана”.
- •55 Політика „згуртовування” в Німеччині. Канцлерство б.Бюлова. „Готтентонтський” блок.
- •56 Канцлерство Бетман-Гальвега і „чорно-голубий ”блок. Назрівання політичної кризи в Німеччині напередодні Першої світової війни.
- •57 Ідейно-політична еволюція німецької соціал-демократії. Боротьба течій в сдпн на початку хх ст.
- •58 Договори Німеччини з європейськими державами у 70 - 80-х р. Хіх ст.
- •59 Співвідношення сил після франко-прусської війни. Боротьба Німеччини за гегемонію в Європі.
- •60 Внутрішня політика в Німеччині у 70 – 80-х р. Хіх ст. Бонапартизм Бісмарка.
- •61 Структурні зрушення в німецькій економіці наприкінці хіх – на початку хх ст. Економічна експансія Німеччини.
- •62. Зовнішня і колоніальна політика Німеччини в роки канцлерства Бісмарка.
- •63. Перехід Німеччини до „світової політики”. Загострення Англо-німецького суперництва наприкінці хіх - на початку хх ст.
- •64. Виникнення „Проблеми Півдня” в Італії.
- •65. Режим ф. Кріспі. Політична криза в Італії у 90-х рр. Хіх ст.
- •66. Особливості економічного розвитку Італії в ост. Третині хіх – на початку хх ст.
- •67. „Ліберальна ера” д.Джолітті в Італії.
- •68. Політичні наслідки об’єднання Італії. „Права” при владі. Взаємовідносини з Ватиканом.
- •69. Зовнішня і колоніальна політика Італії на початку хх ст. Італо-турецька війна
- •70. Внутрішня політика „лівої” в Італії.
- •71. Утворення Троїстого союзу.
- •72. Створення Антанти.
- •73. Зовнішня і колоніальна політика Італії в ост. Третині хіх ст.
- •74. Боротьба великих держав за вплив на Балканах у 80 – 90-х рр.. Хіх ст. Болгарська криза.
- •75. Особливості соціально-економічного розвитку балканських країн наприкінці хіх – на початку хх ст.
- •76. Утворення Балканського союзу. Перша Балканська війна.
- •77. Утворення нових національних держав на Балканах у 70-х рр.. Хіх ст.
- •78. Національно-визвольний рух балканських народів у 70-х рр. Хіх ст. „Східна криза”.
- •79. Друга Балканська війна.
- •80. Конституційна криза 1897 – 1900 рр. В Австро-Угорщині . Політика уряду Кербера.
- •81. Політична система Австро-Угорщини. Роль національного питання у політичному житті двоєдиної монархії.
- •82. Болгарія в ост. Третині хіх ст. – на початку хх ст.
- •83. Піднесення національно-визвольного руху слов’янських народів Австро-Угорщини на початку хх ст.
- •84. Особливості розвитку соціалістичного руху в Австро-Угорщині. „Австромарксизм”.
- •85 Національно-визвольний рух в Австро-Угорщині у 80–90-х рр. Хіх ст. Внутрішня політика уряду е.Тааффе.
- •86. Криза дуалізму в Австро-Угорщині напередодні і світової війни.
- •87. Боротьба за загальне виробниче право в Австро-Угорщині на початку хх ст. Виборчий закон 1907 р.
- •88. Зовнішня політика Австро-Угорщини на початку хх ст. Експансія на Балкани.
- •89. Сербія. Чорногорія наприкінці хіх – на початку хх ст.
- •90.Скандинавські держави наприкінці хіх – на початку хх ст
- •91.Боротьба великих держав за Марокко на початку хх ст. Перша і друга марокканські кризи.
- •92. Чеський національний рух в ост. Третині хіх ст. „Старочехи” і „молочехи”.
- •93.Зовнішня політика Австро-Угорщини в ост. Третині хіх ст.
- •94. Боротьба течій у іі Інтернаціоналі наприкінці хіх – на початку хх ст.
- •95. Іспанія на початку хх ст. Зовнішня і колоніальна політика країни
- •96. Чеський національно-визвольний рух на початку хх ст.
- •97. Національно-визвольний рух в Ірландії у 70 – 80 рр. Хіх ст. Боротьба за гомруль.
- •98.Боснійська криза
- •99.„Східне питання” в міжнародних відносинах у 70-х рр. Хіх ст. Політичні наслідки російсько-турецької війни.
- •100.Сараєвське вбивство і липнева криза 1914 р.
- •101. Боротьба великих держав за переділ Далекого Сходу наприкінці хіх – на початку хх ст. Англо-японський союз. Міжнародні наслідки російсько-японської війни.
- •102. Загострення російсько-німецьких відносин у 80-х рр.. Хіх ст. Утворення франко-німецького союзу.
95. Іспанія на початку хх ст. Зовнішня і колоніальна політика країни
У XX столітті Іспанія виступала як держава другого рангу, позбав¬лена заморських володінь. В обстановці імперіалістичних протиріч вона стала країною, залежною від великих капіталістичних держав. Ця залеж¬ність виявилась не лише в її зовнішній політиці, вона виявилась також у специфічній особливості капіталістичного розвитку Іспанії. У промис¬лові, транспортні та торговельні підприємства Іспанії було вкладено велику кількість іноземного капіталу, який захопив всі ключові позиції в іспанському народному господарстві, завдяки чому його роль ще більшезросла. Вкладення іноземного капіталу в економіку країни штучно стримувало розвиток іспанської металургії, а залізна руда вивозилась за кордон, що перетворило Іспанію на сировинну базу більш розвинутих імперіалістичних держав.
Все це робило Іспанію іграшкою в руках Лондона, Парижа і Вашингтона. Звісно, існував і іспанський "імперіалізм "^носіями якого були двір і генералітет, які прагнули урвати собі ласий шматок від залишків обіду більш великих хижаків. Наприклад^ у Альфонса XIII особистого майна було на 26 мільйонів песет, з них 60% припадало на долю Іноземного капіталу. Тимчасовий стан революційної хвилі розв'язав руки реакційній верхівці іспанської держави і в 1921 р. вона почала війну в Марокко. Ця війна, план якої був розроблений особисто Альфонсом XIII за спиною генерального штабу, закінчилась ловною поразкою іспанських військ у червні 1921 р. Її наслідком була гостра політична криза в самій Іспанії і цього разу було відкрито поставлено питання про відповідальність короля за поразку.
Спроби двору легальне вивести .Альфонса XIII з-під удару закінчились невдало, і, щоб врятувати династію, гранди, верхівка військових і велика буржуазія вчинили військовий переворот. 23 вересня 1923 р. генерал Прімо де Рівера здійснив цей переворот і став головою виконавчої влади, розігнавши парламент і муніципалітет. Він розпустив усі політичні партії і створив взамін "Патріотичний союз". Анархістів і комуністів загнали у підпілля; лише соціалісти зберегли легальність, бо їхнє керівництво відкрито підтримало військову диктатуру. Прімо де Рівера захопив владу на довгих сім років.
Але все це мало допомогло Бурбонам. Переслідування і репресії не стали перешкодою для класової боротьби, яка систематично загострювалась, економічні труднощі зростали, міжнародний престиж Іспанії падав. Світова економічна криза 1929 р. дуже вплинула на Іспанію і зразу ж загострила всі її внутрішні протиріччя. Положення Прімо де Рівери стало явно критичним. Армійська верхівка і Альфонс XIII відвернулись від диктатора, боячись, що він їх втягне у безодню. 28 січня 1930 р. Прімо де Рівера пішов у відставку, а в кінці цього ж року помер у Парижі.
96. Чеський національно-визвольний рух на початку хх ст.
III період — з 1848 р. до останнього часу,національно-визвольний рух на початку ХХ ст.
Першими проявами національно-визвольної боротьби чехів стали стихійні демонстрації у зв'язку з нестачею продовольства, і навіть хвилювання при відправлення на фронт. Чехи висміювали австрійські порядки, а сполучення пресі про успіхи австрійському війську давалися зазвичай з великим запізненням. У Чехії положення в 30-х і особливо в 40-х роках Було напруження. Ще в XVIII ст. булі зніщені Останні Залишки колішньої самостійності Чехії й вон перетворилася в просту провінцію Австрійської імперії, Що піддавалася насільніцькому понімеченню. Селянство, тобто основна маса населення Чехії, стогнало Під тягара поміщіцької експлуатації й неодноразової піднімалося на боротьбі. У тій же година у промисловому відношенні Чехія поряд з нижнього Австрією до качанів XIX ст. вісунулася на перше Місце в імперії. Середня ї дрібна промисловість перебувала в руках чеської національної буржуазії, Що прагнула вірваті з рук німецькіх купців и великих промісловців Місцевий ринок и Граля всі Більшу роль у суспільному жітті.
У захист прав Чеський королівства виступать ї частина місцевого дворянства, Головним чином дрібніх и середніх поміщіків, які прагнулі до Відновлення автономії Чеський сейму й перетворенню Його в законодавчо орган для Всіх Чеський земель.
Основою національного відродження в XIX ст. БУВ капіталістічній Розвиток Чехії ї Складання Чеський національного ринка. Вплив ідей французької революції спріяв Посилення в Чехії Прагнення до національної автономії й рівноправності. Віразніцею ціх Прагнення стала Чеська буржуазна інтелігенція. Про Це свідчілі з кінця XVIII ст. Нові літературні й історичні праці, Що відстоювалі Чеський мову від витиснення її німецькою и, Що знайомиться з історією Чехії и її народу.