- •44. Суспільно-політичні кризи у Франції у 80 – 90-х рр. Хіх ст. Буланжизм. Панамська афера.
- •45. Внутрішня політика поміркованих республіканців у Франції.
- •46. Уповільнення темпів економічного розвитку Франції в ост. Третині хіх ст. – на початку хх ст.
- •47. Соціально-економічне законодавство Паризької Комуни.
- •48. Паризька Комуна 1871 р. Громадянська війна у Франції.
- •49.Революція 4 вересня 1870 р. І виникнення Третьої республіки у Франції. Політика уряду „національної оборони”.
- •50. Внутрішньополітичний розвиток Франції на початку 70-х рр.. Хіх ст. Конституція Третьої республіки.
- •51. Завершення об’єднання Німеччини. Конституція 1871 р. Місце Прусії в Німецькій імперії.
- •52. Спроби Німеччини розірвати франко-російський альянс на початку хх ст. Бйоркський договір і Потсдамська угода.
- •53 Чинники економічного піднесення Німеччини. Особливості розвитку промисловості і сільського господарства. Монополізація виробництва.
- •54 Канцлерство Каправі в Німеччині. Політика „нового курсу”. „Ера Штумана”.
- •55 Політика „згуртовування” в Німеччині. Канцлерство б.Бюлова. „Готтентонтський” блок.
- •56 Канцлерство Бетман-Гальвега і „чорно-голубий ”блок. Назрівання політичної кризи в Німеччині напередодні Першої світової війни.
- •57 Ідейно-політична еволюція німецької соціал-демократії. Боротьба течій в сдпн на початку хх ст.
- •58 Договори Німеччини з європейськими державами у 70 - 80-х р. Хіх ст.
- •59 Співвідношення сил після франко-прусської війни. Боротьба Німеччини за гегемонію в Європі.
- •60 Внутрішня політика в Німеччині у 70 – 80-х р. Хіх ст. Бонапартизм Бісмарка.
- •61 Структурні зрушення в німецькій економіці наприкінці хіх – на початку хх ст. Економічна експансія Німеччини.
- •62. Зовнішня і колоніальна політика Німеччини в роки канцлерства Бісмарка.
- •63. Перехід Німеччини до „світової політики”. Загострення Англо-німецького суперництва наприкінці хіх - на початку хх ст.
- •64. Виникнення „Проблеми Півдня” в Італії.
- •65. Режим ф. Кріспі. Політична криза в Італії у 90-х рр. Хіх ст.
- •66. Особливості економічного розвитку Італії в ост. Третині хіх – на початку хх ст.
- •67. „Ліберальна ера” д.Джолітті в Італії.
- •68. Політичні наслідки об’єднання Італії. „Права” при владі. Взаємовідносини з Ватиканом.
- •69. Зовнішня і колоніальна політика Італії на початку хх ст. Італо-турецька війна
- •70. Внутрішня політика „лівої” в Італії.
- •71. Утворення Троїстого союзу.
- •72. Створення Антанти.
- •73. Зовнішня і колоніальна політика Італії в ост. Третині хіх ст.
- •74. Боротьба великих держав за вплив на Балканах у 80 – 90-х рр.. Хіх ст. Болгарська криза.
- •75. Особливості соціально-економічного розвитку балканських країн наприкінці хіх – на початку хх ст.
- •76. Утворення Балканського союзу. Перша Балканська війна.
- •77. Утворення нових національних держав на Балканах у 70-х рр.. Хіх ст.
- •78. Національно-визвольний рух балканських народів у 70-х рр. Хіх ст. „Східна криза”.
- •79. Друга Балканська війна.
- •80. Конституційна криза 1897 – 1900 рр. В Австро-Угорщині . Політика уряду Кербера.
- •81. Політична система Австро-Угорщини. Роль національного питання у політичному житті двоєдиної монархії.
- •82. Болгарія в ост. Третині хіх ст. – на початку хх ст.
- •83. Піднесення національно-визвольного руху слов’янських народів Австро-Угорщини на початку хх ст.
- •84. Особливості розвитку соціалістичного руху в Австро-Угорщині. „Австромарксизм”.
- •85 Національно-визвольний рух в Австро-Угорщині у 80–90-х рр. Хіх ст. Внутрішня політика уряду е.Тааффе.
- •86. Криза дуалізму в Австро-Угорщині напередодні і світової війни.
- •87. Боротьба за загальне виробниче право в Австро-Угорщині на початку хх ст. Виборчий закон 1907 р.
- •88. Зовнішня політика Австро-Угорщини на початку хх ст. Експансія на Балкани.
- •89. Сербія. Чорногорія наприкінці хіх – на початку хх ст.
- •90.Скандинавські держави наприкінці хіх – на початку хх ст
- •91.Боротьба великих держав за Марокко на початку хх ст. Перша і друга марокканські кризи.
- •92. Чеський національний рух в ост. Третині хіх ст. „Старочехи” і „молочехи”.
- •93.Зовнішня політика Австро-Угорщини в ост. Третині хіх ст.
- •94. Боротьба течій у іі Інтернаціоналі наприкінці хіх – на початку хх ст.
- •95. Іспанія на початку хх ст. Зовнішня і колоніальна політика країни
- •96. Чеський національно-визвольний рух на початку хх ст.
- •97. Національно-визвольний рух в Ірландії у 70 – 80 рр. Хіх ст. Боротьба за гомруль.
- •98.Боснійська криза
- •99.„Східне питання” в міжнародних відносинах у 70-х рр. Хіх ст. Політичні наслідки російсько-турецької війни.
- •100.Сараєвське вбивство і липнева криза 1914 р.
- •101. Боротьба великих держав за переділ Далекого Сходу наприкінці хіх – на початку хх ст. Англо-японський союз. Міжнародні наслідки російсько-японської війни.
- •102. Загострення російсько-німецьких відносин у 80-х рр.. Хіх ст. Утворення франко-німецького союзу.
91.Боротьба великих держав за Марокко на початку хх ст. Перша і друга марокканські кризи.
Перша Марокканська криза (Танжерська криза) — міжнародна криза, через вирішення міжнародного статусуМарокко у березні 1905 — травні 1906. Німеччина обурилась збільшенням впливу Франції в Марокко й наполягала на політиці відкритих дверей. У березні 1905 року німецький кайзер відправився в Танжер і виступив з промовою на користь незалежність Марокко. У дипломатичній ізоляції, Німеччина звернулася до президента США Теодора Рузвельтастати посередником. Міжнародна конференція була скликана і було вирішено встановити міжнародний контроль над поліцією у великих портах Марокко, компромісне рішення, яке поклало кінець кризі.Альхесіраська конференція лише тимчасово вирішила Першу Марокканську кризу, й загострила міжнародну напруженість між Троїстим союзом і Антантою.Вона також показала, дієвість Англо-французької угоди, 1904, через підтримку Англією Франції в кризу. Криза може розглядатися як причина для англо-російської угоди підписаної у наступному році, оскільки обидві країни підтримали Францію. Кайзер Вільгельм II був злий на приниження і був повний рішучості не відступати знову, що привело до участі Німеччини у Другій Марокканській кризі.
Агадірська криза, Друга Марокканська криза, Panthersprung — загострення міжнародних відносин перед Першою світовою війною, викликана розгортанням німецького канонерського човна Пантера, в марокканському порту Агадір 1 липня 1911 року.
Передумови Англо-німецький напруженість була викликана частково через гонку озброєнь між Німеччиною іВеликобританією — спробу Німеччини перевершити Великобританію у військово-морському флоті. Дії Німеччини були спрямовані на перевірку відносин між Англією і Францією, а також підтримки вимог про компенсацію зростаючого французького впливу у Північній Африці, де панування Франції попередньо було підтверджено у 1906 році на Альхесіраській конференції під час Танжерської кризи.Марокканське повстання і Пантера У 1911 р. в Марокко спалахнуло повстання проти султана, Абд аль Хафіза. У квітні 1911, султан був обложений у своєму палаці в Фесі. Франція направила летючий загін в кінці квітня 1911 року, щоб допомогти придушити повстання, під приводом захисту європейців і їх майна. 5 червня 1911 іспанці окупували Лараше і Ксар-ель-Кебір. 1 липня 1911, німецький канонерський човен Пантера прибув у порт Агадір. Негайно послідувала негативна реакція з боку Франції і векої брит.
92. Чеський національний рух в ост. Третині хіх ст. „Старочехи” і „молочехи”.
На початку 60-х рр.. Австрія зазнала поразки у війні з Францією і П'ємонтом. Це викликало політичну та економічну кризу в імперії. У країні посилився національно-визвольний рух. У 1860 р. була утворена буржуазно-консервативна Чеська національна партія (1860-1918), лідерами якої стали Ф. Палацький і Л. Рігер. В основу її діяльності лягла сформульована Ф. Палацький програма так званого «історичного державного права чеського королівства». Грунтуючись на правах, обумовлених при входженні Чехії в імперію Габсбургів, програма висувала вимогу надання Чехії, Моравії і Сілезії автономії при збереженні верховної влади імператора.
У 1874 р. члени опозиційного течії на чолі з К. Сладковский і Е. Грегром вийшли з Чеської національної партії, члени якої з цього часу стали називатися старочехи, і утворили Національну вільнодумну партію (1874-1918), члени її отримали назву младочех. Виражаючи інтереси чеської промислової буржуазії і заможних селян, младочех виступили з вимогами перетворення легальними засобами двоєдиної, утвореної в 1867 р. Австро-Угорщини в триєдину австро-угорсько-чеську монархію з Габсбургами на чолі.
У 1890 р. старочехи погодилися на створення «обмеженої німецької території» в Чехії, що передбачало створення у ряді земських чеських органів управління чеських і німецьких секцій, які займалися б вирішенням питань тієї чи іншої національності. Це означало фактичне розчленування Чехії на чесько-німецьку змішану і чеську частини. Погоджувальна політика старочехи була сприйнята як зрада національних інтересів. Тому в 1891 р. вони зазнали повної поразки на виборах до парламенту.