- •44. Суспільно-політичні кризи у Франції у 80 – 90-х рр. Хіх ст. Буланжизм. Панамська афера.
- •45. Внутрішня політика поміркованих республіканців у Франції.
- •46. Уповільнення темпів економічного розвитку Франції в ост. Третині хіх ст. – на початку хх ст.
- •47. Соціально-економічне законодавство Паризької Комуни.
- •48. Паризька Комуна 1871 р. Громадянська війна у Франції.
- •49.Революція 4 вересня 1870 р. І виникнення Третьої республіки у Франції. Політика уряду „національної оборони”.
- •50. Внутрішньополітичний розвиток Франції на початку 70-х рр.. Хіх ст. Конституція Третьої республіки.
- •51. Завершення об’єднання Німеччини. Конституція 1871 р. Місце Прусії в Німецькій імперії.
- •52. Спроби Німеччини розірвати франко-російський альянс на початку хх ст. Бйоркський договір і Потсдамська угода.
- •53 Чинники економічного піднесення Німеччини. Особливості розвитку промисловості і сільського господарства. Монополізація виробництва.
- •54 Канцлерство Каправі в Німеччині. Політика „нового курсу”. „Ера Штумана”.
- •55 Політика „згуртовування” в Німеччині. Канцлерство б.Бюлова. „Готтентонтський” блок.
- •56 Канцлерство Бетман-Гальвега і „чорно-голубий ”блок. Назрівання політичної кризи в Німеччині напередодні Першої світової війни.
- •57 Ідейно-політична еволюція німецької соціал-демократії. Боротьба течій в сдпн на початку хх ст.
- •58 Договори Німеччини з європейськими державами у 70 - 80-х р. Хіх ст.
- •59 Співвідношення сил після франко-прусської війни. Боротьба Німеччини за гегемонію в Європі.
- •60 Внутрішня політика в Німеччині у 70 – 80-х р. Хіх ст. Бонапартизм Бісмарка.
- •61 Структурні зрушення в німецькій економіці наприкінці хіх – на початку хх ст. Економічна експансія Німеччини.
- •62. Зовнішня і колоніальна політика Німеччини в роки канцлерства Бісмарка.
- •63. Перехід Німеччини до „світової політики”. Загострення Англо-німецького суперництва наприкінці хіх - на початку хх ст.
- •64. Виникнення „Проблеми Півдня” в Італії.
- •65. Режим ф. Кріспі. Політична криза в Італії у 90-х рр. Хіх ст.
- •66. Особливості економічного розвитку Італії в ост. Третині хіх – на початку хх ст.
- •67. „Ліберальна ера” д.Джолітті в Італії.
- •68. Політичні наслідки об’єднання Італії. „Права” при владі. Взаємовідносини з Ватиканом.
- •69. Зовнішня і колоніальна політика Італії на початку хх ст. Італо-турецька війна
- •70. Внутрішня політика „лівої” в Італії.
- •71. Утворення Троїстого союзу.
- •72. Створення Антанти.
- •73. Зовнішня і колоніальна політика Італії в ост. Третині хіх ст.
- •74. Боротьба великих держав за вплив на Балканах у 80 – 90-х рр.. Хіх ст. Болгарська криза.
- •75. Особливості соціально-економічного розвитку балканських країн наприкінці хіх – на початку хх ст.
- •76. Утворення Балканського союзу. Перша Балканська війна.
- •77. Утворення нових національних держав на Балканах у 70-х рр.. Хіх ст.
- •78. Національно-визвольний рух балканських народів у 70-х рр. Хіх ст. „Східна криза”.
- •79. Друга Балканська війна.
- •80. Конституційна криза 1897 – 1900 рр. В Австро-Угорщині . Політика уряду Кербера.
- •81. Політична система Австро-Угорщини. Роль національного питання у політичному житті двоєдиної монархії.
- •82. Болгарія в ост. Третині хіх ст. – на початку хх ст.
- •83. Піднесення національно-визвольного руху слов’янських народів Австро-Угорщини на початку хх ст.
- •84. Особливості розвитку соціалістичного руху в Австро-Угорщині. „Австромарксизм”.
- •85 Національно-визвольний рух в Австро-Угорщині у 80–90-х рр. Хіх ст. Внутрішня політика уряду е.Тааффе.
- •86. Криза дуалізму в Австро-Угорщині напередодні і світової війни.
- •87. Боротьба за загальне виробниче право в Австро-Угорщині на початку хх ст. Виборчий закон 1907 р.
- •88. Зовнішня політика Австро-Угорщини на початку хх ст. Експансія на Балкани.
- •89. Сербія. Чорногорія наприкінці хіх – на початку хх ст.
- •90.Скандинавські держави наприкінці хіх – на початку хх ст
- •91.Боротьба великих держав за Марокко на початку хх ст. Перша і друга марокканські кризи.
- •92. Чеський національний рух в ост. Третині хіх ст. „Старочехи” і „молочехи”.
- •93.Зовнішня політика Австро-Угорщини в ост. Третині хіх ст.
- •94. Боротьба течій у іі Інтернаціоналі наприкінці хіх – на початку хх ст.
- •95. Іспанія на початку хх ст. Зовнішня і колоніальна політика країни
- •96. Чеський національно-визвольний рух на початку хх ст.
- •97. Національно-визвольний рух в Ірландії у 70 – 80 рр. Хіх ст. Боротьба за гомруль.
- •98.Боснійська криза
- •99.„Східне питання” в міжнародних відносинах у 70-х рр. Хіх ст. Політичні наслідки російсько-турецької війни.
- •100.Сараєвське вбивство і липнева криза 1914 р.
- •101. Боротьба великих держав за переділ Далекого Сходу наприкінці хіх – на початку хх ст. Англо-японський союз. Міжнародні наслідки російсько-японської війни.
- •102. Загострення російсько-німецьких відносин у 80-х рр.. Хіх ст. Утворення франко-німецького союзу.
76. Утворення Балканського союзу. Перша Балканська війна.
У боротьбі за остаточне звільнення від турецького гніту народів Балканського півострова у 1912 р. оформився Балканський союз, основу якого склав болгаро-сербський договір. Згодом було укладено болгаро-грецький союзний договір і болгаро-чорногорську угоду. Союз"(Болгарія, Сербія, Чор¬ногорія і Греція) формувався при підтримці Росії, що намагалася перешко¬дити Австро-Угорщині і Туреччині в їхній експансії на Балкани. Союз підтримували Англія і Франція.
Перша Балканська війна — з жовт¬ня 1912 р. до травня 1913 р. Приводом до проголошення війни стала відмова Туреччини провести реформи в європейських володіннях з надання автономії Македонії і Фракії. Союзники вимагали також призупинити мобілізацію турецької армії. У жовтні Чорногорія розпочала воєнні дії проти Туреччини, а згодом у війну вступили інші члени союзу. Чисельна перевага військ союзників, ліпша організованість, проведення воєнних дій на територіях, що були заселені спорідненими народами, визначили успіхи союзних військ. Болгарська ар¬мія скувала турецькі війська, які у Фракії прикривали шлях на Стамбул. А в битві біля Люлебургаза турецькі війська були розбиті. Решткам і резерв¬ним частинам вдалося закріпитися біля Стамбула.
Значних успіхів союзні війська досягли в Македонії і Албанії. Сербські війська вийшли до Адріатичного моря. У південній Македонії грецькі війська разом з болгарськими зайняли Салоніки. Грецький флот панував в Егей-ському морі та блокував вихід із проток.
Ці успіхи союзних військ занепокоїли царську Росію, Австро-Угорщи¬ну і Німеччину: Росія не хотіла окупації болгарами Стамбула, бо вбачала в цьому ускладнення з вирішенням питання щодо проток Босфор і Дарда¬нелли, на які вона претендувала. Австро-Угорщина виступила проти вихо¬ду до Адріатичного моря Сербії (Сербію підтримувала Німеччина). До того ж турецькі війська зупинили болгар на підступах до Стамбула. За таких умов у грудні 1912 р. між союзниками і Туреччиною було досягнуто пере¬мир'я. Проте в цей час у Стамбулі було здійснено переворот і до влади прийшли так звані младотурки, які домовилися про іноземні позики, взяли курс на зближення з Німеччиною. Новий уряд відмовився від умов пере¬мир'я, і у лютому 1913 р. розпочався новий етап війни. Проте після ряду поразок новий уряд пішов на нове перемир'я, і за Лондонським мирним договором Туреччина втратила європейські володіння, крім Стамбула і деякої території Фракії.
Але незабаром Балканський союз розпався: переможці не змогли поділити відвойованих у Туреччини територій (у першу чергу — Македонію) і пересварилися.
77. Утворення нових національних держав на Балканах у 70-х рр.. Хіх ст.
Більшість народів Балканського півострова входили до складу двох імперій — Австро-Угорської та Османської. Найважливішим рубежем у політичному розвиткові балканських народів стала російсько-турецька війна 1877–1878 рр. Результатом війни було звільнення Болгарії й повна незалежність Румунії, Сербії і Чорногорії. Боснія й Герцеговина були окуповані військами Австро-Угорщини, хоча формально залишилися у складі Османської імперії.
Створити могутню болгарську державу на тому етапі через протидію західних країн не вдалося. Звільнену від османського ярма Болгарію за рішенням Берлінського конгресу (1878 р.) розчленували на окремі території. У її північній (придунайській) частині було створене васальне по відношенню до турецького султана Болгарське князівство. З південної частини була створена автономна провінція у складі Османської імперії — Східна Румелія. Турецька влада у Македонії відновлювалася повністю. У 1885 р. за підтримки болгарського уряду у Східній Румелії був здійснений переворот, і ця велика область приєдналась до Болгарського князівства. У жовтні 1908 р. у зв’язку із молодотурецкою революцією й ослабленням Туреччини Болгарія оголосила про відмову від васального підпорядкування Туреччині й заявила про свою повну державну незалежність. Князь Фердинанд, що перебував на престолі, був урочисто проголошений «царем болгар». Тоді ж, у жовтні 1908 р., після 30-річної окупації, Австро-Угорщина анексувала Боснію й Герцеговину.
Очевидний занепад Османської імперії, а також загроза Балканам з боку Австро-Угорщини, що посилювалася, спонукали балканські держави до активних дій. У події на Балканах активно втручалися країни Антанти й Троїстого союзу, які дбали лише про свої власні інтереси й боролися за сфери впливу.