- •44. Суспільно-політичні кризи у Франції у 80 – 90-х рр. Хіх ст. Буланжизм. Панамська афера.
- •45. Внутрішня політика поміркованих республіканців у Франції.
- •46. Уповільнення темпів економічного розвитку Франції в ост. Третині хіх ст. – на початку хх ст.
- •47. Соціально-економічне законодавство Паризької Комуни.
- •48. Паризька Комуна 1871 р. Громадянська війна у Франції.
- •49.Революція 4 вересня 1870 р. І виникнення Третьої республіки у Франції. Політика уряду „національної оборони”.
- •50. Внутрішньополітичний розвиток Франції на початку 70-х рр.. Хіх ст. Конституція Третьої республіки.
- •51. Завершення об’єднання Німеччини. Конституція 1871 р. Місце Прусії в Німецькій імперії.
- •52. Спроби Німеччини розірвати франко-російський альянс на початку хх ст. Бйоркський договір і Потсдамська угода.
- •53 Чинники економічного піднесення Німеччини. Особливості розвитку промисловості і сільського господарства. Монополізація виробництва.
- •54 Канцлерство Каправі в Німеччині. Політика „нового курсу”. „Ера Штумана”.
- •55 Політика „згуртовування” в Німеччині. Канцлерство б.Бюлова. „Готтентонтський” блок.
- •56 Канцлерство Бетман-Гальвега і „чорно-голубий ”блок. Назрівання політичної кризи в Німеччині напередодні Першої світової війни.
- •57 Ідейно-політична еволюція німецької соціал-демократії. Боротьба течій в сдпн на початку хх ст.
- •58 Договори Німеччини з європейськими державами у 70 - 80-х р. Хіх ст.
- •59 Співвідношення сил після франко-прусської війни. Боротьба Німеччини за гегемонію в Європі.
- •60 Внутрішня політика в Німеччині у 70 – 80-х р. Хіх ст. Бонапартизм Бісмарка.
- •61 Структурні зрушення в німецькій економіці наприкінці хіх – на початку хх ст. Економічна експансія Німеччини.
- •62. Зовнішня і колоніальна політика Німеччини в роки канцлерства Бісмарка.
- •63. Перехід Німеччини до „світової політики”. Загострення Англо-німецького суперництва наприкінці хіх - на початку хх ст.
- •64. Виникнення „Проблеми Півдня” в Італії.
- •65. Режим ф. Кріспі. Політична криза в Італії у 90-х рр. Хіх ст.
- •66. Особливості економічного розвитку Італії в ост. Третині хіх – на початку хх ст.
- •67. „Ліберальна ера” д.Джолітті в Італії.
- •68. Політичні наслідки об’єднання Італії. „Права” при владі. Взаємовідносини з Ватиканом.
- •69. Зовнішня і колоніальна політика Італії на початку хх ст. Італо-турецька війна
- •70. Внутрішня політика „лівої” в Італії.
- •71. Утворення Троїстого союзу.
- •72. Створення Антанти.
- •73. Зовнішня і колоніальна політика Італії в ост. Третині хіх ст.
- •74. Боротьба великих держав за вплив на Балканах у 80 – 90-х рр.. Хіх ст. Болгарська криза.
- •75. Особливості соціально-економічного розвитку балканських країн наприкінці хіх – на початку хх ст.
- •76. Утворення Балканського союзу. Перша Балканська війна.
- •77. Утворення нових національних держав на Балканах у 70-х рр.. Хіх ст.
- •78. Національно-визвольний рух балканських народів у 70-х рр. Хіх ст. „Східна криза”.
- •79. Друга Балканська війна.
- •80. Конституційна криза 1897 – 1900 рр. В Австро-Угорщині . Політика уряду Кербера.
- •81. Політична система Австро-Угорщини. Роль національного питання у політичному житті двоєдиної монархії.
- •82. Болгарія в ост. Третині хіх ст. – на початку хх ст.
- •83. Піднесення національно-визвольного руху слов’янських народів Австро-Угорщини на початку хх ст.
- •84. Особливості розвитку соціалістичного руху в Австро-Угорщині. „Австромарксизм”.
- •85 Національно-визвольний рух в Австро-Угорщині у 80–90-х рр. Хіх ст. Внутрішня політика уряду е.Тааффе.
- •86. Криза дуалізму в Австро-Угорщині напередодні і світової війни.
- •87. Боротьба за загальне виробниче право в Австро-Угорщині на початку хх ст. Виборчий закон 1907 р.
- •88. Зовнішня політика Австро-Угорщини на початку хх ст. Експансія на Балкани.
- •89. Сербія. Чорногорія наприкінці хіх – на початку хх ст.
- •90.Скандинавські держави наприкінці хіх – на початку хх ст
- •91.Боротьба великих держав за Марокко на початку хх ст. Перша і друга марокканські кризи.
- •92. Чеський національний рух в ост. Третині хіх ст. „Старочехи” і „молочехи”.
- •93.Зовнішня політика Австро-Угорщини в ост. Третині хіх ст.
- •94. Боротьба течій у іі Інтернаціоналі наприкінці хіх – на початку хх ст.
- •95. Іспанія на початку хх ст. Зовнішня і колоніальна політика країни
- •96. Чеський національно-визвольний рух на початку хх ст.
- •97. Національно-визвольний рух в Ірландії у 70 – 80 рр. Хіх ст. Боротьба за гомруль.
- •98.Боснійська криза
- •99.„Східне питання” в міжнародних відносинах у 70-х рр. Хіх ст. Політичні наслідки російсько-турецької війни.
- •100.Сараєвське вбивство і липнева криза 1914 р.
- •101. Боротьба великих держав за переділ Далекого Сходу наприкінці хіх – на початку хх ст. Англо-японський союз. Міжнародні наслідки російсько-японської війни.
- •102. Загострення російсько-німецьких відносин у 80-х рр.. Хіх ст. Утворення франко-німецького союзу.
66. Особливості економічного розвитку Італії в ост. Третині хіх – на початку хх ст.
Саме до початку XX ст. в Італії склалася передова на той час велика промисловість, за темпами зростання продукції (в 1896-1908 рр.. - в середньому на 6,7% на рік) займала одне з перших місць в Європі. За 1901 - 1913 рр.. обсяг промислового виробництва по Європі в цілому збільшився на 56%, в Італії ж - на 87%.
Якісний стрибок у розвитку італійської промисловості було досягнуто насамперед за рахунок нових галузей. Однією з них, особливо важливою для Італії при її обмежених запасах інших енергетичних ресурсів, було виробництво електроенергії, яке виросло за 1900-1908 рр.. більш ніж в 7 разів.
Італійські електростанції працювали з використанням рухової сили води і на початку XX ст. вважалися найбільшими і кращими за рівнем в Європі. Виключно швидко розвивалося виробництво автомобілів (усього 6 автомашин в 1900 р. і 1283 - в 1907 р.). У цій області Італія успішно конкурувала з іншими країнами. Модернізувалася чорна металургія. За 1898-1907 рр.. збільшилася в 4 рази виплавка сталі - зокрема, за рахунок використання залізного брухту.
В умовах промислового підйому серед акціонерних товариств стали виділятися найбільші, що претендують на монопольне становище, - ФІАТ в автомобілебудуванні, «Едісон-в електроенергетичній галузі,«Піреллі» у виробництві гуми,«Ільва»в чорній металургії та ін Держава в роки «ліберальної ери» активно заохочувала процес монополізації за допомогою протекціоністських тарифів на відповідні види товарів, надання провідним компаніям пільгових умов видобутку сировини або вигідних урядових замовлень. Ліберал в політиці, Джолітті аж ніяк не був прихильником ліберальної доктрини невтручання держави в економічне життя. З таким курсом цілком узгоджувалася і його установка на широке державне регулювання трудових відносин.
67. „Ліберальна ера” д.Джолітті в Італії.
«Криваве десятиліття» 90-х років закінчилося поразкою політичних сил, які намагалися урізати конституційні свободи і перейти до авторитарно-диктаторського методу управління.
У політиці Джолітті знайшло характерний вираз посилення лібералізму Джолітті виступив за визнання законного характеру діяльності профспілок і свободи страйків, проголосивши принцип невтручання держави в трудові конфлікти між робітниками і підприємцями.
Протягом 1901-1904 рр. з ініціативи Джолітті почалося проведення реформ у соціальній сфері. Був підвищений мінімальний вік дітей, які допускаються до роботи на промислових підприємствах (12 років замість 9) і в шахтах (14 років замість 10). На дітей віком до 12 років було поширене обов'язкове шкільне навчання в обсязі 6. Був додатково обмежений робочий день жінок-робітниць, вводилися пільги по вагітності, а жіночу працю в шахтах заборонявся повністю. Був підтверджений обов'язковий характер страхування робітників.
Проведення такої політики мало на меті загальне зниження соціальної напруженості і перш за все забезпечення класового миру в промисловості, в якому були зацікавлені нові шари буржуазії. Саме до початку XX ст. в Італії склалася передова на той час велика промисловість, за темпами зростання продукції (в 1896-1908 рр.. - в середньому на 6,7% на рік) займала одне з перших місць в Європі. За 1901 - 1913 рр.. обсяг промислового виробництва по Європі в цілому збільшився на 56%, в Італії ж - на 87%.
Якісний стрибок у розвитку італійської промисловості було досягнуто насамперед за рахунок нових галузей, зокрема виробництво електроенергії.
Для Півдня мала згубні наслідки проведена Джолитти економічна політика На Півдні і в роки «ліберальної ери» зберігалися засилля латифундистів, відносини типу клієнтели (особистої залежності від впливових персон), всевладдя окремих клік, нерідко пов'язаних з мафією та іншими злочинними співтовариствами.
Та й на головному напрямку своєї внутрішньої політики Джолітті в якійсь мірі отримував результати, зворотні бажаним. Більш ліберальний підхід до страйків та діяльності профспілок стимулював швидке зростання процтеоюзного руху, організованого як у великі галузеві федерації, так і в Палаті праці, які об'єднували в масштабі міста або провінції місцеві відділення профспілок різних професій. «Замирення» між робітниками і підприємцями не було: число страйків і їх учасників на початку XX ст. зросла в кілька разів порівняно з попереднім десятиріччям.