61 Структурні зрушення в німецькій економіці наприкінці хіх – на початку хх ст. Економічна експансія Німеччини.

Промисловий підйом Німеччини зумовив зміна структури її економіки - тепер промисловість за питомою вагою істотно перевищила частку сільського господарства, і Німеччина стала індустріальною країною. Важка промисловість за темпами розвитку випереджала легку. Особливо важливе значення серед галузей тяжкої промисловості в Німеччині мали електрична, машинобудування, хімічна, залізничне будівництво. Центральна ланка промислового розвитку Німеччини - це металургія і машинобудування *. Вони розвивалися випереджальними темпами, причому на початку XX в. темпи були вищий, ніж у період 1870-1900 рр.. Виплавка чавуну і сталі в 1913 р. досяг відповідно 19,3 млн. т і 18,3 млн. т, і Німеччина посіла друге місце після США. Металургійна промисловість була добре оснащена технічно, метал проводився високої якості і при низьких витратах виробництва. Ця галузь служила базою для зростання випуску машин і різних механізмів. Винахід і двигуна внутрішнього згоряння електрики зробило позитивний вплив на розвиток машинобудування. Збільшилася чисельність зайнятих у цій галузі з 385 тис. у 1895 р. до 907 тис. в 1907 р. Продукцію металургійної промисловості і машинобудування Німеччина стала вивозити на експорт.

На рубежі століть інтенсивний розвиток одержали нові галузі, що виникли в результаті другого НТР, - електротехнічна і хімічна. Велетенських обсягів досягло виробництво сірчаної кислоти (75 тис. т в 1870 р. і 1,7 млн. т в 1913 р.). Німеччина виробляла синтетичні барвники, хімічні добрива. У світовому експорті хімічних виробів Німеччині частка досягла 50%.

Виключне значення набуло залізничне будівництво. Вже в 70-ті роки в Німеччині була створена мережа залізниць, причому будувалися не тільки магістральні лінії, але і підїзні шляхи до промислових підприємств. У результаті широкого залізничного будівництва досягли розквіту гірничозаводської промисловості, а також транспортне машинобудування. Німеччина стала найбільшим експортером залізничного устаткування. Будівництво транспортних шляхів значно здешевило перевезення.

Процеси концентрації та монополізації

У структурі промисловості Німеччини почали переважати галузі важкої промисловості, тобто групи «А», а також великі підприємства. Такі зрушення вели до концентрації істотною виробництва і капіталу, а отже, і їх монополізації. За останні 20 років XIX ст. число великих підприємств (понад 1000 робочих) у Німеччині зросла в чотири рази. Про укрупнення підприємств можна судити за наступними даними. У камяновугільної промисловості в 1850 р. в середньому на одну шахту припадало 62 людини, а в 1910 р. - 2131 чоловік. У металургійній промисловості середня кількість робітників на одну домну збільшилася в 32 рази, а річна продукція - у 263 рази.

Однак аграрний сектор стримував загальне розвиток Німеччини. Країна з експортера хліба перетворилася на його імпортера. Залежність Німеччини від імпорту бавовни, вовни, шкіри стримувала розвиток легкої промисловості. І якщо в США в цей період була висунута теория американської винятковості, то Німеччині - ідея про «нестачу» життєвого простору.Німеччина створює пангерманської союз і починає підготовку за переділ світу.

Таким чином, під кінець XIX ст. германська промисловість, важка особливо, переросла рамки внутрішнього ринку - вона не мала достатніх запасів сировини та збуту своїй продукції. В неї не було великої кількості колоній, які могли б забезпечувати її дешевою сировиною і куди Німеччина могла б безмитно вивозити товари. Тому їй доводилося зіштовхуватися з жорстокою конкуренцією та для перемоги у цьому змаганні боротися за підвищення якості своїх товарів.

Ці фактори пояснюють крайню агресивність німецького капіталізму і його зовнішню експансію, що й привело до Першої світової війни.