Іноземні інвестиції у засоби масової комунікації
Як і в випадку монополізації, проблеми виникають і через появу іноземної власності з наступною настирливою комерціалізацією і «таблоїдизацією» ЗМІ, зокрема через які, мабуть, падає рівень професійності, що відзначають у деяких країнах. Згідно з даними Доповіді Європейської федерації журналістів (2003 р.), є «вагомі вказівки на те, що настирливий курс на комерціалізацію, яким рухаються, розплачуючись стандартами журналістики, загрожує плюралізмові і послаблює професійні та соціальні права журналістів.» Хоч іноземні інвестиції, безперечно, сприяли поступові в царині ресурсів, проте вони не справили позитивного впливу на якість журналістики в цілому. Причиною для занепокоєння й те, що з огляду на недостатній тиск з боку правних норм, який би їх змушував до цього, медіа-групи з Західної Європи приділяють замало уваги питанням професійного навчання, оплати праці, статусу та незалежності журналістів, які на них працюють, водночас не визнаючи прав журналістських організацій та спілок.
Іноземна власність може являти собою загрозу свободі вираження поглядів і засобів масової інформації, якщо вона просто замінює одну форму монополії (в більшості випадків, державну) іншою, а свідчення того, що свій настирливий курс на комерціалізацію іноземні інвестори впроваджували за рахунок журналістських стандартів, є дуже переконливі. У Польщі, Угорщині і Чехії, наприклад, притік іноземного капіталу загрожує плюралізмові в ЗМІ, а домінування іноземних компаній заганяє демократичні медіа в глухий кут. Викликає стурбованість панування у регіоні ЦСЄ німецької пресової групи Вестдойче Альґемайне Цайтунґ (Westdeutsche Allgemeine Zeitung, WAZ), оскільки власність компанії в активах місцевих і загальнонаціональних ЗМІ в багатьох куточках регіону ставить кілька питань щодо існування конфлікту інтересів та плюралістичності. Великі медіа-компанії користуються й з того, що закони про трудові відносини, зокрема ті норми, що поширюються на працівників галузі ЗМІ, в регіоні загалом слабкі.
У цілому, впливові своєму європейські медійні групи завдячують власності на регіональну пресу. Ключовою демократичною характеристикою місцевої і регіональної преси є те, що своїм корінням вона живиться з місцевого ґрунту і висвітлює події місцевого життя, а той факт, що володіють нею великі групи з іноземною власністю, означає, що найважніші інвестиційні і кадрові рішення ухвалюють їхні власники, мабуть, десь у іншій країні. Це послаблює довіру до цих ЗМІ і призводить до того, що комерційні міркування при цьому переважають над професійними і етичними. У деяких випадках іноземні інвестиції можуть впливати на фаховість і якість журналістики в відповідних органах масової інформації. Залежить це від того, чи дбають іноземні інвестори про те, щоб надати своєму національному персоналові доступ до спеціального досвіду шляхом організації навчальних програм. У цьому стосунку стан справ залежить від країни регіону і конкретного власника. Утім, внаслідок глобальної фінансової кризи існуючі навчальні програми суттєво скорочено з фінансових же міркувань і через брак політичного тиску для того, щоб вони таки розглядалися як пріоритет.
У країнах Центральної і Східної Європи наслідки іноземних інвестицій виявилися, мабуть, відчутнішими, скоріше тоді, коли йдеться про забезпечення фінансової стабільності і засоби для покращення матеріально-технічної бази медійного виробництва (включаючи передання ноу-гау), а не про плекання професійної журналістської культури, яка була здатна кинути виклик західним медіа. Деякі компанії були справді зацікавлені в освіті журналістів і утвердженні таких засадничих вартостей, як професійна порядність, об’єктивність, відділення фактів від суджень тощо, одна більшість із них ставилися до своєї господарської діяльності, як до «суто ділової». Так чи так, слід визнати, що ЗМІ, якими володіють іноземні інвестори, виявилися загалом стійкішими фінансово і, отже, краще пристосованими опиратися тискові місцевих політичних і бізнесових кіл.
Процес приватизації в Естонії починався з того, що журналісти викуповували акції і заявляли про права власності на своє видання. Процес помітної концентрації припав на 1995 рік, коли місцеві бізнесмени заходилися перекуповувати акції в журналістів. На 1997 рік у галузі друкованих ЗМІ вже домінувало п’ять великих медійних компаній. Однак процес цей не був прозорим, і навіть тепер немає закон не дає змоги визначити власників конгломератів. Перші значні іноземні інвестиції прийшли в Естонію 1998 року, коли дві скандинавські компанії – Боннієр і Шібстеад, придбали у власність регіональні щоденники. До недавнього часу ще зуміла протриматися лише одна регіональна щоденна газета – «АС Маалехт», яка мала форму акційного товариства, проте і її зрештою купив місцева багатопрофільна корпорація. Нині всіма друкованими ЗМІ володіють два конгломерати – Postimees Group і Ekspress Group.[3]
Словенія, здається, має порівняно дієве законодавство про іноземні інвестиції в ЗМІ. Попри приватизацію, медійні компанії з погляду закону не вважаються в усьому тотожними іншим формам підприємництва, і на них поширюються особливі закони про власність. І хоч на ринку присутня іноземний капітал, іноземні інвестори обмежені в своїх діях, а місцеві власники й далі контролюють значні сектори цього ринку. Закон «Про засоби масової інформації» 1994 року забезпечує ефективне регулювання ЗМІ, не забороняючи іноземної власності, але тримаючи її під пильним оком регуляторів. Переконаність у тому, що приватні ЗМІ мають залишатися в руках словенських власників заради захисту «національних інтересів» і побоювання того, що іноземні власники могли б накидати свою політичну волю, лягло в основу обмежень щодо максимального розміру частки власності в засобах масової інформації. Згідно з чинним законодавством частка іноземної власності в медійному підприємстві не може перевищувати 33 відсотків. Утім так політика призвела до зосередження власності на друковані ЗМІ в руках невеликого числа місцевих власників, які, може, й не позбавлені власних політичних планів[3].
Висновки
Приватизація є процесом переходу від планової до ринкової економіки вона зачіпає і засоби масової комунікації. Вона привнесла у ЗМІ як позитивні, так і негативні складові.
У Польщі приватизація сприяла зміні процедура ліцензування газет та журналів була на просту систему реєстрації у 1989 р., "Газета виборча" ("Gazeta Wyborcza") стала першою важливою щоденною національною газетою в Польщі. Її власником була компанія з обмеженою відповідальністю "Агора", заснована лідерами "Солідарності". Та наявна монополізація затримували процеси демократизація та розвитку незаангажованої різними ідеями думки.[2]
Більше того, дослідники неоднозначно дивляться на привласнення медіа іноземними інвесторами, які впливають на кількість і якість інформації, та з застереженням дивляться на монополію ЗМІ.
Хоча і приватизація це необхідна складова, вона ще погано вивчена і немає структурованого, загального підходу, які б пішли на користь споживацької аудиторії.
Тому співвідношення між демократизацією та медіа-трансформаціями в Центральній та Східній Європі було досить комплексним. Процес демократизації медіа-систем у регіоні вказував на потребу як політичних, так і економічних змін, з якими тісно пов’язані правові перетворення та випробування, що було надзвичайно актуальним у зв’язку з євроінтеграційними прагненнями країн регіону.
Отже, це питання потребує детального аналізу, оскільки є суспільно важливим та необхідним. Приватизація має свої позитивні і негативні сторони. Та, як заявляють про це науковці, необхідним кроком до демократизації, хоч і заангажованої.[5]
Використанні джерела:
Засоби масової інформації як «четверта влада»
Режим доступу: http://www.100balov.com/predmet/politolog/pol/p71.php
Палагнюк Ю.: ОСОБЛИВОСТІ ПРИВАТИЗАЦІЇ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ У ПОСТСОЦІАЛІСТИЧНИХ КРАЇНАХ ЄВРОПИ (на прикладі денаціоналізації в Республіці Польща)
Режим доступу: http://yandex.ru/clck/jsredir
Інститут медіа права: Власність на ЗМІ і їх приватизація в країнах Центральної і Східної Європи
Режим доступу: http://www.medialaw.kiev.ua/Analytics/323/
Незалежність ЗМІ: економічний аспект
Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/monitor/August/3.htm
РЕГУЛЮВАННЯ АУДІОВІЗУЛЬНИХ МАС-МЕДІА В КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ
Режим доступу: http://yandex.ru/clck/jsredir