22. Сурдопсихологія як наука, її предмет, мета і об‘єкт вивчення.

Сурдопсихологія – самостійна наукова галузь, що досліджує закономірності і механізми психічних явищ у дітей з вадами слуху (ДВС), своєрідність перебігу і розвитку психічних процесів, формування психічних властивостей і якостей особистості.

Предметом сурдопсихології є визначення загального і своєрідного у психічному розвитку двох категорій дітей: норма слуху і діти з вадами слуху.

Об‘єктом дослідження є така категорія дітей, яка за станом слухової функції позбавлена можливості навчатися у загальноосвітній школі і потребує спеціальних умов виховання і навчання.

Мета - наукове обґрунтування системи навчання і виховання ДВС для забезпечення необхідних умов їхнього розвитку.

23. Особливості писемного мовлення глухих дітей.

Своєрідно формується письмова мова глухих , яка вимагає суворого дотримання мовних форм , чіткості і послідовності викладу , а отже , детального обдумування. Порівняння творів глухих і чуючих школярів показують схожість помилок , але твори глухих відрізняються більш грубими і серйозними недоліками : порушення послідовності сюжету , неспівмірність частин , неадекватність даних та ін Розуміння тексту , сюжетного оповідання також відстає у глухих порівняно з чують , що пов'язано з помилками в осмисленні значення слів , змішанням слів , нерозумінням образних зворотів мови і пр.

Письмова мова дітей з порушенням слуху відображає широкі недоліки усного мовлення. Однак можна виділити дві основні категорії порушень писемного мовлення (за Л. С. Волковою ).

1 . Грубий аграматизм , який виражається в неправильному вживанні та погодження прийменників , в пропусках головних і другорядних членів пропозиції і т. п.

2 . Наявність специфічних помилок , пов'язаних з наявним грубим фонетико-фонематичним недорозвинтком. У даному випадку мова йде про акустичні та артикуляторн -акустичні дисграфії .

Ці варіанти дисграфій пов'язані з порушенням слухової диференціації звуків. Дитина відображає на листі порушення власної звуковимови. Наприклад , якщо дитина в усному мовленні спотворює слова , то і в письмовій мові він фіксує свої помилки ( сунка замість сумка , полтлет замість портрет і т. д.). Такого роду помилки допускають в основному діти початкових класів.

Однак в процесі навчання як письмова мова , так і розуміння сюжетних текстів удосконалюються у глухих дітей в прямій залежності від розвитку словесної мови . З урахуванням труднощів оволодіння промовою у глухих дітей постійно удосконалюються методи їх навчання , введено навчання мови в дошкільному віці.

24. Сучасна педагогічна типологія дітей з вадами слуху.

Р.М. Боскис визначила основні критерії, покладені в основу педагогічної типології дітей з вадами слуху та характеризують своєрідність їх розвитку

Дослідження категорії дітей зі зниженим слухом почали проводити Р.Боскіс, Ф.Рау та ін. Глибоке і різнобічне вивчення дітей зі зниженим слухом здійснювалося у 30-40-і роки під керівництвом Р.Боскіс, яка свого часу працювала в Києві. В основу цієї праці було покладено педагогічну концепцію аномального розвитку дітей Л.Виготського, а також фундаментальні теоретичні дослідження, які вказували на тісний взаємозв’язок слуху та мовлення у розвитку дитини. Вченою було запропоновано розподілити дітей зі зниженим слухом на дві категорії, залежно від ступеня зниження слуху та рівня їхнього мовленнєвого розвитку:

1) слабочуючі діти, які володіють розвинутим мовленням з незначними його недоліками;

2) слабочуючі діти з глибоким мовленнєвим недорозвитком

25. Особливості пізнавальної діяльності дітей з вадами слуху.

Всі сфери пізнавальної діяльності відчувають дефіцит. Страждає мова, сприймання, пам'ять, увага, уява, мислення.