62. Особливості словесно-логічного мислення глухих дітей.

У розвитку словесно-логічного, чи понятійного, мислення у дітей з порушеннями слуху спостерігається ще більше своєрідність у порівнянні з його розвитком у ті, що слухають однолітків. Словесно-логічне мислення характеризується використанням понять, логічних конструкцій, що формуються і функціонують на базі мовних засобів. У зв'язку з цим великого значення набуває питання про співвідношення в розвитку мислення й мови. Т. В. Розанова виділяє ряд умов розвитку словесно-логічного мислення у глухих дітей.

Перше - формування мови як засобу розумової діяльності. Друге - навчання вмінню мислити оборотно, розуміти відносність тих чи інших явищ. Третя умова формування словесно-логічного мислення - розвиток усіх розумових операцій (аналіз, синтез, порівняння, абстракція, узагальнення). Діти з порушеннями слуху опановують цими операціями в більш пізні терміни, ніж ті, хто слухає. Для них характерний вибірковий облік обставин і взаємозв'язків, що перешкоджає повноцінному засвоєнню знань. Четверте умова - оволодіння початками логічної грамоти, що включає засвоєння принципів класифікації логічних понять, побудова дедуктивних і індуктивних умовиводів, встановлення логічних зв'язків (причинно-наслідкових, цільових, умовних).

63. Розробка проблеми самостійного письмового мовлення глухих у працях А.М.Гольдберг.

А.М.Гольдберг, характеризуючи письмову мову глухих дітей, вказує на такі її особливості: неправильний вибір слів, спотворення звукового складу слова, помилки в поєднанні слів у реченні, пропуски слів.

64. Особливості мисленнєвих операцій глухих дітей.

Мислення дітей з порушенням слуху формується поетапно , починаючи з наочно-дієвого , потім наочно - образного і кінчаючи словесно -логічним ( абстрактно- понятійним ) мисленням. Розвиток мислення відбувається в єдності з формуванням словесної мови . Засвоюючи словесні позначення предметів , їх відносин дитина опановує здатністю здійснювати розумові дії з образами предметів . Мова виступає як форма і як засіб розумової діяльності.

Розвиток мислення дітей з порушенням слуху підкоряється загальним закономірностям розвитку дитячого мислення , але має і значну своєрідність .

Повільність і труднощі оволодіння промовою позначаються на розвитку всіх форм мислення наочного і понятійного .

Для глухих дітей дошкільного та молодшого шкільного віку характерно деяке відставання в розвитку наочно-дієвого мислення. Виникають труднощі здійснення аналізу та синтезу, узагальнення і диференціювання наочних ситуацій.

У психічному розвитку нечуючих найбільшу своєрідність проявляється у ставленні словесно-логічного, понятійного мислення. Особливо ускладнює їх виявлення причинно-наслідкових відносин між об'єктами, повідомлених словесно, в тексті.

Виявляється схильність до спрощення, спотворення істотних відносин між предметами, явищами, подіями.

65. Оволодіння глухим словником і роль практики мовного спілкування.

Одним з істотних критеріїв ролі слуху в загальному розвитку дітей , на думку Р. М. Боскис , є самостійність в оволодінні мовою . У дітей з нормальним слухом , як зазначає р . М. Боскис , цей процес відбувається мимовільно , а у дітей з порушеним слухом - у результаті спеціального навчання, тому останні не здатні самостійно використовувати залишковий слух для накопичення словникового запасу , для оволодіння мовою . Слабочуючі діти в порівнянні з глухими можуть самостійно , хоча б у мінімальному ступені , накопичувати мовної запас і опановувати усною мовою . Однак , найкращого результату ці діти досягають у процесі навчання .

Глухі діти можуть оволодіти мовою тільки в процесі спеціально навчання.

Недостатній розвиток мови і погане оволодіння нею заважає , в свою чергу , її сприйняттю на слух навіть за допомогою звукопідсилюючої апаратури , ускладнює її розуміння , осмислення і передачу в процесі спілкування хоча б в елементарній формі. Звідси недостатньо розвинена мова або її відсутність є перешкодою для навчання, тому засвоєння змісту навчання тісно пов'язане зі словесним оформленням і осмисленням мови.