30. Профіль психічного розвитку дітей з порушенням слуху.

Психічний розвиток глухих дітей різна залежно від того , чи є їх глухота вродженої , чи втратили вони слух на ранніх етапах онтогенезу або порушення відбулося в більш пізньому віці. Вроджена або рання втрата слуху призводить до відсутності мови ( німота ) або її грубому недоразвитию . Недостатність вестибулярного апарату обумовлює порушення розвитку , пов'язані із затримкою формування прямостояння , недорозвиненням просторової орієнтації . При порушенні ж слуху після трирічного віку недорозвинення локомоторних функцій виражено менше. Встигає сформуватися фразова мова , порушення словникового запасу та граматичного ладу нерідко виражені менш грубо. При ураженні слуху в шкільному віці мова граматично сформована , є лише деякі недоліки вимови.

31. Роль мови та мовлення в розвитку глухих дітей.

Велику роль у розвитку свідомості сприйняття грає мова, за допомогою якої відбувається узагальнення та категоризація інформації, одержуваної органами почуттів.

32. Дотикові та вібраційні відчуття та сприймання глухих.

Особливе значення для глухих і слабочуючих має вібраційна чутливість, яка є важливим компенсуючим засобом. Користуванню вібраційною чутливістю дітей необхідно спеціально навчати. Встановлено, що при недостатності слуху вібраційна чутливість загострюється. Так, глухі визначають місце джерела вібрації в 2 рази точніше, ніж чуючі, мають більш низькі пороги вібраційного відчуття в діапазоні 100-1000 Гц.

33. Складна структура вади, її характеристика.

Складна структура вади та її характеристика. Розробив Л.С. Виготський.

Первинна вада – глухота

Вторинна вада – німота (писемна і вимова)

Порушення 3-го порядку – особливості розвитку відчуттів, сприймань, уява, увага, пам‘ять, мислення.

Порушення 4-го порядку – особливості формування особистості.

При вродженій чи спадковій глухоті порушений вестибулярний апарат, що впливаю на фізичний розвиток дитини.

Ця складна структура спрацьовує лише тоді, коли дитині не буде надане спеціальне навчання.

34. Вчення л.С. Виготського про системний характер порушення.

Л. С. Виготський виділяє наступні фактори , що визначають аномальний розвиток :

1 . Час виникнення первинного дефекту. Той дефект , який виник в ранньому дитинстві , коли не сформувалася вся система функцій , обумовлює найбільшу тяжкість вторинних відхилень . Наприклад , при ранньому ураженні зору , інтелекту і навіть слуху у дітей спостерігається відставання розвитку моторної сфери. Дитина пізно починає ходити , у нього виявляється недорозвинення дрібної моторики , тобто при ранньому виникненні дефекту порушення ходу психічного розвитку дитини значно важче , ніж при більш пізньому .

2 . Ступінь вираженості первинного дефекту. Розрізняються два основних види дефекту. Перший з них - приватний , обумовлений дефіцітарние окремих функцій Гнозис , праксису , мови. Другий , загальний , пов'язаний з порушенням регуляторних систем . Глибина ураження або ступінь вираженості первинного дефекту визначає різні умови аномального розвитку . Чим глибше первинний дефект , тим більше страждають інші функції.

Системно - структурний аналіз дефекту при аномальному розвитку дитини , запропонований Л. С. Виготським , дозволяє оцінити все різноманіття аномального розвитку , виділити його визначальні і побічні чинники і на основі цього побудувати науково обгрунтовану психо- корекційну програму.