4.Розкрити сутність особистісного підходу у вихованні,сформувати основні вимоги до організації виховного процесу.

Особистісно орієнтований підхід - важливий чинник виховання дітей.

Особистісно орієнтоване виховання тісно пов'язане з сучасними психологічними теоріями особистості, особливо гуманістичною, праці представників якої - Роджерса К., Маслоу А., Фромма Е. багато в чому складають теоретичні підвалини нової парадигми виховання. Філософія подає термін "парадигма" як сукупність теоретичних і методологічних передумов, які визначають конкретне наукове дослідження, що втілюється в науковій практиці на даному етапі. Парадигма являє собою модель, яку використовують для вирішення не тільки дослідницьких, а й практичних завдань у певній галузі діяльності. Необхідність у парадигмі виникає внаслідок переходу до нових типів мислення і новими засобами перетворюючої дійсності.

Розробляється сучасна теорія особистісно орієнтованого виховання, в основу якої покладено провідні ідеї зарубіжної гуманістичної теорії, вітчизняні положення особистісно зорієнтованого підходу (Бех І.); організації індивідуально-творчої, ціннісно-смислової діяльності, що надає свободу вибору засобів життєдіяльності (Бондаревська О.); ідеї ціннісно-змістовної рівності дорослих і дітей, творчого підходу до виховання (Колеснікова І., Сафронова О.); теза щодо того, що специфічна функція виховання полягає у педагогічній допомозі (Газман О.) і підтримці (Серіков В.), психологічному супроводі (Бех І.) особистісно-моральної сфери вихованця.

Отже, доходимо висновку, що гуманістичне особистісно зорієнтоване виховання підлітків з проблемної сім'ї - це педагогічно керований процес культурної ідентифікації, соціальної адаптації та самореалізації особистості, в ході якого відбувається входження підлітка в культуру, життя соціуму, розвиток усіх його творчих здібностей і можливостей. Основним механізмом цього процесу є власна активність особистості, включення у виховний процес в якості суб'єкта і його співавтора. Головна увага спрямовується на розвиток у підлітків суб'єктних якостей особистості:

внутрішньої незалежності;самостійності, самодисципліни, самоконтролю, самоуправління,

саморегуляції, рефлексії, самоактуалізації - здатності до самовдосконалення і самовираження.

Організація процесу виховання особистості учня або колективу класу здійснюється в такій послідовності: Перший етап. Визначають сукупність рис і властивостей особистості, які слід сформувати у вихованця, тобто формують ідеал. Коли йдеться про виховання класу, то мають на увазі формування такого колективу, який би за своїми якостями відповідав еталону, виробленому на основі мети виховання, поставленої суспільством перед школою. Другий етап. Вивчають індивідуальні особливості вихованця (або колективу), його позитивні риси, недоліки в характері й поведінці, визначають, які риси не сформовано, а які перебувають у стадії зародження. Знання особистості вихованця (колективу), порівняння її з наміченим ідеалом дає змогу спрогнозувати її розвиток. Виходячи з цих даних, можна планувати виховну роботу з вихованцем (колективом). Тому важливо, щоб учень (колектив) знав, що пропонує йому вихователь, приймав цей взірець для наслідування і докладав зусиль для досягнення поставленої мети. Третій етап. Реалізовується програма виховання, тобто заплановані виховні заходи, що передбачає залучення вихованців до різних видів діяльності, участь в яких сприяє формуванню в них досвіду поведінки відповідно до ідеалу. Четвертий етап. Спонукання учнів до самостійної роботи з розвитку особистості. Коли учень починає займатися самоосвітою і самовихованням, можна вважати, що у вихованні досягнуто четвертого етапу. На всіх етапах процесу виховання здійснюють педагогічне керівництво, управління цим процесом.