- •Етика, її природа та сутність.
- •Поняття етика, мораль, бізнес.
- •1.1. Загальні засади етики
- •Етика бізнесу як складова етики ділових відносин.
- •Взаємозв’язок етики та економіки
- •Категорії бізнес-етики, її структурні елементи та функції.
- •Загальнолюдська етика та етика бізнесу.
- •Характерні риси українського бізнесу.
- •Зв'язок етики бізнесу з іншими етико-філософськими дисциплінами
- •Етика підприємництва.
- •1. Складові підприємницької етики
- •Основні складові бізнесу як професійної економічної діяльності.
- •Ділова професійна етика, її різновиди.
- •Основні концепції в етиці бізнесу: утилітаризм, деонтична етика, етика справедливості.
- •Поняття відповідальності в сучасній етиці бізнесу.
- •Відмінність етичних норм від юридичних.
- •Вибір цілей та засобів ведення бізнесу.
- •2). Пошуку відповідних засобів, що ведуть до кінцевої мети ", тобто актуальність проблеми стратегічного управління існувала завжди, змінювалися лише методологічні і методичні підходи до неї
- •Управлінська етика як один з видів професійної етики.
- •Поняття етики і культури управління: ознаки, зміст, сутність.
- •Менеджмент як вміння раціональної організації та управління персоналом.
- •Етичні принципи та норми в діяльності менеджера, як основного суб’єкта управління.
- •Форми лідерства у підприємництві.
- •Стилі і методи керівництва.
- •Методи самовдосконалення керівника.
- •Етична атмосфера в організації і стиль управління.
- •Структура, функції, застосування макроетики.
- •Принципи ключового партнерства в бізнесі.
- •Етичні кодекси
- •Взаємини між корпораціями та інші види співвідношень: корпорація-держава, корпорація-споживач, корпорація-інвестори, корпорація-оточуюче середовище.
- •Проблема екологічної етики.
- •Офіційний діловий стиль – мова документації.
- •Етичні кодекси та норми у офіційно-діловому стилі.
- •Системи ділової комунікації та ділова риторика.
- •Діловий етикет – стандарти та стереотипи.
- •Особливості ділового етикету: моральні цінності, ідеали, переконання.
- •Етичні кодекси та мовний етикет у діловому спілкуванні.
- •Формування етики менеджменту в Україні.
- •Етика менеджменту: поняття й сутність.
- •Заповіді ділової людини.
- •Правила етики у діяльності менеджера.
- •Етика відносин у системі керівник-підлеглий та питання субординації.
- •Взаємодія та взаєморозуміння в контексті культури ділового спілкування.
- •Спільна діяльність і вплив на неї етичних норм та правил.
- •Бар’єри на шляху до взаєморозуміння, зокрема моральні.
- •Механізми взаєморозуміння, роль етики в їх застосуванні.
- •Конфліктні ситуації, визначення та класифікація конфліктів.
- •Типи соціально-психологічних конфліктів на виробництві.
- •Професійна культура бізнесової діяльності.
- •Основні ознаки успішної ділової поведінки.
- •Ефективність ділового етикету через дотримання в різних ситуаціях.
- •Протокольні положення дотримання етикету в системі внутрішньо та зовнішньоекономічної діяльності.
- •Правила формування іміджу ділової людини.
- •Етичні кодекси, їх значення у формуванні етичної поведінки ділової людини.
- •Ділові прийоми та коктейль-фуршети: суть, основна мета, правила поведінки.
-
Конфліктні ситуації, визначення та класифікація конфліктів.
Різноманітність класифікацій конфліктів різних авторів визначається критеріями, які вони вибирають. Найбільш традиційним способом розподілу конфліктів на види можна вважати виділення предмета конфлікту. Наявність різноманітних причин конфліктів в суспільному житті пояснює таку кількість класифікацій. Перспективною можна вважати методику російського соціолога А. Здравомислова, який класифікує конфлікти виходячи з того, хто є конфліктуючими сторонами: міжіндивідуальні конфлікти, міжгрупові конфлікти, які він поділяє на: а) групи інтересів; б) етнонаціонального характеру; в) групи соціального формування, конфлікти між асоціаціями, партіями, внутрішньо- і міжінституціональні конфлікти, конфлікти між секторами суспільного поділу праці, конфлікти між державними закладами, конфлікти між культурами і типами культур.
Діючими методами можна вважати і такі класифікації, як: класифікація щодо способу його вирішення - насильницький та ненасильницький; щодо природи виникнення - політичні, соціальні, економічні; щодо рівня його прояву - відкритий та закритий; щодо напрямку діяльності - горизонтальний та вертикальний; залежно від можливих функцій конфлікту - функціональний та дисфункціональний; залежно від потреб, через які він виник, - інтереси, погляди.
Більш серйозного дослідження потребує така класифікація конфлікту, де за критерій береться кількість задіяних в конфлікті. Виходячи з цього критерію можна виділити такі види конфлікту:
♦ внутрішньоособисті конфлікти;
♦ міжособисті конфлікти;
♦ міжгрупові конфлікти, які також можна поділити на внутрішньогрупові конфлікти та конфлікти між особистістю і групою. Отже, розглянемо детальніше викладений вище спосіб класифікації видів конфлікту.
-
Типи соціально-психологічних конфліктів на виробництві.
«Конфлікт», як і ще поняття, має низку варіантів трактування. Так було в широкому розумінніцього терміну конфлікт – зіткнення сторін, думок, сил. Проте, на думкуЗамедлиной Є. А., за такого підході вважатимуться, що конфлікти можливі й в неживої природі. «Поняття «конфлікт» і «протиріччя» фактично стають порівняними пообъему»[1].
Виходячи з цього, виникла потреба виділити більш вузьке визначення конфлікту, уживане лише у живих істот, зокрема і до людини. Мельникова М. А. визначає конфлікт як «відкрите зіткнення протилежні позиції, інтересів, поглядів, думок суб'єктіввзаимодействия»[2]. У цьому суб'єктом конфліктної взаємодії можуть виступати окремій людині, люди чи групи людей.
ЗвідсиЗамедлина пропонує звузити широке розуміння конфлікту, й вважати, що конфлікти можуть бути лише за соціальному взаємодії. Сутність конфлікту ж таки полягає й не так у виникненні протиріччя, зіткненні інтересів, як у способі дозволу що виникла протиріччя, в протидії суб'єктів соціального взаємодії цілому.
З усього вище сказаного, повним визначенням цього поняття вважатимуться: «конфлікт – це найгостріше спосіб розв'язання значимих протиріч, що виникають у процесі сприяння, що полягає в протидії суб'єктів конфлікту, й зазвичай що супроводжується негативнимиемоциями»[3].
Конфлікти виявляється у спілкуванні, поведінці, діяльності. Це правда звані сфери протидії суб'єктів конфлікту. Тому очевидно, що конфлікти вивчає як соціальна психологія, але такі науки як військові науки, історія, педагогіка, політологія, правознавство, психологія,социобиология, соціологія, філософія, економіка тощо. буд.
Усього виділяють три типу конфліктів:
1.внутриличностние;
2. соціальні – міжособистісні конфлікти, конфлікти між малими, середніми великими соціальними групами, міжнародні конфлікти між окремими державами та його коаліціями;
3.зооконфликти.
Проте, з мети моєї роботи, я розглядатиму лише його соціальні конфлікти, а конкретно міжособистісні.
Природа соціального конфлікту.
Причинами соціального конфлікту вважаються: 1) матеріальні ресурси; 2) найважливіші життєві установки; 3) владні повноваження; 4)статусно-ролевие розбіжності у соціальній структурі; 5) особистісні (>емоционально-психологические) розбіжності й т. буд.
Конфлікт одна із видів соціального взаємодії, суб'єктами учасники якого виступають окремі індивіди, великі та малі соціальні групи та молодіжні організації.
>Конфликтное взаємодія – це протиборство сторін, т. е. дії, спрямовані друг проти друга.
У основі соціального конфлікту лежать лише ті протиріччя, причиною яких є несумісні інтереси, потреби й національні цінності; такі протиріччя трансформуються відкрито боротьбу сторін, на реальну протиборство.
Існує насильницька і ненасильницька форми зіткнення в конфлікті.
Соціальний конфлікт включає у собі активність індивіда чи груп, блокуючих функціонування супротивника або завдають шкоди іншим чи групам.
У проблематики конфліктів використовуються такі терміни: «суперечки», «дебати», «торги», «суперництво і контрольовані бою», «непряме і пряме насильство».
