
- •1.Соціально-економічний розвиток на початку XX ст.
- •2. Характерні риси промислового розвитку України на початку хх ст.
- •3.Столипінська аграрна реформа в Україні та її наслідки
- •2. Створення політичних партій і громадсько-політичних організацій у Наддніпрянщині.
- •7. Посилення національного гноблення в Україні в 1907 – 1914 рр.
- •9. Причини, початок і характер Першої світової війни. Україна в планах різних військово-державних блоків.
- •4. Плани держав Троїстого союзу й Антанти стосовно України.
- •4.1. Німеччина.
- •17. Створення Генерального Секретаріату, його склад і функції. Комітет Української Центральної Ради. (Мала Рада).
- •19. Ііі Універсал Української Центральної Ради. Проголошення Української Народної Республіки (унр).
- •21.Іv Універсал Української Центральної Ради. Проголошення незалежності унр.
- •23. Незалежність Радянської України: форма і суть. Резолюція vііі Всеросійської конференції ркп (б) “Про Радянську владу на Україні”.
- •24. Війна Радянської Росії проти унр. Трагедія під Крутами. Взяття більшовицькими військами Києва.
- •25. Берестейський мирний договір унр з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією. Окупація України німецько-австрійськими військами.
- •26. Державотворча діяльність Української Центральної Ради після свого повернення до Києва. Конституція Української Народної Республіки (29.04.1918 р.).
- •27. Проголошення п.Скоропадського гетьманом України. Відмінність гетьманської Української держави від унр.
- •28. Зовнішньополітичний курс гетьманської Української держави.
- •1. Особливості зовнішньополітичного курсу Української держави Павла Скоропадського
- •29. Соціально-економічна політика гетьмана п.Скоропадського.
- •30. Українські політичні партії і гетьманський режим. Утворення та діяльність “Українського національного союзу” (унс).
- •31. Повстансько-партизанська боротьба в Україні проти німецько-австрійських окупантів і гетьманського режиму.
- •42. Селянські повстання проти більшовицького режиму. Н.Махно, м.Григор’єв, Зелений (д.Терпило).Причини поразки більшовиків в Україні у 1919 р.
- •43. Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях. Утворення Західно-Української Народної Республіки.
- •44. Українсько-польська війна 1918 – 1919 рр. Західноукраїнське питання на міжнародній арені.
- •46. Підсумки та уроки Української революції 1917 – 1920 рр.
- •47. Становище усрр у 1920 р. Державне й господарське будівництво.
- •49. Політичне та соціально-економічне становище в Україні на початку 20-х рр.
- •50. Запровадження нової економічної політики. Суть і значення неПу.
- •50 Запровадження нової економічної політики. Суть і значення неПу
- •51 Розвиток народної освіти в Україні в 20-х рр. Ліквідація масової неписьменності. Формування нової інтелігенції.
- •52. Господарська і суспільно-політична криза 20-х рр. В країні. Селянські повстання та боротьба з ними.
- •53. Голодомор 1921 – 1923 рр. В Україні.
- •54. Українізація. Її суть, причини, наслідки. Суперечливість цього процесу
- •55. Відродження української літератури і мистецтва в 20-ті рр. Різноманітність творчих організацій, спілок, угрупувань, течій. Ідеологізація художньої творчості.
- •56. Розвиток науки в Україні в 20-х рр. Приїзд з еміграції м.Грушевського та інших діячів науки й культури. Посилення партійно-державного контролю у сфері науки.
- •57. Націонал-комунізм в Україні. Поява в 20-х рр. Міфу про націонал-ухильництво. Розправа з о.Шумським, кампанія проти м.Хвильового і м.Волобуєва.
- •58. Суспільно-політичне життя в республіці в 20-х рр. Зміцнення політичної монополії кп(б)у.
- •59. Входження Української рср до складу союзу рср. Суть новоствореної держави.
- •60. Репресії проти господарників і спеціалістів. “Шахтинська справа”. Причини репресій.
- •60. Репресії проти господарників і спеціалістів. “Шахтинська справа”. Причини репресій.
- •61. Масові репресії більшовицько-радянського режиму щодо діячів української науки й культури. "Розстріляне відродження": література, театр, музика, кіномистецтво.
- •62. Соціальна ціна технічної реконструкції народного господарства України в 20-30-х рр.
- •63. Виробниче змагання. Ізотовський і Стахановський рух. Будови перших п’ятирічок на Україні.
- •64. Підсумки індустріального розвитку України в роки перших п’ятирічок.
- •65. Українське село наприкінці 20-х рр. Поворот до суцільної колективізації. Розселянювання України в процесі колективізації.
- •66. Політика ліквідації куркульства як класу та її здійснення в Україні.
- •67. Запровадження колгоспного ладу в Україні. Наслідки колективізації.
- •68. Голодомор 1932 – 1933 рр. В Україні: причини, суть, наслідки.
- •69. Національно-політичні аспекти голодомору в Україні 1932 – 1933 рр. Соціально-демографічні наслідки.
- •74. Кінець українізації. Запровадження в школах України обов’язкової російської мови. Уніфікація навчальних програм.
- •75. Становище церкви в Україні в 30-ті рр. Заборона уапц. Знищення свободи віросповідання.
- •76. Суспільно-політичне життя Західної України в умовах польської окупації. Діяльність місцевих українських політичних партій.
- •77. Політичне та соціально-економічне становище західноукраїнських земель під владою Польщі.
- •78. Утворення та діяльність організації українських націоналістів (оун). Є.Коновалець.
- •79. Греко-католицька церква на західноукраїнських землях. Митрополит а.Шептицький.
- •80. Інтегральний націоналізм. Д.Донцов.
- •81. Українські землі під владою Чехословаччини. Проголошення самостійності Карпатської України.
- •82. Політично-правовий статус Північної Буковини під владою Румунії. Політика розселення і румунізації українців.
- •83. Розвиток літератури, музики та інших форм культури на західноукраїнських землях в 20 – 30-ті рр.
- •84. Руп
- •85Соціально-економічна і культурна діяльність Центральної Ради.
17. Створення Генерального Секретаріату, його склад і функції. Комітет Української Центральної Ради. (Мала Рада).
Одним із основних державотворчих заходів стало формування 29 червня 1917 р. Генерального Секретаріату –перший в історії ХХ ст.. український уряд, який очолив В, Винниченко. До складу увійшли також Христюк, Барановський ,Єфремов , Петлюра, Мартос, Садовський, Стасюк. Стешенко. Крім Барановського всі члени уряду були представниками партії соціалістичної орієнтації. Головними функціями Генерального секретаріату формування апарату центральної влади, який складався з добровольців - представників молоді, сформовано Президію, постійні комісії; пошук джерел фінансування; організація податкової системи; законотворча діяльність Центральної Ради; ухвалення рішення щодо створення губернських, повітових і міських українських рад, до складу яких мали увійшли представники повітових комітетів, парті , політичних, культурних і економічних організацій; запровадження прогресивно-прибуткове опадкування у розмірі 25% одноденного заробітку; оподадкуваня підлягало все населення України та «українці. Що жили за її межами». З метою поповнення бюджету організовувались різноманітні акції( дні національного фонду, благодійна вистава); УЦР отримувала пожертви з-за кордону На засіданні Центральної Ради докладно обговорювалося також питання про необхідність порозуміння з національними меншинами і доповнення складу Ради їх представниками. На початку липня було створено Малу Раду . Вона мала діяти між сесіями Центральної Ради. До новообраного склад у президії ввійшли М.Грушевський—голова, М.Шраг, С.Веселовський, А.Ніковський, Ф.Крижанівський— заступники та секретарі — А.Постоловський, Я.Левченко, Л.Чи каленко, М.Чечельта Є.Онацький. До Малої Ради входили вісім делегатів від УПСР,вісім від УСДРП, три від УПСФ і по одному від українських трудовиків,народних соціалістів та безпартійних,а також по три делегати Рад—селян ських, військових та робітничих депутатів. Представники неукраїн сяких організацій(18чол.) вперше взяли участь у засіданні Малої Ради 25липня1917р.Досягнутий компроміс між Тимчасовим урядом і Українською Центральною Радою і як результат появи Другого універсалу неоднозначно оцінили діячі самої Ради. М.Грушевський розглядав його як «великий акт ,котрим закладаються вже не якісь приготовчі підстави,а сама) автономія України». Дещо по-іншому підходили до оцінки Універсалу( Д.Дорошенко та його однодумці. Вони наголошували на тому,що Другий універсал порівняно з Першим був суттєвим кроком назад .Д.Дорошенко вважав, що « це був момент тріумфу для політики М.Грушевського і Центральна Рада зробила свойому провіднику цілком заслужену овацію». Після створення Генерального Секретаріату Комітет УЦР 6 липня 1917 було перейменовано у Малу Раду. Мала Рада мала здійснювати підготовчі та, до певної міри, законодавчі функції між сесіями УЦР. На засіданнях Малої Ради обговорювалися і готувалися проекти рішень всіх найважливіших поточних політичних, економічних і військових питань, які пізніше затверджувалися на сесії УЦР. Щомісяця скликала сесії Центральної Ради, в разі потреби — надзвичайні. В липні 1917 Мала Рада складалася з 40 представників від політичних фракцій УЦР, Президії Центральної Ради і Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів та 18 членів від національних меншин.
18. Переговори представників Центральної Ради і Тимчасового уряду. ІІ Універсал УЦР.
Після проголошення Першого універсалу Центральна Рада приступила до створення першого уряду автономії України під назвою Генерального секретаріату , головою якого став В.Винниченко. Уряд складався з голови і сімох генеральних секретарів X.Барановського (фінанси) ,С Єфремова (міжнародні справи), С.Петлюри (військові справи), Б.Мортоса (земельні справи), В Садовського(судові справи), І.Стешенка (освіта), М.Стасюка (продовольчі справи) Генеральним писарем було обрано П.Христюка. І хоча в українському Політичному житті домінували есери,у складі першого уряд у Центральної Ради переважали соціал-демократи За професійною належністю членами першого українського уряд у були кооператори, письменники, вчені, журналісти і партійні лідери Як бачимо, жодного професійного адміністратора серед них не було Проголошення універсалу занепокоїло Тимчасовий уряд, і 28червня 1917р до Києва для офіційних переговорів приїхали міністри Тимчасового уряду О Керенський, М Терещенко, ІЦерителі В зв'язку з тим, що міністри відмовилися зустрічатися із широким складом Центральної Ради, останньою було делеговано для переговорів з ними М Грушевського,В Винниченка та С Петлюру Під час Переговорів міністри заявили ,що вони зрозумінням ставляться до Боротьби українського народу за свої права,однак запровадження автономії України потребує узгодження з Установчими зборами Росії
Після дводенних переговорів було досягнуто компромісу Він полягав у тому, що Тимчасовий уряд Росії визнавав Українську Центральну Раду як легальне представництво українського народу з умовою, щодо складу ввійдуть представники національних меншин. За Центральною Радою визнавалося право виробити національно-політичний статус України і підготувати проект усіх законів,які будуть затверджені Установчими зборами Росії Російські представники погодилися на затвердження Генерального Секретаріату як свого Адміністративного органу на території України Всі закони і розпорядження загального характеру мали проводитися через Генеральний Секретаріат На засіданні Тимчасового уряд у 2 липня міністри ІЦерителі та М Терещенко звітували про результати переговорів у Києві Інформація міністрів викликала незадоволення більшості членів уряд у За прийняття запропонованого делегацією рішення проголосували 10 чол ,проти—5Це спричинило кризу в Тимчасовому уряді, і міністри-кадети О Мануйлов, Л Шингарьов та Д Шаховський вийшли з його складу Члени Центральної Ради 3липня отримали Постанову Тимчасового уряду про затвердження Генерального Секретаріату Після її оголошення згідно з попередньою домовленістю було ухвалено Другий універсал. Цей документ по суті не мав розбіжностей з положеннями Постанови Разом з тим він виразніше окреслював політичну роль І правову позицію Центральної Ради та її представницького органу В Універсалі, на відміну від постанови,було визначено завдання І наміри Центральної Ради «Прямуючи до автономного ладу на Україні, Центральна Рада,в згоді з національними меншостями України, підготовлятиме проект законів про автономний устрій України для внесення їх на затвердження Установчих зборів» II Універсал був неоднозначно сприйнятий українцями. Чимало з них розцінили його як зраду, назвавши «другим Переяславом». Гострій, почасти справедливій, критиці піддав його лідер українських націоналістів Микола Міхновський. Більше користі з українсько-російського договору (а саме таким були II Універсал у поєднанні з Декларацією ТУ) отримали росіяни. Визнаючи право українців на автономію, Тимчасовий уряд не давав їм нічого зверх того, що вони вже і без його благословення здобули. Більше того, УЦР навіть відмовилася від певної свободи дій. Так, зокрема, вона запевнила, що налаштована рішуче «проти замірів самовільного здійснення автономії України» до скликання Установчих зборів. До того ж, УЦР добровільно віддавала Тимчасовому урядові право затвердження членів українського Генерального секретаріату, яке раніше належало їй. Отже, у політичному розумінні це був крок назад у розвитку української революції.
Водночас це був компроміс.