60. Репресії проти господарників і спеціалістів. “Шахтинська справа”. Причини репресій.

Наприкінці 20-х рр. Сталін почав штучно відроджувати властиве громадянській війні протистояння соціальних сил і розкручувати маховик репресій, щоб розчистити шлях для комуністичної політики. І все-таки навіть за цих умов повернення до політики періоду громадянської війни словесно маскувалося. Період після запроваджений надзвичайних заходів було названо "новим і останнім етапом непу". Зміна економічної політики була зустрінута масами без ентузіазму. А тому в різних партійних документах цього періоду положення про необхідність нещадного викорінення "опортунізму" стало загальновживаним. Про обстановку, що утверджувалася в суспільстві та внутрішньопартійному житті після першого неправедного політичного процесу— "шахтинської справи" 1928 р.,— дає уявлення кількість висловлювань про "шкідництво" у виступах делегатів партійних з'їздів. На XV з'їзді ця тема не порушувалася, а на XVI з'їзді ВКП(б) її торкнулося 107 делегатів із 163 виступаючих.

Масовий психоз навколо "шкідництва" створювався свідомо. Досить ясно на це було вказано у виступі керівника ДПУ УСРР В. А. Балицького під час грудневого (1930 р.) пленуму ЦК КП(б)У: "Після шахтинського процесу шкідництво в Донбасі не закінчилося. Шкідники спромоглися перебудувати свою роботу і організувати свої осередки по-новому з нових людей. І тому тепер робота шкідників повинна враховуватися не тільки головою ДПУ, а й абсолютно всіма, причому по шкідництву повинні виступати не тільки працівники ДПУ, а й господарники".

Історики ще не визначили масштабів втрат інженерного корпусу промисловості після "шахтинської справи". Проте цілком ясно, що ці масштаби — величезні. У доповіді начальника об'єднання "Сталь" М. Г. Миш-кова на червневому (1931 р.) пленумі ЦК КП(б)У підкреслювалося, що на результати роботи дуже впливає "цілком недостатня кількість людей (інженерів, техніків)".

Багаторічне безжалісне переслідування фахівців з дореволюційними дипломами призвело зрештою до майже цілковитого знищення цього нечисленного прошарку інтелігенції. їхні місця в промисловості зайняли "висуванці" з робітників або фахівців, спішно підготовлені на курсах, у технікумах і вузах.

Але терор не слабшав. Змінилася тільки термінологія: визначення "шкідник" залишилося переважно за "буржуазними" фахівцями, а нові жертви дістали назву "саботажників".

60. Репресії проти господарників і спеціалістів. “Шахтинська справа”. Причини репресій.

Шахтинська справа була першим показовим політичним процесом, сфабрикованим проти інженерно-технічних працівників, які виступили проти авантюристичного курсу на форсування індустріалізації.

Суд мав підтвердити тезу квітневого (1928 р.) об’єднаного пленуму ЦК і ЦКК КП(б)У про економічну контрреволюцію “старих” фахівців і перекласти на них відповідальність за аварії та катастрофи, що виникали на виробництві внаслідок запровадження механізації без належної підготовки.

До судової відповідальності за обвинуваченнями у шкідництві, шпигунстві, зв’язках з колишніми хазяями шахт, а також у прямій підготовці до інтервенції західних країн у СРСР було притягнуто 53 фахівця. 11 підсудних засудили до розстрілу (пізніше шестеро були помилувані), інших — до різних термінів ув’язнення.

Першою жертвою цілеспрямованих атак стала стара інтелігенція. У травні-липні 1928 р. у Москві відбувся судовий процес над 53-ма спеціалістами вугільної промисловості Донбасу, які ніби-то займалися антирадянською, шкідницькою діяльністю. У липні 1929 р. було проведено масові арешти серед української інтелігенції. 45 чол. з числа арештованих у березні 1930 р. стали у Харкові перед судом, звинувачені у приналежності до підпільної Спілки визволення України (СВУ). Разом з ними на лаву підсудних потрапили молоді люди, яким закидувалось членство в юначій організації СВУ - Спілці української молоді. Всі засуджені у справі СВУ-СУМ одержали від 2 до 10 років ув'язнення, а згодом більшість з них були ліквідовані..Процес СВУ сфабрикований радянськими карними органами і послужив моделлю для розправи над іншими групами інтелігенції. У цілому протягом 1930-х в Україні було засуджено аж 15 таких організацій, членство в яких становило нібито декілька тисяч чоловік.