- •1.Соціально-економічний розвиток на початку XX ст.
- •2. Характерні риси промислового розвитку України на початку хх ст.
- •3.Столипінська аграрна реформа в Україні та її наслідки
- •2. Створення політичних партій і громадсько-політичних організацій у Наддніпрянщині.
- •7. Посилення національного гноблення в Україні в 1907 – 1914 рр.
- •9. Причини, початок і характер Першої світової війни. Україна в планах різних військово-державних блоків.
- •4. Плани держав Троїстого союзу й Антанти стосовно України.
- •4.1. Німеччина.
- •17. Створення Генерального Секретаріату, його склад і функції. Комітет Української Центральної Ради. (Мала Рада).
- •19. Ііі Універсал Української Центральної Ради. Проголошення Української Народної Республіки (унр).
- •21.Іv Універсал Української Центральної Ради. Проголошення незалежності унр.
- •23. Незалежність Радянської України: форма і суть. Резолюція vііі Всеросійської конференції ркп (б) “Про Радянську владу на Україні”.
- •24. Війна Радянської Росії проти унр. Трагедія під Крутами. Взяття більшовицькими військами Києва.
- •25. Берестейський мирний договір унр з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією. Окупація України німецько-австрійськими військами.
- •26. Державотворча діяльність Української Центральної Ради після свого повернення до Києва. Конституція Української Народної Республіки (29.04.1918 р.).
- •27. Проголошення п.Скоропадського гетьманом України. Відмінність гетьманської Української держави від унр.
- •28. Зовнішньополітичний курс гетьманської Української держави.
- •1. Особливості зовнішньополітичного курсу Української держави Павла Скоропадського
- •29. Соціально-економічна політика гетьмана п.Скоропадського.
- •30. Українські політичні партії і гетьманський режим. Утворення та діяльність “Українського національного союзу” (унс).
- •31. Повстансько-партизанська боротьба в Україні проти німецько-австрійських окупантів і гетьманського режиму.
- •42. Селянські повстання проти більшовицького режиму. Н.Махно, м.Григор’єв, Зелений (д.Терпило).Причини поразки більшовиків в Україні у 1919 р.
- •43. Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях. Утворення Західно-Української Народної Республіки.
- •44. Українсько-польська війна 1918 – 1919 рр. Західноукраїнське питання на міжнародній арені.
- •46. Підсумки та уроки Української революції 1917 – 1920 рр.
- •47. Становище усрр у 1920 р. Державне й господарське будівництво.
- •49. Політичне та соціально-економічне становище в Україні на початку 20-х рр.
- •50. Запровадження нової економічної політики. Суть і значення неПу.
- •50 Запровадження нової економічної політики. Суть і значення неПу
- •51 Розвиток народної освіти в Україні в 20-х рр. Ліквідація масової неписьменності. Формування нової інтелігенції.
- •52. Господарська і суспільно-політична криза 20-х рр. В країні. Селянські повстання та боротьба з ними.
- •53. Голодомор 1921 – 1923 рр. В Україні.
- •54. Українізація. Її суть, причини, наслідки. Суперечливість цього процесу
- •55. Відродження української літератури і мистецтва в 20-ті рр. Різноманітність творчих організацій, спілок, угрупувань, течій. Ідеологізація художньої творчості.
- •56. Розвиток науки в Україні в 20-х рр. Приїзд з еміграції м.Грушевського та інших діячів науки й культури. Посилення партійно-державного контролю у сфері науки.
- •57. Націонал-комунізм в Україні. Поява в 20-х рр. Міфу про націонал-ухильництво. Розправа з о.Шумським, кампанія проти м.Хвильового і м.Волобуєва.
- •58. Суспільно-політичне життя в республіці в 20-х рр. Зміцнення політичної монополії кп(б)у.
- •59. Входження Української рср до складу союзу рср. Суть новоствореної держави.
- •60. Репресії проти господарників і спеціалістів. “Шахтинська справа”. Причини репресій.
- •60. Репресії проти господарників і спеціалістів. “Шахтинська справа”. Причини репресій.
- •61. Масові репресії більшовицько-радянського режиму щодо діячів української науки й культури. "Розстріляне відродження": література, театр, музика, кіномистецтво.
- •62. Соціальна ціна технічної реконструкції народного господарства України в 20-30-х рр.
- •63. Виробниче змагання. Ізотовський і Стахановський рух. Будови перших п’ятирічок на Україні.
- •64. Підсумки індустріального розвитку України в роки перших п’ятирічок.
- •65. Українське село наприкінці 20-х рр. Поворот до суцільної колективізації. Розселянювання України в процесі колективізації.
- •66. Політика ліквідації куркульства як класу та її здійснення в Україні.
- •67. Запровадження колгоспного ладу в Україні. Наслідки колективізації.
- •68. Голодомор 1932 – 1933 рр. В Україні: причини, суть, наслідки.
- •69. Національно-політичні аспекти голодомору в Україні 1932 – 1933 рр. Соціально-демографічні наслідки.
- •74. Кінець українізації. Запровадження в школах України обов’язкової російської мови. Уніфікація навчальних програм.
- •75. Становище церкви в Україні в 30-ті рр. Заборона уапц. Знищення свободи віросповідання.
- •76. Суспільно-політичне життя Західної України в умовах польської окупації. Діяльність місцевих українських політичних партій.
- •77. Політичне та соціально-економічне становище західноукраїнських земель під владою Польщі.
- •78. Утворення та діяльність організації українських націоналістів (оун). Є.Коновалець.
- •79. Греко-католицька церква на західноукраїнських землях. Митрополит а.Шептицький.
- •80. Інтегральний націоналізм. Д.Донцов.
- •81. Українські землі під владою Чехословаччини. Проголошення самостійності Карпатської України.
- •82. Політично-правовий статус Північної Буковини під владою Румунії. Політика розселення і румунізації українців.
- •83. Розвиток літератури, музики та інших форм культури на західноукраїнських землях в 20 – 30-ті рр.
- •84. Руп
- •85Соціально-економічна і культурна діяльність Центральної Ради.
54. Українізація. Її суть, причини, наслідки. Суперечливість цього процесу
Українізація - це політика в національно-культурній сфері, яка здійснювалася радянським керівництвом в Україні у 20-ті рр. Українізація передбачала задоволення певних національних вимог українського народу:1) висування українців на керівні посади;2) - запровадження української мови в державні та культурні установи, пресу, навчальні заклади;3)- розвиток національної за формою й радянської за змістом культури;4)- створення відповідних умов для культурного розвитку національних меншин, які проживали в Україні.Українізація здійснювалася в певних, дозволених центром рамках.Рушійною силою у справі українізації став Наркомат освіти України, яким у 20-ті рр. керували прибічники національного відродження Г.Гринько, Шумський, М.Скрипник.Наслідки українізації 20-ті рр. стали періодом подальшого національного відродження.У1930 р. чисельність шкіл з українською мовою навчання становила 85%, на українську мову було переведено 75% діловодства державних установ, українською мовою видавалося 90% газет і більше половини книжок і журналів. Кількість українців серед службовців держапарату зросла з 35 до 54%.Українізація сприяла залученню до радянського культурного будівництва української інтелігенції. З еміграції повернулися деякі відомі діячі, зокрема М.С.Грушевський.Відбувався бурхливий розвиток української культури: в республіці видавалося понад 20 літературно-художніх альманахів і збірників, 55 журналів, виникли багаточисельні літературно-художні об'єднання, працювало 45 професійних театрів і т.д.Література і мистецтво досягли значних успіхів завдяки таким діячам, як М.Хвильовий, М.Зеров, Г.Косинка, М.Рильський, В.Яловий, В.Сосюра, Л. Курбас, О.Довженко, Г.Верьовка і багатьом іншим.Причини згортання українізаціїУкраїнізація почала виходити за дозволені центром рамки;2) вона охопила все суспільно-культурне життя республіки;3) зростав прошарок української інтелігенції, якій режим Сталіна не довіряв і бачив у ній ідейного конкурента партії;4)- українізація сприяла зростанню національної свідомості українців, стимулювала національні настрої. Прибічники національного комунізму вважали, що не можна нав'язувати всім народам російський шлях до комунізму, що кожен народ, у т.ч. й український, повинен іти до комунізму власним шляхом, пристосовуючи його до специфічних національних умов. Основними ідеологами українського національного комунізму були письменник М.Хвильовий, нарком освіти з 1924 по 1926 рр. Шумський, економіст М.Волобуєв.Микола Хвильовий звертався до українських письменників із закликом виявити національну свідомість, самобутність, не копіювати культурні надбання інших народів, зокрема російського.Олександр Шумський доводив необхідність прискорення темпів українізації, наполягав на відкликанні з України генерального секретаря ЦК КП(б)У Л.Кагановича, який гальмував процес українізації.Михайло Волобуєв переконував, що економіка України повинна становити єдиний народногосподарський комплекс, який може інтегруватися у світову економіку без посередництва Росії."Хвильовизм", "шумськізм" і "волобуєвщина" були оголошені проявом "буржуазного націоналізму", небезпечним "націоналістичним ухилом".З кін. 20-х рр. політика українізації поступово згортається. У 1933 р. Сталін назвав місцевий націоналізм основною загрозою для єдності Радянського Союзу. Це означало кінець українізації. Радянська влада повертається до політики зросійщення, активних учасників українізації було репресовано.
