
- •1.Соціально-економічний розвиток на початку XX ст.
- •2. Характерні риси промислового розвитку України на початку хх ст.
- •3.Столипінська аграрна реформа в Україні та її наслідки
- •2. Створення політичних партій і громадсько-політичних організацій у Наддніпрянщині.
- •7. Посилення національного гноблення в Україні в 1907 – 1914 рр.
- •9. Причини, початок і характер Першої світової війни. Україна в планах різних військово-державних блоків.
- •4. Плани держав Троїстого союзу й Антанти стосовно України.
- •4.1. Німеччина.
- •17. Створення Генерального Секретаріату, його склад і функції. Комітет Української Центральної Ради. (Мала Рада).
- •19. Ііі Універсал Української Центральної Ради. Проголошення Української Народної Республіки (унр).
- •21.Іv Універсал Української Центральної Ради. Проголошення незалежності унр.
- •23. Незалежність Радянської України: форма і суть. Резолюція vііі Всеросійської конференції ркп (б) “Про Радянську владу на Україні”.
- •24. Війна Радянської Росії проти унр. Трагедія під Крутами. Взяття більшовицькими військами Києва.
- •25. Берестейський мирний договір унр з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією. Окупація України німецько-австрійськими військами.
- •26. Державотворча діяльність Української Центральної Ради після свого повернення до Києва. Конституція Української Народної Республіки (29.04.1918 р.).
- •27. Проголошення п.Скоропадського гетьманом України. Відмінність гетьманської Української держави від унр.
- •28. Зовнішньополітичний курс гетьманської Української держави.
- •1. Особливості зовнішньополітичного курсу Української держави Павла Скоропадського
- •29. Соціально-економічна політика гетьмана п.Скоропадського.
- •30. Українські політичні партії і гетьманський режим. Утворення та діяльність “Українського національного союзу” (унс).
- •31. Повстансько-партизанська боротьба в Україні проти німецько-австрійських окупантів і гетьманського режиму.
- •42. Селянські повстання проти більшовицького режиму. Н.Махно, м.Григор’єв, Зелений (д.Терпило).Причини поразки більшовиків в Україні у 1919 р.
- •43. Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях. Утворення Західно-Української Народної Республіки.
- •44. Українсько-польська війна 1918 – 1919 рр. Західноукраїнське питання на міжнародній арені.
- •46. Підсумки та уроки Української революції 1917 – 1920 рр.
- •47. Становище усрр у 1920 р. Державне й господарське будівництво.
- •49. Політичне та соціально-економічне становище в Україні на початку 20-х рр.
- •50. Запровадження нової економічної політики. Суть і значення неПу.
- •50 Запровадження нової економічної політики. Суть і значення неПу
- •51 Розвиток народної освіти в Україні в 20-х рр. Ліквідація масової неписьменності. Формування нової інтелігенції.
- •52. Господарська і суспільно-політична криза 20-х рр. В країні. Селянські повстання та боротьба з ними.
- •53. Голодомор 1921 – 1923 рр. В Україні.
- •54. Українізація. Її суть, причини, наслідки. Суперечливість цього процесу
- •55. Відродження української літератури і мистецтва в 20-ті рр. Різноманітність творчих організацій, спілок, угрупувань, течій. Ідеологізація художньої творчості.
- •56. Розвиток науки в Україні в 20-х рр. Приїзд з еміграції м.Грушевського та інших діячів науки й культури. Посилення партійно-державного контролю у сфері науки.
- •57. Націонал-комунізм в Україні. Поява в 20-х рр. Міфу про націонал-ухильництво. Розправа з о.Шумським, кампанія проти м.Хвильового і м.Волобуєва.
- •58. Суспільно-політичне життя в республіці в 20-х рр. Зміцнення політичної монополії кп(б)у.
- •59. Входження Української рср до складу союзу рср. Суть новоствореної держави.
- •60. Репресії проти господарників і спеціалістів. “Шахтинська справа”. Причини репресій.
- •60. Репресії проти господарників і спеціалістів. “Шахтинська справа”. Причини репресій.
- •61. Масові репресії більшовицько-радянського режиму щодо діячів української науки й культури. "Розстріляне відродження": література, театр, музика, кіномистецтво.
- •62. Соціальна ціна технічної реконструкції народного господарства України в 20-30-х рр.
- •63. Виробниче змагання. Ізотовський і Стахановський рух. Будови перших п’ятирічок на Україні.
- •64. Підсумки індустріального розвитку України в роки перших п’ятирічок.
- •65. Українське село наприкінці 20-х рр. Поворот до суцільної колективізації. Розселянювання України в процесі колективізації.
- •66. Політика ліквідації куркульства як класу та її здійснення в Україні.
- •67. Запровадження колгоспного ладу в Україні. Наслідки колективізації.
- •68. Голодомор 1932 – 1933 рр. В Україні: причини, суть, наслідки.
- •69. Національно-політичні аспекти голодомору в Україні 1932 – 1933 рр. Соціально-демографічні наслідки.
- •74. Кінець українізації. Запровадження в школах України обов’язкової російської мови. Уніфікація навчальних програм.
- •75. Становище церкви в Україні в 30-ті рр. Заборона уапц. Знищення свободи віросповідання.
- •76. Суспільно-політичне життя Західної України в умовах польської окупації. Діяльність місцевих українських політичних партій.
- •77. Політичне та соціально-економічне становище західноукраїнських земель під владою Польщі.
- •78. Утворення та діяльність організації українських націоналістів (оун). Є.Коновалець.
- •79. Греко-католицька церква на західноукраїнських землях. Митрополит а.Шептицький.
- •80. Інтегральний націоналізм. Д.Донцов.
- •81. Українські землі під владою Чехословаччини. Проголошення самостійності Карпатської України.
- •82. Політично-правовий статус Північної Буковини під владою Румунії. Політика розселення і румунізації українців.
- •83. Розвиток літератури, музики та інших форм культури на західноукраїнських землях в 20 – 30-ті рр.
- •84. Руп
- •85Соціально-економічна і культурна діяльність Центральної Ради.
46. Підсумки та уроки Української революції 1917 – 1920 рр.
Причини поразки української революції. Підсумки
. Із точки зору внутрішніх чинників головна українська дилема українців (насамперед це стосується східних) полягала в тому, що вони починали формування держави, не завершивши формування нації. З усіх соціальних груп і класів на Україні найбільш діяльною виявила себе інтелігенція (проте слід зазначити, що вона мала значний брак політичного досвіду). Вона складала лише 2 – 3% усього населення, й тільки невелика її частина підтримала українську справу. Для багатьох її представників, однаково тісно пов’язаних із російською та українською культурою, було психологічно важко розірвати зв’язки з Росією. Очолюючи змагання за незалежність, українська інтелігенція розраховувала на підтримку найбільш чисельного українського стану – селянства середньостатистичному селянинові важко було осягнути ідею національної незалежності, й лише на завершальному етапі громадянської війни багато більш-менш освічених селян стали схилятися на їх бік. Навіть коли селяни прагнули підтримати справу незалежності, організувати його до цієї підтримки було надзвичайно складно. На відміну від великих компактних груп робітників, зосереджених у кількох найбільший містах, селяни були розпорошені по тисячах сіл. Не в змозі розраховувати на робітників, міську буржуазію, чиновництво, службовців, технічний персонал, українські армії з великими труднощами утримувалися в містах – цих осередках комунікацій, транспорту і управління. Таким чином слабкість соціальної бази українського руху 1917–1921 рр. стала стратегічним недоліком, що справив великий вплив на результати боротьби.
Воюючи з набагато могутнішими ворогами як західна, так і східна частина України не змогла добитися визнання і допомоги з боку переможної Антанти. До причин, через які Антанта (а вона з готовністю надавала збройну й дипломатичну допомогу антибільшовицькій Білій армії та чисельним новоствореним у Східній Європі національним державам) належали: незнання реального становища на Україні; енергійна та ефективна антиукраїнська пропаганда білих та поляків; відносини Центральної Ради та Гетьманату з німцями та ліві тенденції Директорії.
Уроки української революції
Українська революція 1917–1921 рр. показала, що ідея незалежності України близька різним верствам українського суспільства, а також її розділяли представники деяких інших національностей, що проживали на Україні.
Прагнення мати власну державу було настільки великим (але не підкріпленим конкретною силою), що більшовики для встановлення власної влади були змушені декларувати підтримку незалежності України, і навіть на початку 20-х років виконати певні конкретні кроки з українізації. Але політичний та економічний суверенітет України був фіктивним, більшовицька Росія не відмовилась від імперських амбіцій царизму.
Історичне значення боротьби складається в тому, що був збережений та поглиблений процес утворення Української держави. Українці знову нагадали про себе всьому світу, як про окрему націю, що має право мати власну державу. Проте, Українській Народній Республіці та Західноукраїнській Народній Республіці не вдалося відстояти та укріпити незалежність. Отриманий досвід і уроки революції стали доробком для наступних поколінь борців за українську державу та стали в пригоді наприкінці ХХ століття.