Висновки

Шлях розвитку глухої дитини можна зобразити схематично наступним чином. Різниця в психічній діяльності між чуючою та нечуючою дитиною, невелике на початку розвитку, зростає протягом часу. Так відбувається до певного етапу, коли в наслідок систематичного сурдопедагогічного впливу різниця перестає нарощуватися і навіть зменшується. Чим сприятливіші умови, тим раніше виникає компенсаторний поворот у бік шляху чуючої дитини і тим швидше та ефективніше зближується розвиток глухого з розвитком чуючого у шкільні роки [12, 23].

Виключне значення мають вивчення умов та механізмів компенсації порушених органів та функцій людини. Їх значення полягає не тільки в тому, що вони дозволяють повернути людству тисячі повноцінних членів суспільства, але й в тому, що дозволяють знаходити попередження дитячої аномальності, різко знизити або взагалі усунути її.

Вітчизняна сурдопедагогіка дотримується точки зору про практично не безмежні можливості розвитку глухих та слабочуючих. Вирішальне значення в компенсації порушеної або відсутньої слухової функції має раціонально побудоване спеціально організоване навчання та залучення їх до творчої роботи.

Звичайно, при цьому не спростовується компенсуюче значення збережених аналізаторів. Не маючи можливості повноцінно користуватися слуховою функцією, людина вимушена більш посилено експлуатувати нормально функціонуючі аналізатори, в результаті чого вона вчиться користуватися зором, дотиком та іншими органами відчуття.

Таким чином, можливості заміни одних аналізаторів іншими дуже обмежені. Інакше кажучи, резерви між аналізаторної компенсації недостатні для того, щоб дати наукове обґрунтування фактам вражаючих досягнень в розвитку окремих осіб. Це дозволяє нам зробити висновок про те, що компенсацію в дефектології потрібно розглядати не стільки як явище в аналізаторній системі, тобто в сфері першої сигнальної системи, скільки як явище особистісне, яке відноситься до сфери другої сигнальної системи [20, 160].

У вирішенні проблеми компенсації глухоти слід акцентувати увагу на розвиток слухового сприймання, яке дає можливість дитині сформувати більш повне уявлення про навколишній світ. Існують багато прийомів розвитку залишкового слуху на різних вікових етапах, які дали успішні результати, діти навчалися користуватися тією інформацією, яку вони отримують через слух. Завдяки корекції мовлення та розвитку залишкового слуху сурдопедагоги досягли компенсаторного повороту, розвивають мислення дитини, дають нові можливості в отриманні професійної підготовки.

Проте дослідження теми компенсації глухоти і взагалі проблем сурдопедагогіки та сурдопсихології у нашій країні останні роки практично не розвиваються. Хоча вивчення проблеми компенсації глухоти дуже важливе для практики навчання та педагогіки як науки.

Список використаних джерел

1. Андреева Л.В., Волкова К.А., Григорьева Т.В. и др. Сурдопедагогика: учеб. пособие для студ. дефектол. фак. пед. ин-тов. – М.: Просвещение, 1989. – 384 с.

2. Багрова И.Г. и др. Сурдопедагогика: учебник для студ. высш. пед. учеб. заведений; под ред. Е.Г. Речицкой. – М.: Гуманитар. изд. центр Владос, 2004. – 655 с.

3. Боскис Р.М. Глухие и слабослышащие дети. – М.: Издательство академии педагогических наук РСФСР, 1963. – 336 с.

4. Головчиц Л.А. Дошкольная сурдопедагогика: воспитание и обучение дошкольников с нарушениями слуха: учебное пособие для студентов высших учебных заведений. – М.: : Гуманитар. изд. центр Владос, 2001. – 304 с.

5. Горнеев А. Д, Лифинцева Н.И., Ялпаева Н.В Основы коррекционной педагогики: учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений; под ред. В.А. Сластенина. – 4-е изд., стер. – М.: Издательский центр «Академия», 2007. – 272 с.

6. Медведев Н.Е. Использование технических средств в школе глухих. – К.: Издательство «Радянська школа», 1977. – 78 с.

7. Методика обучения глухих устной речи: учеб. пособие для студ. дефектол. фак. пед. ин-тов. – М.: Просвещение, 1976. – 280 с.

8. Назарова Л.П. Методика развития слухового восприятия у детей с нарушениями слуха: учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений; под ред. В.И. Селивестрова. - М. : Гуманитар. изд. центр Владос, 2001. – 288 с.

9. Носкова Л.П., Головчиц Л.А. Методика развития речи дошкольников с нарушениями слуха: учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. – М.: Гуманитар. изд. центр Владос, 2004. – 344 с.

10. Пелымская Т.В., Шматко Н.Д. Формирование устной речи дошкольников с нарушенным слухом: Пособие учителя-дефектолога. - М.: Гуманитар. изд. центр Владос, 2003. – 224 с.

11. Психология глухих детей / под ред. И.М. Соловьева, Ж.И. Шиф, Т.В. Розановой, Н.В. Яшковой. – М.: «Педагогика», 1971. – 448 с.

12. Рау Ф. Ф. Формирование устной речи у глухих детей / Под ред Т.А. Власовой, Н.Ф. Слезиной, В.И. Бельтюкова. – М.: Педагогика, 1981. – 168 с.

13. Скрипченко О.В., Долинська Л.В., Огороднійчук З.В. Загальна психологія: підручник. – К.: Либідь, 2005. – 464 с.

14. Скрипченко О.В., Долинська Л.В., Огороднійчук З.В Вікова та педагогічна психологія: навч. посібник . – К.: Каравела, 2008. – 400 с.

15. Соловьев И.М., Шиф Ж.И., Нудельман М.М., Обозова Е.И. Развитие познавательной деятельности глухонемых детей. – М.: Государственное учебно-педагогическое издательство, 1957. – 258 с.

16. Сурдопедагогика / под ред. проф. А.И. Дьячкова. – М.: Издательство академии педагогических наук РСФСР, 1963. – 336 с.

17. Шиф Ж.И.Усвоение языка и развитие мышления у глухих детей. – М.: Просвещение, 1968. – 320 с.

18. Ярмаченко М.Д. Історія сурдопедагогіки. – К.: Видавниче об’єднання «Вища школа», 1975. – 423 с.

19. Ярмаченко Н.Д. Проблема компенсации глухоты. – К.: Издательство «Радянська школа», 1976. – 167 с.