
- •1.Поняття про міф, міфологію, категорії міфів.
- •2.Антична міфологія. Міфи про богів та героїв Греції.
- •3. Жанр байки у світові літературі
- •4.Жанр “високої комедії” у творчості Мольєра
- •5. Епоси Гомера «Ілліада» та «Одіссея». Міфологічна основа та зміст.
- •6. Герої та поетика епосів Гомера
- •7. Трагедія в.Шекспіра “Гамлет”. Суть конфлікту
- •8.Жанр сонету в літературі доби Відродження.
- •9.Проблематика трагедії “Фауст” в.Гете
- •10. Просвітництво, його ідейно-естетичні засади та представники
- •11. “Робінзон Крузо”д.Дефо як просвітницька апологія людини
- •12. Образ Робінзона Крузо (за романом д.Дефо «Робінзон Крузо»).
- •13. Романтизм як художня система.
- •14. «Малюк Цахес» е.Т.А.Гофмана. Жанрова своєрідність твору.
- •15. Моральна проблематика «Малюка Цахеса» е.Т.А.Гофмана.
- •16. Лірика г. Гейне.
- •17. Поезія а. Міцкевича
- •18. Роль в.Скотта у створенні жанру історичного роману.
- •19. Роман “Червоне і чорне” ф.Стендаля як “хроніка хіх століття”
- •20. Образ ж.Сореля (за романом ф.Стендаля “Червоне і чорне”).
- •21. ”Батько Горіо”о.Бальзака як драма повсякденного життя.
- •22. Тема грошей у романі о. Бальзака ”Батько Горіо”
- •23 Особливості лірики Лермонтова
- •24. Принципи створення національного характеру у новелістиці п.Меріме.
- •25. Аналіз однієї з новел п.Меріме (за вибором)
- •26. ”Пані Боварі” г.Флобера як втілення “об’єктивного методу” французького реаліста.
- •27. Образ е.Боварі, засоби його створення.
- •28. Порівняльний аналіз образів б.Шарп та е.Седлі в романі у. Теккерея «Ярмарок марнославства».
- •29. ”Ярмарок марнославства” в.Теккерея. Розкриття снобізму як головної “хвороби” англійського суспільства.
- •30. Новелістика Мопассана
- •31. Натуралізм у французькій літературі.
- •32. Цикл романів е.Золя «Ругон-Макари». Склад і задум.
- •33. Тематика, проблематика та жанрова своєрідність новелістики е.По.
- •34. Аналіз однієї з новел е.По «Падіння дому Ашерів».
- •35. Розвиток особистості в п’єсі г.Ібсена “Ляльковий дім”.
- •36. Сутність конфлікту в романі о.Уайльда “Портрет Доріана Грея”, його моральний аспект.
- •37 Самотність і відчуження людини в новелі ф.Кафки „Перевтілення”
- •38.Образ нескореної людини у повісті е.Хемінгуея “ Старий і море ”
- •39. Символіка повісті е.Хемінгуея “ Старий і море ”.
- •40. Постмодернізм в літературі.
- •41. Роман "Євгеній Онєгін" - "енциклопедія російського життя"
- •42. Жіночі образи в романі о.Пушкіна “Євгеній Онєгін”.
- •43. Ліричні відступи в романі о. Пушкіна "Євгеній Онєгін"
- •44. Роман м.Лермонтова “Герой наш о го часу ” як філософський та психологічний роман.
- •45. Образ Печорiна у романi Михайла Лермонтова "Герой нашого часу"
- •46. Національно-фольклорна основа збірки м.В.Гоголя “Вечори на хуторі поблизу Диканьки”.(1831-1832 р).
- •47. “Вечори на хуторі поблизу Диканьки” як зразок романтичної літератури.
- •48. Тема маленької людини в повісті Гоголя Шинель
- •49. Проблема російського народного характеру в «Записках мисливця» і.Тургенєва
- •50. Злочин і кара» ф.Достоєвського як філософський роман.
- •51.Особливості психологічного дослідження особистості в романі ф.Достоєвського «Злочин і кара».
- •52.Зображення життя знедолених в романі ф.Достоєвського «Злочин і кара».
- •53. Проблема вибору в оповіданні Толстого «Після балу»
- •54.Художні особливості ранніх оповідань а.Чехова.
- •56. Лірика с. О. Єсеніна: основні мотиви, зв'язок з фольклором.
- •57.Морально-філософська проблематика роману м.Булгакова «Майстер і Маргарита».
- •58. Поема а.Ахматової «Реквієм»: проблематика та художні особливості.
- •59. Тема Великої Вітчизняної війни в російській літературі хх ст. (Аналіз одного з творів на вибір).
- •60.Естетичні пошуки сучасної зарубіжної літератури на прикладі аналізу одного твору (за вибором студента).
19. Роман “Червоне і чорне” ф.Стендаля як “хроніка хіх століття”
Червоне та чорне (фр. Le Rouge et le Noir, 1830) — роман, написаний Стендалем у 1830 р. Іноді його ще називають хронікою XIX ст. У романі розкривається трагічна історія Жульєна Сореля, «в душі котрого йде боротьба між природною шляхетністю й небезпечними примарами честолюбства». Показуючи життя героя, автор одночасно змальовує три соціальні шари французького суспільства після революції 1793 року: буржуазію, духовенство, дворянство.
Підзаголовок „Хроніка 30-х років”.
З газетної хроніки було взято плебейське походження героя (мотив злочину – з ревнощів; суть вироку – смертна кара).
Спостерігаючи за суспільством, Стендаль помітив, що тиранія церкви і монархії знищила у правлячому класі енергію, зробила його нікчемними та лицемірними.
Головна проблема – проблема молодої людини у буржуазному суспільстві; перший роман про молоду людину з низів, що сама пробивається до вершини.
Жюльєн Сорель – родоначальник героїв, які починали жити, віруючи, що їх розум, інтелект забезпечать їм високу і незалежну соціальну позицію, свободу думки і волі.
Сорель – син сільського теслі , він розумний, здібний, має сильну волю, Наполеон – його кумир. Сорель вище багатьох інших. Здавалося, що розвиток буржуазних відносин та революційні зміни ніби відкрили шлях у житті таким, як він.
Але Реставрація стала на заваді руху вперед завдяки розуму та енергії. Спостерігаючи рух героя на різних суспільних рівнях, Стендаль малює широку соціальну панораму Франції доби реставрації. Вже на першому етапі, коли Сорель з селянського середовища потрапляє в коло провінційного дворянства та буржуазії (Реналь, Вально), він починає розуміти, що гідне місце в житті йому буде здобути не просто. Не сприймаючи пихи і тупості свого нового оточення, Сорель вирішує спокусити дружити де Реналя Луїзу, щоб довести свою силу і незалежність.
Владою обставин опинившись у духовній семінарії, Сорель дуже скоро відчуває, що духовна кар’єра – не для нього, але вирішує стати священником, щоб за допомогою цього сану пробитися наверх; але йому надзвичайно важко долати в собі огиду до святош, і він потрапляє під підозру.
Поступово змінюється і сам Сорель. Його наївність і вразливість переходить у скептицизм; він переймає неправедні засоби і цинічно починає ними користуватися.
Всі вчинки Сореля обумовлюються рішенням іти шляхом лицемірства, яке тільки й може бути запорукою успіху.
Останнім етапом пізнання життя стає перебування Сореля в середовищі Паризької знаті, яка вражає його бездарністю, пустотою, життєвою знесиленістю. Поступово позбуваючись своїх колишніх переконань і використовуючи всі можливі засоби, Cорель іде до своєї мети. Так підтверджується теза часу: „немає добропорядності, є тільки обставини”.
Драматичний процес внутрішнього перетворення Сореля, за задумом Стендаля, мав виявити основні тенденції „гонитви за щастям”. Цей драматизм посилюється тим, що, з одного боку, Сорелю було притаманне непомірне честолюбство, а з іншого – це вимушена необхідність моральної капітуляції, у сенсі якої сам герой все більше сумнівається. За зовнішнім блиском Сорель дедалі ясніше бачить цинізм і спустошеність аристократії. Конкретні ж життєві обставини ведуть його до остаточної втрати ілюзій і до фатального рішення обрати право не жити у світі, де треба зламати і знищити себе, перетворившись на бездушний і слухняний механізм
Особливості композиції роману «Червоне і чорне».
Червоне та чорне (фр. Le Rouge et le Noir, 1830) — роман, написаний Стендалем у 1830 р. Іноді його ще називають хронікою XIX ст. У романі розкривається трагічна історія Жульєна Сореля, «в душі котрого йде боротьба між природною шляхетністю й небезпечними примарами честолюбства». Показуючи життя героя, автор одночасно змальовує три соціальні шари французького суспільства після революції 1793 року: буржуазію, духовенство, дворянство. Підзаголовок роману - «Хроніка ХІХ століття» - визначає одну з проблем роману - історично точне відтворення картини суспільного життя Франції доби Реставрації. Друга проблема - трагічна доля талановитого юнака в умовах Реставрації.
Фабула роману заснована на реальних подіях, пов’язаних із судовою справою Антуана Берте. У романі йдеться про трагічну долю талановитого плебея у Франції доби Реставрації. У сюжеті роману відтворені типові риси цілої доби в головних закономірностях її історичного розвитку. Хронікально-лінійна композиція роману організується біографією основного героя Жульєна Сореля.
Роман складається з двох частин. Умовно їх можна поділити на чотири періоди, чи дії:
Вер'єр
Безансон
Париж
В'язниця
Сюжет побудований на історії духовного життя героя, становленні його характеру, який представлений у складній та драматичній взаємодії з соціальним середовищем. Сюжет рухає не інтрига, а дія, яка перенесена в душу і розум Жульєна, котрий весь час суворо аналізує ситуацію і себе в ній, перед тим як наважитися на вчинок, який визначає подальший розвиток подій. Тому особливо важливі у творі внутрішні монологи героя. Точне і проникливе зображення людського серця визначає поетику «Червоного і чорного» як соціально-психологічного роману.
Червоне і чорне.
Минуле і сьогодення — епоха Наполеона і період Реставрації
Революція і реакція.
Воно в душі самого героя: жага подвигу, пошук себе, мрії про гарну освіту, про любов — і надмірне марнославство, користолюбство, прагнення пробитися, не гребуючи ніякими засобами; мрії про життя — і злочин, ешафот.