Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Освітня політика (посібник).doc
Скачиваний:
140
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
14.38 Mб
Скачать

Наступні запитання можуть бути більш специфічними:

  • Чому було прийнято таку політику і на чиїх умовах?

  • На якій підставі цей вибір було обґрунтовано і в інтересах кого?

  • Чому ця проблема стоїть на порядку денному в цей час?

  • Які наслідки впровадження цієї політики?

Щоб знайти відповіді на ці та інші подібні запитання, аналі­тики мають використовувати такі інструменти:

  • теоретичні та статистичні дослідження;

  • освітній моніторинг; аналіз і прогнози щодо існуючих тен­денцій;

  • консультації та оцінку політичних рішень;

створення і впровадження програм та проектів

.Існує багато різних моделей і схем аналізу політики. Якщо аналіз відбувається на стадії обговорення можливих варіантів політики, часто застосовують таку схему з восьми кроків:

  1. Визначення об’єкта аналізу.

  2. Збір відповідних фактів і даних.

  3. Визначення загальних тенденцій і напрямів.

  4. Формулювання політичних альтернатив.

  5. Вибір критеріїв для обдуманого прийняття політичних рі­шень.

  6. Передбачення можливих наслідків для кожної з альтерна­тив.

  7. Оцінювання всіх «за» і «проти».

  8. Вибір най придатнішої опції.

Незалежні групи дослідників, центри аналізу політики, між­народні агенції видають політичні документи, в яких аналізують конкретні політичні ініціативи або загальні тенденції розвитку національної політики.

  1. Процес формування освітньої політики

  1. Цикл освітньої політики

Ваді Хаддад (1995)6у своїй роботі «Процес планування осві­тньої політики» визначає шість фаз циклу політики (схема1).

Схем* І.

Шість фаз циклу політика

  • Аналіз існуючої ситуації ^

/ Створення варіантів політики \

/ Оцінювання варіантів політики \

Адаптація політичного рішення у Політичне планування і впровадження у Оцінювання впливу політики

Посилаючись до розвитку політики як до циклічного проце­су, треба визначити принаймні три речі:

  • політика має постійно оцінюватися та вдосконалюватись (див. стрілку з фази 6 до фази 1);

  • політика не повинна тривати вічно, оскільки аналіз існу­ючої ситуації змінюється (фаза 1), опції політики змінюються (фаза 2) і т. д.

  • політику не можна формувати «за ніч» або «за столом»: це процес, який охоплює 6 різних фаз і багато зацікавлених сторін.

Професор Педагогічного Коледжу Колумбійського Універси­тету (США) Гіта Стайнер-Хамсі пропонує розглянути ці шість фаз на гіпотетичному прикладі «Розробка політики збереження професії вчителя в Монголії»7 (попередження: пам’ятайте, що ми не надаємо ні необхідних даних /статистику /обґрунтування, ні деталей планування).

Фаза 1. Аналіз існуючої ситуації

Аналіз існуючої ситуації (Фаза 1 циклу політики) має охоп­лювати:

  1. опис ситуації: у чому «проблема»? (наведіть статистичні дані).

Б) проведення аналізу поточної ситуації: які фактори спричи­нили «проблему»?

  1. пояснення важливості розв’язання проблеми: який вплив має проблема на освітній сектор та інші аспекти суспіль­ства?

Отже, ми отримали таку картину.

А) Ситуація /«проблема». Освітній сектор Монголії зіткнувся з проблемою (з початку 90-х років XX ст.) звільнення вчителів у віддалених сільських школах. Це означає: вчителі або переїжджа­ють до міст, або перестають працювати вчителями.

Б) Аналіз поточної ситуації. Такі зміни з початку 90-х XX ст. зумовили внутрішній міграційний та урбанізаційний процеси в Монголії і породили проблему збереження професії вчителя:

скасування чіткого регулювання місця проживання

  • ;труднощі із зобов’язанням випускників педагогічних на­вчальних закладів працювати за спеціальністю (відпрацювати принаймні 3 роки у сільській місцевості);

  • низька зарплата вчителів, зниження престижності та більш прибуткова альтернативна робота у приватному секторі;

  • відмінності у життєвому рівні у місті й селі (проблеми з транспортом, соціальними послугами, енерго- і теплозабезпечен- ням, забезпеченням сіл товарами) та ін.

В) Необхідність розв’язання проблеми. Проблема звільнення вчителів у віддалених сільських місцевостях впливає на доступ до освіти в Монголії та ії якість. Наприклад: закриття сільських шкіл через брак учнів, переповнення міських шкіл, значне збіль­шення кількості учнів, що залишають сільські школи.

Фаза 2. Створення варіантів політики

Завдання для Фази 2 циклу політики:

  • провести дослідження: опитати осіб, що обіймають важ­ливі посади в Монголії, з приводу можливих розв’язань пробле­ми;

  • ознайомитися і порівняти проблему звільнення вчителів в інших країнах (наприклад, в інших постсоціалістичних країнах Центральної Азії);

  • знайти та розробити рішення разом з місцевими експер­тами і практиками;

  • подати список можливих рішень/варіантів політики.

Запропонований перелік варіантів політики/рішень для Мон­голії:

А) Створити стимули

  • матеріальні стимули (наприклад, підвищити зарплату вчи­телям у віддалених сільських місцевостях, забезпечити безкош­товне опалювання /харчування /житло, безкоштовне навчання дітей учителів в університетах);

  • нематеріальні стимули (наприклад, залучення до участі у проектах, постійний професійний розвиток);

  • запровадити винагороди (наприклад, звання, публічне ого­лошення досягнень учителя, підвищення зарплати).

Б) Підсилити професіональне самовизначення вчителів

  • виробити стратегію програми допомоги, наприклад, засну­вати позашкільні «Вчительські клуби» для учнів 1-8-х класів (подібно до «Політичних клубів», «Дебатних клубів», які вже існують);

  • реформувати освіту вчителів у сільській місцевості, запрова­дивши початкові вчительські курси в старших класах (9-10 клас) і скоротити навчання до 3-х років (на даний час 4 роки, 10 + 4);

  • реформувати освіту вчителів, розділивши бакалавра педа­гогічних наук і бакалавра гуманітарних наук. Це означає: скасу­вати подвійні ступені (на даний час - учитель і юрист, учитель і перекладач та ін.);

  • удосконалити практичний досвід у процесі навчання;

  • забезпечити послуги для молодих учителів у сільських школах.

В) Кваліфікувати «пара-вчителів» на рівні початкової школи

  • виділяти пара-вчителів у сільських школах [поточна квалі­фікація: 10 + 0] у наданні ступеня, у програмі неперервного про­фесійного розвитку шляхом дистанційної освіти.

Г) Посилити вимоги

  • гарантувати, що студенти, які навчаються державним кош­том, повинні відпрацювати за спеціальністю (3 роки у сільській місцевості).

Ґ) Відновити і підвищити соціальну функцію шкіл

  • трансформувати школи у громадські центри, які будуть ви­конувати культурні (місцевий музей, бібліотека, кіно/відео), оздоровчі та інформаційні функції для всієї громади.

Д) Поліпшити умови навчання і викладання

  • відновити школи і гуртожитки;

  • поліпшити умови навчання і викладання (забезпечення, підручники та ін.).

Е) Неосвітні варіанти політики

  • забезпечити якісну законодавчу структуру та оприлюднити

її;

  • поліпшити інфраструктуру в сільській місцевості (транс­порт).

Фаза 3. Оцінювання варіантів освітньої політики

Завдання Фази 3:

  1. розробити критерії оцінювання (індикатори) у співпраці з місцевими експертами та зацікавленими сторонами;

Б) провести додаткове дослідження (наприклад, визначити вар­тість індивідуальних варіантів політики, розробити пробний план впровадження), щоб адекватно оцінити ваті варіанти політики;

  1. використати критерії для оцінювання 15 варіантів політи­ки або 7 галузей політики (І-VII): оцінити цінність варіантів по­літики відповідно до критеріїв.

У нашому прикладі ми будемо використовувати такі шість критеріїв оцінювання:

  1. громадська/політична підтримка;

  2. рентабельність;

  3. можливість місцевих ресурсів;

  4. продуктивність (короткострокова);

  5. ефективність;

  6. фінансова стабільність.

У табл. З подано підрахунок варіантів освітньої політики (1 = реально, 5 = нереально), а в табл. 4 - оцінювання запропоно­ваних варіантів політики.

Твбляця З

Підрахунок варіантів освітньої політики

Таблиця 4

Фаза 4. Адаптація рішень політики

Оцінювання запропонованих варіантів політики

Політика має бути:

  • більше, ніж зафіксоване на папері бачення керівництва або експертів/осіб;

  • переглянута і затверджена всіма зацікавленими сторона­ми/партнерами в освіті (асоціаціями вчителів, батьків, політични­ми партіями/об’єднаннями, церквами, донорами);

  • базуватися на детальному дослідженні, конкретних даних і грунтовному аналізі поточної ситуації.

В іншому разі замість того, щоб бути впровадженою, вона за­лишиться у когось на поличці.

Фаза 5. Планування і впровадження політики

Ця фаза охоплює:

  • розробку чітких завдань/результатів політики, індикаторів і плану оцінювання;

  • план впровадження політики з визначенням термінів;

  • кошторис і бюджет;

  • план залучення осіб, план співпраці з іншими організа­ціями;

  • пілотне впровадження у декількох місцях;

  • оцінювання пілотної фази, поліпшення впровадження та розширене впровадження.Особливу увагу треба приділити відповідності терміна «полі­тика». У багатьох мовах цей термін має двояке значення, що мо­же призвести до непорозумінь і плутанини. У Монголії, напри­клад, існує щонайменше два значення терміна «політика». Одне, найпоширеніше- «національна програма» (ипсіетіі кИо(оІЬог) і друге - «директива» (скщіеі ккодітіекк ккоіоІЬог).

Національна програма видається дня того, щоб інформувати про прагнення уряду діяти у відповідному напрямі. Вона спрямо­вана на міжнародних донорів. Якщо немає фінансування, її при­пиняють. Національна програма є дуже широкою та абстрактною.

Директива - це накази міністерства про впровадження освіт­ньої політики. Вона спрямована на адміністративний і викла­дацький склад, є дуже детальною і конкретною.

Інколи міжнародні донори неправильно розуміють монголь­ське значення політики і звинувачують представників влади Мон­голії у залучені до «двозначної розмови»: вимагання чогось від міжнародних донорів (наприклад, національної програми), чого вони ніколи не робили. Досвід минулих років засвідчує, що необ­хідно враховувати відмінність у значенні терміна «політика».

Слід також зазначити, що політика без планування - як риба без води. Це означає, що політику буде швидко поховано без чіткого плану впровадження, бюджету і конкретних угод, міжна­родних і національних партнерів.

Фаза 6. Оцінка впливу політики

Як тільки політику впроваджено, її необхідно постійно пере­віряти, оцінювати й на основі оцінювання вдосконалювати. В деяких випадках ситуація/ «проблема» може змінитись. У такому разі ви повторно починаєте цикл політики (поверніться до Фа­зи 1) і повторно оцінюєте ситуацію.

Багато урядів, міжнародних організацій і наукових центрів розробили власну «філософію розвитку політики». Відповідно процес розробки освітньої політики вони бачать трохи інакше, ніж запропонована ЮНЕСКО 6-фазова модель, подана на схемі 1. Наприклад, цикл політики, запропонований урядом Квінсленд (Австралія), охоплює:

  • визначення проблеми;

  • аналіз політики;інструменти політики;

  • консультацію;

  • координацію;

  • рішення;

  • впровадження;

  • оцінювання.