8.6. Завдання: зробити освіту більш ефективною і доцільною

Найбільші нарікання країн Центральної та Східної Європи - недостатнє фінансування освіти. У перехідний період більшість країн регіону не могла зробити капітальні інвестиції у побудову нових шкіл, ремонт старих. Вчителі скаржаться на низькі зарпла­ти і погані умови праці. Чи достатньо фінансується освіта у Центральній та Східній Європі? Найпоширеніші індикатори - відсоток ВНП, що асигнується на освіту. ОЕСР (2000) надає такі дані, розподілені на три групи: Північна Європа, Центральна Єв­ропа і Західна Європа (табл. 25):

Таблиця 25

Відсоток ВНП, виділеного на освіту в Північній, Центральній та Західній Європі

Відсоток ВНП, виділеного на освіту (1997)
Північна Європа	Центральна Європа	Західна Європа
Швеція 6,8 Норвегія 6,6 Данія 6,5 Фінляндія 6,3	Польща 5,8 Литва 5,7 Чеська Республіка 4,5 Угорщина 4,5	Австрія 6,0 Франція 5,8 Бельгія 4,8 Велика Британія 4,6 Ірландія 4,5 Німеччина 4,5 Голландія 4,3 Люксембург 4,2

За критерієм ВНП ці країни Центральної Європи відстають від країн Північної Європи, але майже однакові з багатьма краї­нами Західної Європи. Можливо, проблема не у відсотку ВНП, виділеного на освіту, а в його розподілі всередині освітнього бю­джету. Іноземні експерти вказують на те, що ресурси у країнах з перехідною економікою неефективно витрачаються. Працює за­багато вчителів, існує забагато малих шкіл, спеціалізованих кур­сів і навчальних предметів. Найчастіше згадується індикатор співвідношення учнів і вчителів. У Литві, наприклад, воно стано­вить 11,6 і є меншим, ніж у країнах Європейського Союзу та у більшості країн Центральної Європи. Розмір шкіл - наступний важ­ливий індикатор. У 2000-2001 рр. середнє число учнів загально­освітніх шкіл Литви - 257. Маленькі школи у провінції - головна проблема. У цей період 88% початкових шкіл у сільській місце­вості мали менш як 20 учнів, а 49% середніх шкіл у селах - менш як 75 учнів. Експерти Світового банку зазначають, що учні, які навчаються у малокомплектних сільських школах, не отримують високоякісної освіти. Екзамени на зрілість свідчать, що учні у великих школах мають кращі результати, ніж їх колеги з ма­леньких шкіл. Тому розвинена мережа малокомплектних шкіл є неефективною і недоцільною.

Експерти фінансування освіти зазвичай пропонують три ос­новні шляхи розв’язання фінансових проблем:

• Запровадження фінансування за формулою. Багато країн вже запровадили або перевіряють систему фінансування за фор­мулою, що полягає у розподілі ресурсів на школи за кількістю учнів, а гроші переходять разом з учнем із одного освітнього закладу до іншого.

• Консолідація шкіл та оптимізація шкільно! мережі. З політичних причин багато країн вагаються щодо радикальних кроків для оптимізащї шкільної системи. Однак через демогра­фічний спад рано чи пізно необхідно бути приймати рішення. Водночас потребують розв’язання інші проблеми: підвезення дітей до школи, використання шкільних будівель, перепідготовка зайвих учителів тощо.

Залучення додаткових ресурсів. Означає різноманітність методів, у тому числі запровадження платної вищої освіти, додат­кових платних послуг, залучення приватного бізнесу, прива

-тнташю осягти, поширення спонсорства, використання неурядо­вих коштів, участь у спільних європейських проектах.

Оптовий бянх (2000)⁷³по датдетальний огляд основних стра­тегій підвищення ефективності освітньої системи (табл. 26).

Тл&лшщщ 26