6.4. Глобалізація в освіті: добре чи погано?

Науковці у сфері порівняльної освіти дискутують питання: «Чи глобалізація в економіці зумовлює зосередження націо­нальних освітніх реформ у напрямі глобальної моделі осві­ти?». Існує теоретичний поділ у дослідженнях порівняльної педагогіки

.Перші стверджують: «Так, глобалізація економіки скеровує сходження в одному напрямі освітні системи». Такої думки до­тримується Стенфордська група (Джон Маср, Франциско Рамі- рес, Стенфордський університет, США)⁶⁷,

Інші наполягають: «Ні, глобалізація економіки не призводить до одного напряму освітніх систем». Прибічники такого підхо­ду- Гумбольдська група (Юрген Счривер, Гумбольдський уні­верситет, Берлін).

6.4.1. Стенфордська група

Дослідники Стенфордської групи обгрунтовують, що в остан­ні 100 років світ рухається у напрямі до віри у раціональність, справедливість та рівність. Вони стверджують, що міжнародні недержавні організації мають тенденцію дедалі більше тиснути на національні структури, транснаціональні корпорації та міжна­родні організації, щоб адаптувати ці переконання у раціональ­ність, справедливість та рівність.

Чабботг (2003)⁶⁸ дослідив дискурс розвитку з часів Другої світової війни і виявив, що спрямування до всесвітніх перелинь виявляється у зростаючому обов’язку щодо розвитку.

Подібного підходу дотримується Аппадураі (2000)^и який розглядає міжнародні недержавні організації (НДО) як важливі «транснаціональні агітаційні спілки» (ТАС) і сподівається, то НДО мають успіх у «глобалізації з нуля» або «пюбаяізацй зни­зу». Аппадураі вказує на існуючі перепони, з якими сиплються міжнародні НДО. Ці перепони перешкоджають НДО діяти як ефективним ТАС, що просувають «глобалізацію знизу»: «Але більшість ТАС потерпають від їх неспроможності протистояти глобальному капіталу точно у його глобальних вимірах. Вони часто відчувають недолік у ресурсах (активах), баченні, плану*

⁶⁷ Катігег, Р. О. & Меуег,}. V. (2002). №&амі ОвахсаЬ: Фогі4 ЧодсЬ які !Ч<*- ІзопаІ НІ5*огісаІ Ье§асіез. Іп М. Сапко & Н.-Е. ТеполЬ, ак. Шггщагіотаітжют РгапкАїП/М: Ьап§, рр. 91-107.

“ СЬаЬЬой, С. (2003). Сорапк*іа& ЕЛоаНош бог ІЬгівуеі ЬиелмЬога! Од»> піхайоп агаі Шисайоп іЬг АИ. Уоіі. ЯоиМдс Раігаег.

® Аррайшаі, Агрт (2000). СлкгооО СМмішСюв тЛ Де Кемагск ЬшщШкт. Іп Агрш Аррагіигаі, «і, ОІоЬаІігагіоп. РвЬЬс Сайте 0-т. Мпг

Е>ике ипіуегяїу Ргезв, рр. 1-19.

ванні та грубій енергії капіталу, щоб глобалізуватись через захо­плення ринку, обкрадання загальних ресурсів, ерозії державного суверенітету та контролю за засобами масової інформації. Це не дивно, що більшість ТАС не досягли відчутних результатів у самоглобалізації, існує тенденція дня зацікавлених організацій щодо життєво важливих питань протистояти місцевим інтересам проти глобальних об’єднань».

Американський філантроп і мільярдер Джордж Сорос⁴⁸також розглядає міжнародні НДО як транснаціональні агітаційні спілки (ТАС), як просування міжнародним громадянським суспільством глобалізації з самого низу.

1. Гумбольдська група

Дослідники з Гумбольдської групи не бачать ознак, які б свід­чили, що системи освіти в різних частинах світу рухаються у напрямі глобальної моделі освіти. Незважаючи на міжнародний тиск щодо такого руху (стати однаковими), освітні системи за­лишаються окремими (індивідуальними). Гумбольдська група вважає, що кожна освітня система відображає історичний і куль­турний контекст суспільства.

її представники визнають, що політики, розробники політи­ки і дослідники дедалі більше цікавляться стратегіями реформ, які застосовуються іншими освітніми системами. Більше того, вони усе частіше звертаються до «уроків з інших місць». Однак ці посилання до інших освітніх систем використовуються не для переймання досвіду, а для посилення зовнішнього тиску на міс­цеві освітні реформи. Іншими словами, глобалізація використо­вується як причина або як виправдання, щоб здійснювати тиск на місцях.

Дослідники також вважають, що інтернаціоналізація спрямо­вана проти інтернаціональності. Інтернаціоналізація (глобалізація економіки, комунікація, мережі) є реальною, але вона не обов’яз­ково має наслідком глобальні моделі реформування, глобальні переконання або глобальне об’єднання. Глобальне об’єднання (всі домовляються про однакові переконання, плани тощо) є на­думаним, а не реальним.Однак через те, що інтернаціоналізація/глобалізація існує, посилання на глобалізацію та події в інших місцях часто непра­вильно використовується і є інструментом (зовнішнього) тиску на (внутрішню) реформу.