6. Програма психокорекційної роботи із дітьми із недоумкуватістю (слабоумством)

1. Загальні відомості про недоумкуватість (слабоумство). Слабоумство — стійке збідніння та спрощення психічної діяльності, яке характеризується зниженням пізнавальних процесів — пам’яті, уваги, мислення, збіднінням емоцій, порушенням поведінки і пристосування до навколишнього світу. Одночасно погіршується (аж до пов­ної втрати) спроможність до набуття нових знань і їх практичного використання. Розрізняють набуте (деменція) і природжене (олігофренія ). Виділяють такі форми деменції: органічну (викликається судинними захворюваннями головного мозку, його атрофічним, сифілітичним або травматичним ураженням і може мати різний ступінь вираженості аж до повного розладу психічної ді­яль­ності), шизофренічну та епі­лептичну . Олігофренія — спадкове, природжене або набуте у перші роки життя загальне психічне не­до­розвинення. Залежно від ступеня інтелектуального дефекту виділяють легкий (раніше називався дебільністю), помірний (імбециль­ність) і тяжкий (ідіотія) ступені олігофренії. Відомо понад 100 шкідливих чинників, які призводять до олігофренії (спадкові порушення, внутрішньоутробні інфекції, опромінення, резус-конфлікт, тяжкі захворювання матері, алкогольна внутрішньоутробна інтоксикація плода).

2. Цілі психокорекційної роботи: створення позитивної психологічної атмосфери для розвитку потенційних можливостей дитини.

3. Завдання психолого - корекційної роботи:

- розвиток психомоторики;

- розвиток пізнавальної діяльності;

- розвиток емоційно - вольової сфери.

4. Форма психокорекційної роботи: індивідуальна.

5. Методики:

а) для розвитку психомоторики:

- вправа «Повтори рух». Психолог, сідаючи навпроти дитини, робить пальцями своєї руки якусь «фігуру» (пальці зігнуті чи випрямлені - будь-яка комбінація). Дитина повинна точно повторити «фігуру». Завдання тут ускладнюється тим, що йому їй ще необхідно дзеркально відбити (адже психолог сидить навпроти). Якщо це завдання викликає у дитини складності, то спочатку можна потренуватися, проводячи вправу сидячи поруч (а не навпроти дитини). Так їй легше копіювати положення пальців руки.

- вправа «Цікаве малювання». Необхідно взяти яскравий піднос. Тонким рівномірним шаром розсипати по підносу будь-яку дрібну крупу. Провести пальчиком дитини по крупі. Вийде яскрава контрастна лінія. Необхідно дозволити малюкові самому намалювати декілька хаотичних ліній. Потім спробувати разом намалювати які-небудь предмети.

- вправа «Горішок». Дитина катає волоський горіх між долонями і промовляє віршик: «Я катаю мій горіх, щоб він став кругліший за усіх». Потім дитина тримає в одній руці два волоські горіхи та обертає їх один навколо іншого.

- вправа «Котимо олівчик». Дитина виконує перекочування олівця між пальцями від великого до мізинця і назад, по черзі - кожною рукою.

- вправа «Подвійне малювання». Дитина одночасно двома руками. Обидві руки спочатку рухаються в один бік, потім в протилежні. Спочатку дитина малює прямі лінії, потім різноманітні фігури (трикутники, квадрати).

б) для розвитку пізнавальної діяльності:

- вправа «Що воно таке?». Дитина опускає руки до посудини, заповненої якимось однорідним наповнювачем (вода, пісок, різні крупи, дрібні предмети тощо). 5 - 10 хвилин перемішує руками наповнювач. Потім дитині пропонується посуд із наповнювачем іншої фактури. Після декількох спроб дитина із закритими очима опускає руку в запропоновану посудину і намагається відгадати її вміст, не обмацуючи пальцями окремих елементів.

- вправа «Мозаїка з ґудзиків». Необхідно підібрати ґудзики різного кольору і розміру. Спочатку психолог викладає малюнок сам, потім просить малюка зробити те ж саме самостійно. Після того, як дитина навчиться виконувати завдання без допомоги, необхідно запропонувати їй придумати свої варіанти малюнків. З ґудзикової мозаїки можна викласти метелика, снігову бабу, м'ячик, намисто тощо.

- вправа «Знайди скарб». У кімнаті ховається іграшка або цукерка. Дитина повинна знайти її, орієнтуючись на команди психолога (психолог каже: «зроби два кроки вперед» тощо). Знайдена дитиною річ дарується їй.

- гра «Різнокольорові сніжинки». Психолог має підготувати фломастери, білий цупкий папір, ножиці. Психолог показує дитині, як зробити сніжинки з аркушів паперу, прорізаючи їх. Після того, як буде виготовлено багато різних сніжинок, він повідомляє дитині, що сніжинки вийшли хоч і різні, але одноколірні. Тут прийшли друзі-фломастери і подарували сніжинкам різнокольорові сукні. Психолог заохочує дитину розфарбувати сніжинки.

в) для розвитку емоційно - вольової сфери:

- вправа «Кулачки». Дитина згинає руки в ліктях і починає стискувати і розтискати кисті рук, поступово збільшуючи темп. Виконується до максимальної втоми кистей. Після цього руки розслабляються і струшуються.

- вправа «Яйце». Для цієї вправи потрібне досить велике міцне простирадло, яке розстилається на підлозі. Дитина сідає навпочіпки, голову ховає в коліна і обхоплює коліна руками. Психолог збирає простирадло так, щоб дитина опинилася в «яйці» і міцно тримає краї простирадла над головою «курчатка», починаючи при цьому розгойдувати «яйце» з одного боку в інший. Розгойдування триває 3-5 хвилин до повного розслаблення дитини. Потім «курча» повинне «вилупитися з шкаралупи», активно працюючи головою, ліктями і намагаючись розпрямити усе тіло.

6. Участь батьків та інших осіб у корекційному процесі: батьки та люди із найближчого оточення через повторення в домашній обстановці корекційних вправ та ігор здатні значно посилити вплив корекційних заходів.