25. Програма психокорекційної роботи із дітьми із зпр церебрально - органічного генезу

1. Загальні відомості про затримку психічного розвитку церебрально - органічного генезу. При цьому варіанті затримки психічного розвитку поєднуються риси незрілості та різної ступені ураження ряду психічних функцій. Церебрально - органічна недостатність визначає і клініко - психологічну структуру самої затримки психічного розвитку відносно незрілості як емоційно-вольової сфери, так і пізнавальної діяльності. Емоційно-вольова незрілість представлена у вигляді так званого органічного інфантилізму. На відміну від психіки дитини молодшого віку або проявів конституціонального інфантилізму, при органічному інфантилізмі емоції характеризуються відсутністю жвавості і яскравості, певною примітивністю. Груба навіюваність відображає органічний дефект критики. При явному переважанні ігрових інтересів над навчальними, в грі присутні одноманітність, відсутність творчості і слабкість уяви.

2. Цілі психокорекційної роботи: створення сприятливого психологічного клімату для успішної соціалізації дитини, а також для розвитку здібностей дитини та потенційних можливостей.

3. Завдання психолого - корекційної роботи:

- нормалізація та стабілізація загального м’язового тонусу;

- корекція пізнавальних процесів;

- розвиток емоційно - вольової сфери.

4. Форма психокорекційної роботи: групова.

5. Методики:

а) для нормалізації та стабілізації загального м’язового тонусу:

- вправа «Дихання». Діти стоять, ноги на ширині плечей, руки опущені, долоні обернені вперед. На швидкому вдихові руки притягуються до пахв долонями вгору. На повільному видихові - опускаються уздовж тіла долонями донизу. Потім наступні дихальні вправи - дихання тільки через ліву, а потім - через праву ніздрю. При цьому праву ніздрю закривають великим пальцем правої руки, а ліву - мізинцем правої руки.

- вправа «Клешня краба». Середній палець накладається і затискає вказівний, безіменний кладеться на середній, мізинець - на безіменний. Поза утримується 10-20 с. Після виконання правою рукою те ж саме - лівою, а потім - двома руками одночасно.

- вправа «Одна вправа на двох». Діти розбиваються на пари. Двоє дітей, стоячи спиною один до одного, зчіплюються руками на рівні ліктьових згинів. Утримуючи це положення, обидва присідають, а потім встають, спираючись один на одного усією поверхнею спини.

- вправа «Сіамські близнюки». Діти розбиваються на пари. Встають боком один до одного і «приклеюються»: беруть один одного під руку і щільно приєднуються бічними поверхнями ніг. Пара пробує рухатися у різних напрямках, з різною швидкістю, виконувати якісь спільні рухи.

- вправа «Зірка». Діти лягають в позу «зірки» - злегка розвівши руки і ноги, а потім виконують розтягнення за діагоналлю. Відтягується п'ята правої ноги і ліва рука за діагоналлю, при цьому ліва нога і права рука розслаблені. Розслабитися на видихові. Потім - за іншою діагоналлю.

б) для корекції пізнавальних процесів:

- гра «Шукачі скарбів». Дітям показують план кімнати, де відмічено місце, де сховані скарби (необхідно підготувати цукерки чи інші призи). Діти за планом шукають скарби в реальній кімнаті. Психолог координує їхні дії, слідкує, щоб всі діти брали участь у пошуках. Діти отримують «скарби».

- вправа «Завершення малюнків». Дітям потрібно завершити незавершений малюнок. Поступово складність малюнків посилюється.

- вправа «Вгадайте, про що розповідь». Необхідно підготувати різні іграшки. Діти сидять півколом навколо столу психолога. Він розкладає на столі чотири знайомі дітям іграшки (наприклад, машинку, м'яч, ялиночку і ляльку) і каже, що загадає загадку а вони повинні відгадати, про яку іграшку в ній говориться. Після цього дає короткий опис одного з предметів, що стоять на столі (наприклад: «Круглий, червоний з синім, добре стрибає, можна з ним грати»). Якщо діти не можуть відгадати, психолог ще раз повільно вимовляє текст роблячи зупинку на кожній властивості цієї іграшки. Коли загадка буде відгадана, запитує у дітей, як вони здогадалися, які слова допомогли їм в цьому. Предмети, про які складаються загадки повинні змінюватися, щоб діти не заучували відгадку, а вчилися слухати і розуміти смислову сторону мови, спираючись на наявні уявлення та сприйняття, що допомагають створити єдиний цілісний образ.

- вправа «Незвичайна тварина». Психолог просить дітей придумати і намалювати незвичайну тварину. Після малювання діти описують тварину і назвати її.

- гра «Вигадуємо казку». Психолог показує дітям кільки іграшок і пропоную вигадати про них казку, слідкуючи, щоб всі діти приймали участь.

в) для розвитку емоційно - вольової сфери:

- вправа «Вибір емоцій». Дітям пропонуються малюнки із зображенням різних емоційних станів і пропонують вибрати той, який більше підходить їхньому настрою.

- вправа «Будемо дражнитися». Діти вільно рухаються кімнатою та «дражняться» - корчать один одному різні личка (смішні, злі, образливі тощо). Психолог виконує вправу разом з дітьми, також «дражниться», стимулює їх до вільного вираження емоцій.

- вправа «Малюнок емоції». Дітям пропонують згадати і замалювати ситуацію, коли вони відчували радість, страх, задоволення тощо.

- вправа «Поділися настроєм». Учасники встають в коло і тримають один одного за руки. Після звучання дзвоника кожен розповідає про свій настрій, інші намагаються відчути цей настрій.

6. Участь батьків та інших осіб у корекційному процесі: батьки ти люди із найближчого оточення дитини здатні організувати сприятливий життєвий простір для закріплення конструктивних поведінкових форм, соціальних навичок, отриманих на корекційних заняттях.