Розділ хvііі вікові особливості обміну речовин особливості обміну білків

Потреба в білку в зростаючого організму більше, ніж у дорослого. У період росту білок необхідний для формування нових клітин і тканин. Чим менше вік дитини, тим більша кількість білка потрібно на кожен кілограм маси тіла. Так, на першому році життя дитини на кожен кілограм маси тіла потрібно 5–5,5 г білка, у віці від 1 року до 3 років – 4–4,5г, від 4 до 7 років – 3,5–4 г, від 8 до 12 років – 3 г, старше 12 лет – 2– 2,5 г. Потреба в хлопчиків у білках більше, ніж у дівчаток. Синтез білка в організмі, що розвивається, переважає над його розпадом. Тому для дітей характерний позитивний азотистий баланс. Існують оптимальні добові дози білків, при яких відзначається максимальна затримка, чи ретенція, азоту в організмі. Наприклад, у віці від 1,5 до 3 років максимальна ретенция відзначається при 4 г білка на 1 кг маси тіла. Збільшення кількості білка вище цієї норми не супроводжується ростом затримки азоту в організмі. Ретенция азоту залежить також від кількісного співвідношення білків, жирів і вуглеводів у харчуванні дітей. Найкраща ретенція відзначається в тих випадках, коли це співвідношення дорівнює 1:1:4. Особливо необхідно, щоб діти одержували з їжею достатні кількості незамінних амінокислот. Лізину, що сприяє росту і кровотворенню, потрібно в добу 3,2–4,8 г; добове споживання триптофану, також необхідного для росту, дорівнює 1 г і т. д. У дітей у віці від 1 до 3 років 75% білка, одержуваного з їжею, повинне бути тваринного походження, 25% – рослинного.

Зі збільшенням віку зміст у їжі білків тваринного походження повинне зменшуватися, і в 5 років кількість того й іншого білка повинне бути однаковим. У їжі дітей старшого шкільного віку, як і в дорослих, тваринний білок повинний складати 30%, а рослинний–70%.

Чим менше вік дітей, тим менш інтенсивно йде розпад амінокислот до кінцевих продуктів обміну. Відповідно, у дітей перших місяців життя виводиться із сечею найбільша кількість амінокислот. До кінця першого року кількість їх у сечі стає такою ж, як і в дорослих.

Азотистий обмін дітей характеризується наявністю в їх сечі креатину, у той час як сеча дорослих його не містить. Вважають, що це пов’язано з недостатнім розвитком м’язів, що утримують у дорослому стані креатин. Тільки до 17–18 років креатин зникає із сечі.

Відносна кількість сечовини в сечі дітей до 6 років зростає, а потім починає зменшуватися. Кількість сечової кислоти, також розраховане на 1 кг маси тіла, з віком зменшується.

Особливості обміну вуглеводів

Організм дитини відчуває потребу у вуглеводах, тому що інтенсивність гліколізу в ньому дуже висока, вона на 35% вище, ніж у дорослих. У той же час синтез вуглеводів з жирів і білків у зростаючому організмі виражений дуже слабо. Запаси вуглеводів в організмі дитини невеликі, і вони швидко виснажуються. Добова потреба у вуглеводах складає в грудному віці 10–12 г на 1 кг маси тіла, у віці від 1 до 3 років – 193 г, від 4 до 7 років – 287,9 г, від 8 до 13 років – 370 г, від 14 до 17 років – 470 г, дорослого – 500 г. Витривалість до цукру в дітей більше, ніж у дорослих. В останніх глюкоза з’являється в сечі у випадку, якщо її споживається організмом 2,5–3 г на 1 кг маси тіла, у дітей тільки після споживання 8–12 г глюкози на 1 кг маси тіла відзначається її поява в сечі. Це явище зв’язане з тим, що в дітей при надлишку глюкози інтенсивно синтезується глікоген, що відкладається не тільки в печінці, але й в інших органах.