Нервова регуляція обміну речовин

Обмін білків, жирів і вуглеводів знаходиться під постійним контролем нервової системи. Безпосереднє відношення до обміну речовин має гіпоталамус. Подразнення різних його ядер викликає найрізноманітніші зміни обміну речовин. Інші відділи мозку також беруть участь у його регуляції. Про це свідчать досліди, що проводилися на тваринах. Так, при видаленні кори головного мозку виникають значні зміни в азотистому обміні. Зменьшувалася кількість залишкового азоту крові і кількість сечової кислоти в сечі.

Видалення кори великих півкуль приводить також до зміни змісту жиру і холестерину в тканинах. У тварин, у яких вилучені великі півкулі мозку, зміст жиру в м’язах зменшується, а в печінці збільшується майже в два рази в порівнянні з неоперованими тваринами. Показано, що відкладення жиру в організмі залежить від функціонального стану нервової системи.

На обмін вуглеводів нервова система робить як пряму дію, так і через ендокринну систему. Зміни у функціональному стані клітин печінки, пов’язані з розщепленням чи нагромадженням глікогену, викликають подразнення закінчень блукаючого нерва, імпульси по якиому йдуть у центральну нервову систему. Відтіля збудження по симпатичному нерву повертається до клітин печінки, змінюючи інтенсивність розпаду глікогену. Гормональна регуляція обміну речовин представлена в главі «Ендокринні залози».

Терморегуляція

Людина і всі теплокровні тварини мають постійну температуру тіла, незважаючи на значні коливання температури навколишнього середовища. Вона підтримується хімічною і фізичною регуляцією і залежить від інтенсивності утворення тепла в організмі і його віддачі в зовнішнє середовище.

Хімічна терморегуляція пов’язана з інтенсивністю обміну речовин і здійснюється шляхом зменшення чи збільшення утворення тепла в організмі. В умовах зниженої температури навколишнього середовища організм швидше охолоджується. При цьому зростає інтенсивність обміну речовин і разом з цим збільшується кількість тепла, що утвориться в організмі. Так підтримується постійна температура тіла. Теплотворення збільшується з того моменту, коли температура навколишнього середовища стає менше оптимальної. Оптимальною температурою (чи температурою комфорту) вважають 28°С для оголеної людини і 18–20°С – для легко одягненої.

У хімічній регуляції температури тіла беруть участь всі органи, у яких у результаті обмінних процесів постійно утвориться тепло.

Але найбільша участь у хімічній терморегуляції приймають м’язи. Під час їх скорочення утворюється особливо багато тепла. При невеликій руховій активності теплотворення в м’язах збільшується на 50–80% у порівнянні з його величиною в стані спокою. Під час важкої м’язової роботи воно може збільшитися на 400–500%.

Фізична терморегуляція полягає в зміні віддачі тепла організмом у навколишнє середовище, завдяки чому забезпечується постійна температура тіла.

Віддача тепла організмом здійснюється шляхом тепловипромінювання (віддача тепла в зовнішнє середовище), теплопроведення (віддача тепла предметам, що стикаються з поверхнею тіла) і випаровування води з поверхні шкіри і придиханні. Ці процеси залежать від температури навколишнього середовища і руху повітря.

При підвищенні температури середовища вище 35°С стає неможливої віддача тепла шляхом тепловипромінювання. У цих умовах підтримка постійної температури тіла здійснюється за рахунок випаровування води. Інтенсивність випароввання води залежить від вологості повітря. Чим більше вологість, тим менша кількість води випаровується з поверхні тіла. Це веде до зменшення тепловіддачі. У зв’язку з цим висока температура повітря при великій його вологості переноситься особливоважко.

При русі повітря нагріта частина його переміщається від поверхні тіла, що сприяє тепловіддачі. Тому у вітряну погоду висока температура навколишнього середовища переноситься легше.

Шляхом теплопроведения віддається невелика кількість тепла організмом, тому що одяг має малу теплопровідність.