Ріст і розвиток довгастого мозку і моста

Морфологічний розвиток довгастого мозку і моста.

Довгастий мозок до моменту народження цілком розвинутий і дозрів у функціональному відношенні. Його маса разом з мостом у немовляти дорівнює 8 г, що складає 2% маси головного мозку (у дорослого ця величина близько 1,6%). Він займає більш горизонтальне, ніж у дорослих, положення і відрізняється ступенем мієлінізації ядер і шляхів, розмірами клітин та їх розташуванням.

В міру розвитку плоду розміри нервових клітин довгастого мозку збільшуються, а розміри ядра з ростом клітини відносно зменшуються. Кількість клітин на одиницю площі зменшується, і відбувається їх диференціація. Нервові клітини немовляти мають довгі відростки, у їх цитоплазмі міститься тигроїдна речовина. Пігментація клітин посилено виявляється з 3 – 4-літнього віку і збільшується аж до періоду статевого дозрівання.

Ядра довгастого мозку формуються рано. З їх розвитком пов’язане становлення в онтогенезі регуляторних механізмів дихання, серцево-судинної системи, травного каналу й ін. Ядра блукаючого нерву виявляються з другого місяця внутрішньоутробного розвитку. До цього часу в немовляти добре виражена ретикулярна формація, структура її близька до дорослого.

До півторарічному віку збільшується кількість клітин центру блукаючого нерва і добре диференційовані клітини довгастого мозку. Значно збільшується довжина відростків нейронів. До 7 років життя ядра блукаючого нерва сформовані так само, як і в дорослого.

Міст у немовляти розташований вище в порівнянні з його положенням у дорослого, а до 5 років розташовується на тому ж рівні, як і в дорослого. Розвиток моста пов’язаний з формуванням ніжок мозочка і встановленням зв’язків мозочка з іншими відділами центральної нервової системи. Внутрішня будова моста в дітейи не має відмінних рис в порівнянні з будовою йього в дорослої людини. Ядра розташованих у ньому нервів до періоду народження сформовані.

Функціональний розвиток довгастого мозку і моста. З розвитком структур довгастого мозку і моста пов’язане становлення регульованих ними функцій, особливо дихання, серцево-судинної системи, травного каналу та ін.

Дихальні рухи в людського плоду з’являються на 5 – 6-му місяці внутрішньоутробного розвитку і супроводжуються рухами м’язів кінцівок.

У 16 – 20-тижневих плодів мають місце одиничні спонтанні вдихи з підведенням грудної клітини і рук. У віці 21 – 22 тижнів з’являються невеликі періоди безупинних дихальних рухів, що чергуються з глибокими судомними вдихами. Поступовий час рівномірного регулярного подиху збільшується до 2–3 годин. У плоду 28 – 33 тижнів подих стає більш рівномірним, лише іноді змінюється одиничними, більш глибокими вдихами і паузами.

Вивчення розвитку дихального центра показало, що до 16 – 17 тижнів формується центр дихання довгастого мозку, що є структурною основою здійснення перших одиничних вдихів, до цього періоду дозрівають ядра ретикулярної формації довгастого мозку і шляху від довгастого мозку до дихальних мотонейронів спинного. До 21 – 22 тижнів розвитку людського плоду формуються структури центру дихання довгастого мозку, а потім дихального центра моста, що забезпечує ритмічну зміну вдиху і видиху.

У плоду і немовляти можна відзначити рефлекторні впливи на подих. Під час сну в перші дні життя дітейи можна спостерігати зупинку дихання у відповідь на звукове подразнення. Зупинка змінюється декількома поверхневими дихальними рухами і потім подих відновлюється. У немовляти добре розвинуті захисні дихальні рефлекси – чханя, кашель, рефлекс Кречмера, що виражається в зупинці дихання при різкому запаху.

Вплив вегетативної нервової системи на серце формується досить пізно, причому симпатична регуляція включається раніше, ніж парасимпатична. До моменту народження закінчується формування блукаючого і симпатичного нервів, а дозрівання серцево-судинних центрів продовжується після народження.

До моменту народження найбільш зрілими є харчові безумовні рефлекси: смоктальний, ковтальний та ін. Дотик і постукування по губах може викликати смоктальні рухи без збудження смакових рецепторів.

Початок прояву смоктального рефлексу відзначено в плоду у віці 16¹/₂ тижнів. При подразненні його губ спостерігається закривання і відкривання рота. До 21 –22-й тижня розвитку плоду смоктальний рефлекс цілком сформований і виникає при подразненні всієї поверхні обличчя і кистей рук.

В основі формування смоктального рефлексу лежить розвиток структур довгастого мозку і моста. Відзначено раннє дозрівання ядер і шляхів трійчастого, відвідного, лицьового й іншого нервів, з якими пов’язане здійснення смоктальних рухів, поворот голови, пошук подразника й ін. Раніше інших закладається ядро лицьового нерва (у 4-тижневого ембріону), у віці 14 тижнів у ньому ясно виділені окремі групи клітин, з’являються волокна, що зв’язують ядро лицьового нерва з ядром трійчастого. Волокна лицьового нерва уже підходять до м’язів ротової ділянки. У 16 тижнів кількість волокон і зв’язків цих центрів збільшується, починається мієлінізація периферичних волокон лицьового нерву.

З розвитком довгастого мозку і моста пов’язані деякі пізньо-тонічні і вестибулярні рефлекси. Установлено, що рефлекторні дуги цих рефлексів формуються задовго до народження. Так, у 7-тижневого зародка вже диференціюються клітини вестибулярного апарату, а на 12-й тиждень до них підходять нервові волокна. На 20-й тиждень розвитку плоду мієлінізуются волокна, що несуть збудження від вестибулярних ядер до мотонейронів спинного мозку. У цей же час формуються зв’язки між клітинами вестибулярних ядер і клітинами ядер окорухового нерва.

Серед рефлексів положення тіла у новонародженого добре виражений в перший місяць життя тонічний шийний рефлекс на кінцівки, який заключається в тому, що при повороті голови одноіменна рука і нога протилежної сторони згинаються, а на тому боці, в який повернута голова, кінцівки розгинаються.Цей рефлекс поступово зникає до кінця першого року життя.