Вікові особливості зовнішнього дихання
Дихання плоду. Дихальні рухи у плода виникають задовго до народження. Стимулом для їхнього виникнення є зменшення вмісту кисню в крові плоду.
Дихальні рухи плода полягають у невеликому розширенні грудної клітини, що змінюється більш тривалим спадінням, а потім ще більш тривалою паузою. При вдиху легені не розправляються, а тільки виникає невеликий негативний тиск у плевральній щілині, який відсутній у момент спадіння грудної клітини.
За даними лабораторії І. А. Аршавского та ін., значення дихальних рухів плоду полягає в тому, що вони сприяють збільшенню швидкості руху крові по судинах і її припливу до серця. А це приводить до поліпшення кровопостачання плоду і постачання тканин киснем. Крім того, дихальні рухи плоду розглядаються як форма тренування функції легень.
Таким чином, акт дихання, що дозріває до народження, бере участь у підтримці газового складу крові і забезпечує поліпшення кровопостачання.
Дихання немовляти. Виникнення першого вдиху немовляти обумовлено рядом причин. Після перев’язки пупочного канатика у немовляти припиняється плацентарний обмін газів між кров’ю плоду і матері. Це приводить до збільшення вмісту в крові вуглекислого газу, що подразнює клітини дихального центра і викликає виникнення ритмічного дихання.
Причиною виникнення першого вдиху немовляти є зміна умов його існування. Дія різних факторів зовнішнього середовища на всі рецептори поверхні тіла стає тим подразником, що рефлекторно сприяє виникненню вдиху. Особливо могутнім фактором є подразнення шкірних рецепторів.
П
Рис. 98. Зміна форми грудної клітини з віком.
Якщо м’язи слабкі, розтягання легень не відбудеться і дихальні рухи не виникнуть.
Після виникнення перших 1-3 дихальних рухів легені цілком розправляються і рівномірно наповнюються повітрям. Під час першого вдиху тиск повітря в легенях стає рівним атмосферному і легені розтягуються до такого ступеня, що листки вісцеральної і парієтальної плеври стикаються між собою.
Грудна клітка росте швидше, ніж легені, тому в плевральній порожнині виникає негативний тиск і створюються умови для постійного розтягання легень. Створення негативного тиску в плевральній порожнині і підтримка його на постійному рівні залежить і від властивостей плевральної тканини. Вона володіє високою всмоктувальною здатністю. Тому газ, введений у плевральну порожнину і, що зменшив у ній негативний тиск, швидко всмоктується, і негативний тиск у ній знову відновлюється.
Механізм акта дихання в немовляти. Механізм акта дихання дитини пов’язаний з будовою і розвитком його грудної клітки.
У немовляти грудна клітка має пірамідальну форму, до 3 років вона стає конусоподібною, а до 12 років – майже такою ж, як і в дорослого. Верхні ребра, рукоятка грудини, ключиці і весь плечовий пояс у немовляти розташовані високо. Усі ребра лежать майже горизонтально, дихальна мускулатура слабка. У зв’язку з такою будовою грудна клітка бере незначну участь в акті дихання. Воно здійснюється в основному за рахунок опускання діафрагми.
У немовлят діафрагма еластична, її сухожильна частина займає малу площу, а м’язова – велику. В міру розвитку м’язова частина діафрагми збільшується ще більше. Вона починає атрофуватись з 60-річного віку, і замість її збільшується сухожильна частина.
Оскільки у грудних дітей в основному діафрагмальне дихання, то під час вдиху повинен долатися опір внутрішніх органів, що знаходяться в черевній порожнині. Крім того, при диханні доводиться долати пружність легеневої тканини, яка у немовлят ще велика і зменшується з віком. Доводиться долати також бронхіальний опір, який у дітей значно більший, ніж у дорослих. А тому робота, витрачена на дихання, у дітей значно більша у порівнянні з дорослими.