
- •Анатомія і фізіологія дитячого організму
- •В ступ
- •Розділ і розвиток організму людини період ембріонального розвитку організму
- •Коротка характеристика різних видів тканин
- •Вікові зміни показників фізичного розвитку
- •Розділ іі морфологічний і функціональний розвиток відділів центральної нервової системи нервова система
- •Загальний план будови нервової системи. Нервова система людини складається з двох основних відділів: центрального і периферичного.
- •Головний мозок. Головний мозок міститься в порожнині черепа має масу біля 1350 г і поділяється на п’ять відділів: середній, проміжний, кінцевий.
- •Загальні закономірності морфологічного і функціонального розвитку
- •Ріст і розвиток спинного мозку
- •Ріст і розвиток довгастого мозку і моста
- •Ріст і розвиток мозочка
- •Ріст і розвиток середнього мозку
- •Ріст і розвиток проміжного мозку і базальних ядер
- •Розвиток кори великих півкуль головного мозку
- •Вища нервова діяльність людини і її особливості
- •Вища нервова діяльність дітей до 1 року
- •Вища нервова діяльність дітей у віці від 1 до 3 років
- •Вища нервова діяльність дітей дошкільного віку
- •Вища нервова діяльність дітей шкільного віку
- •Розділ ііі аналізатори структура і значення аналізаторів
- •Загальні властивості і закономірності діяльності рецепторних утворень
- •Зоровий аналізатор
- •Слуховой аналізатор
- •Нюховий аналізатор
- •Смаковий аналізатор
- •Шкірний аналізатор
- •Вестибулярний аналізатор
- •Руховий аналізатор
- •Розділ іvморфологічний і функціональний розвиток аналізаторів вікові особливості зорового аналізатора
- •Вікові особливості слухового аналізатора
- •Вікові особливості вестибулярного аналізатора
- •Вікові особливості смакового і нюхового аналізаторів
- •Вікові особливості шкірного аналізатора
- •Вікові особливості рухового аналізатора
- •Розділ vопорно-руховий апарат значення і будова опорно-рухового апарату
- •Будова кістяка
- •Кістяк голови включає мозковий і лицьовий череп.
- •Будова і властивості кістякових м’язів
- •Розділ vі вікові особливості опорно-рухового апарату вікові особливості кістяка
- •Вікові особливості кістякової мускулатури
- •Розділ vіі ендокринні залози структура і функції ендокринних залоз
- •Щитовидна залоза
- •Паращитовидні залози
- •Наднирники
- •Статеві залози
- •Вилочкова залоза
- •Підшлункова залоза
- •Розділ vііі вікові особливості структури і функції ендокринних залоз вікові особливості гіпофіза
- •Вікові особливості щитовидної залози
- •Вікові особливості наднирників
- •Вікові особливості статевих залоз
- •Вікові особливості паращитовидних залоз
- •Вікові особливості вилочкової залози й епіфіза
- •Вікові особливості підшлункової залози
- •Розділ іх кров
- •Значення крові
- •Склад і властивості плазми крові
- •Еритроцити
- •Лейкоцити
- •Тромбоцити
- •Імунні властивості крові
- •Руйнування й утворення кров’яних тілець
- •Розділ х вікові особливості системи крові вікові особливості кровотворення
- •Зміни з віком кількості і властивостей еритроцитів
- •Зміни з віком кількості і властивостей тромбоцитів
- •Зміни з віком кількості і властивостей лейкоцитів
- •Вікові особливості імунних реакцій і складу плазми
- •Розділ хі серцево-судинна система значення серцево-судинної системи в організмі
- •Основні особливості будови серцево-судинної системи
- •Цикл серцевих скорочень
- •Властивості серцевого м'язу
- •Зовнішні прояви діяльності серця
- •Систолічний і хвилинний об’єкти серця. Робота серця
- •Рух крові по судинах
- •Нервова і гуморальна регуляція діяльності серця
- •Нервова і гуморальна регуляція тонусу судин
- •Саморегуляція серцево-судинної системи
- •Вплив кори великих півкуль на діяльність серцево-судинної системи
- •Розділ хіі вікові особливості серцевосудинної системи особливості морфологічного розвитку серцево-судинної системи
- •Тривалість окремих фаз серцевого циклу (у сек.) у дітей різних вікових груп (по б. Л. Комарову)
- •Вікові особливості систолічного і хвилинного об`ємів серця
- •Вікові особливості руху крові по судинах
- •Вікові особливості регуляції діяльності серцево-судинної системи
- •Розділ хііі дихальна система значення дихання. Будова органів дихання
- •Зовнішнє дихання
- •Склад повітря (у %)
- •Перенесення газів кров’ю
- •Обмін газів у легенях і тканинах
- •Регуляція дихання
- •Залежність величини легочнол вентиляції від вмісту со2, у вдихуваному і альвеолярному повітрі (у %)
- •Рефлекторна регуляція дихання
- •Роль кори великих півкуль головного мозку в регуляції дихання
- •Розділ хіvвікові особливості структури і функції органів дихання морфологічний розвиток органів дихання
- •Вікові особливості зовнішнього дихання
- •Зміни зовнішнього дихання з віком
- •Зміна величини дихального об’єму легень з віком
- •Вікові особливості транспорту газів
- •Вікові особливості регуляції дихання
- •Розділ хv травлення значення травлення. Будова органів травлення
- •Методи вивчення функцій органів травлення
- •Функціональні особливості органів травлення
- •Травлення в кишечнику
- •Печінка, її будова і функції
- •Рухова функція шлунково-кишкового тракту
- •Розділ хvі вікові особливості травлення
- •Формування морфологічної структури органів травлення
- •Розвиток залоз травної системи
- •Вікові функціональні особливості травної системи
- •Розділ хvіі обмін речовин і енергії в організмі значення обміну речовин, його основні етапи
- •Ферменти
- •Обмін вуглеводів
- •Зв’язок і взаємозалежність обміну речовин в організмі
- •Обмін води і мінеральних речовин
- •Енергетичний обмін
- •Норми харчування
- •Нервова регуляція обміну речовин
- •Терморегуляція
- •Основні механізми терморегуляції
- •Розділ хvііі вікові особливості обміну речовин особливості обміну білків
- •Особливості обміну вуглеводів
- •Особливості обміну ліпідів
- •Особливості обміну мінеральних речовин
- •Вікові особливості обміну енергії
- •Вікові особливості терморегуляції
- •Розділ хіх виділення значення і будова видільної системи
- •Механізм сечоутворення
- •Регуляція функцій органів виділення
- •Розділ хх вікові особливості органів сечоутворення і сечовиділення вікові особливості структури нирок
- •Зміни з віком величини нирок
- •Вікові особливості функції нирок
- •Добова кількість мінеральних речовин, необхідна для грудних де.ЕД і дорослих (на 1 кг маси тіла)
- •Вікові особливості регуляції функції нирок
- •Розділ ххі будова і функції шкіри
- •Значення шкірного покрова, його функції
- •Будова шкіри людини
- •Деякі похідні шкіри
- •Вікові особливості шкіри
- •АнатомIя I фIзIологIя дитячого органIзму Навчальний посібник
- •01030, М. Київ, вул. Пирогова, 9, кім. 221-а, тел. 239-30-85
- •01030, М. Київ, вул. Пирогова, 9, кім. 221-а, тел. 239-30-85
Обмін газів у легенях і тканинах
Обмін газів у легенях. У легенях відбувається обмін газів між альвеолярним повітрям і кров’ю через стінки плоского епітелію альвеол і кровоносних судин. Цей процес залежить від парціального тиску газів в альвеолярному повітрі і їх напруги в крові.
Оскільки парціальний тиск О2 в альвеолярному повітрі великий, а у венозній крові його напруга значна менше, то О2 дифундує з альвеолярного повітря в кров, а вуглекислий газ, унаслідок його більшої напруги у венозній крові, переходить з її в альвеолярне повітря. Дифузія газів здійснюється до настання рівності парціальних тисків. При цьому венозна кров перетворюється в артеріальну – вона одержує 7 об’ємних відсотків кисню і віддає 6 об’ємних відсотків вуглекислого газу.
Кожен газ, перш ніж перейти в зв’язаний стан, знаходиться в стані фізичного розчинення. Кисень, пройшовши цю фазу, надходить в еритроцит, де з’єднується з гемоглобіном і перетворюється в оксигемоглобін:
ННЬ + О2 ННЬО2
Оскільки оксигемоглобін є більш сильною кислотою, чим вугільна, то він в еритроцитах реагує з бікарбонатом калію, унаслідок чого утвориться калійна сіль оксигемоглобіну –KHbO2) і вугільна кислота:
КHCO3 + НHbO2 KhbO2 + Н2СO3
Утворена вугільна кислота під впливом карбоангідрази піддається дегідратації: H2CO3 Н2О + СО2 і вуглекислий газ, що утвориться, виділяється в альвеолярне повітря.
В міру зменшення вуглекислоти в еритроциті на зміну їй із плазми крові надходять іони HCO3, що утворяться внаслідок дисоціації бікарбонату натрію: NaHCO3 Na+ + НСО3. Замість іонів НСО3 з еритроцитів у плазму надходять іони Cl.
Обмін газів у тканинах. Артеріальна кров, що приходить до тканин, містить 19 об’ємних відсотків кисню, парціальна напруга якого дорівнює 100 мм рт. ст., і 52 об’ємних відсотка CO2 з напругою 40 мм рт. ст.
Оскільки в тканинах у процесі обміну речовин кисень безупинно використовується, то його напруга в тканинній рідині утримується біля нуля. Тому О2 в силу різниці напруг дифундує з артеріальної крові в тканини.
У результаті обмінних процесів, що відбуваються в тканинах, утвориться CO2 і його напруга в тканинній рідині дорівнює 60 мм рт. ст., а в артеріальній крові значно менше. Тому CO2 дифундує з тканин у кров у бік меншої напруги. Вуглекислий газ, надходячи з тканинної рідини в плазму крові, приєднує воду і перетворюється на слабку, легко дисоціюючу вугільну кислоту: Н2О + CO2 = Н2СОз. Н2СО3 диссоціює на іони Н+ і НСО3: Н2СОз Н+ + НСОз, і її кількість зменшується, унаслідок чого підсилюється утворення Н2СОз із CO2 і Н2О, що поліпшує зв’язки вуглекислого газу. У цілому при цьому зв’язується невелика кількість CO2, тому що константа дисоціації Н2СО3 невелика. Зв’язки CO2, головним чином забезпечують білки плазми крові. Білки, володіючи амфотерними властивостями, у плазмі крові поводяться як слабкі кислоти і утворюють солі з лужними металами. Вступаючи в реакцію з вугільною кислотою, вони здійснюють буферний ефект: аніон білка зв’язує водневі іони, утворити недисоційовану молекулу (зменшує кислотність середовища), а в дисоційованому стані залишається аніон вугільної кислоти і катіон металу.
Н+ + НСО3 + B+ + Р HP + НСО3 + В+
(В+ – катіон металу, Р – білковий аніон). Катіон металу й аніон НСО3 утворять диссоциирующий бікарбонат: НСО3 +В+ = ВНСО3. Зв’язки водневих іонів і утворення бікарбонатів за допомогою білків забезпечує постійний перенос вуглекислого газу від тканин до легень.
Ведучу роль у переносі вуглекислого газу грає білок гемоглобін. Оболонка еритроцита проникна для вуглекислого газу, що, потрапляючи в еритроцит, під впливом карбоангідрази піддається гідратації і перетворюється в Н2СО3. У капілярах тканин калієва сіль оксигемоглобіну (KНbO2),взаємодіючи з вугільною кислотою, утворить бікарбонат калію (КНСО3), відновлений гемоглобін (ННb) і кисень, що віддається тканинам.
Одночасно вугільна кислота дисоціює: Н2СО3 Н+ + НСО3. Концентрація іонів НСО3 в еритроцитах стає більшою, ніж у плазмі, і вони з еритроцита переходять у плазму. У плазмі аніон НСО3 зв’язується з катіоном натрію Na+ і утвориться бікарбонат натрію (NaНСОз). З плазми крові замість аніонів НСО3 в еритроцити переходять аніони Cl. Так відбувається зв’язки СО2, що надходить у кров із тканин і перенос його до легень. СО2 переноситься в основному у вигляді бікарбонату натрію в плазмі і частково у вигляді бікарбонату калію в еритроцитах.