Нервова і гуморальна регуляція тонусу судин

Від величини просвіту судин, від їх тонусу і кількості крові, що викидається в них серцем, залежить кровопостачання органів. Тому при розгляді регуляції функції судин спочатку повинна йти мова про механізми підтримки судинного тонусу і про взаємодію серця і судин.

Іннервація судин. Просвіт судин в основновному регулюється симпатичною нервовою системою. Її нерви самостійно чи в складі змішаних рухових нервів підходять до всіх артерій і артеріол і мають судинозвужуючий вплив. Яскравою демонстрацією цього впливу є досвіди Клода Бернара, проведені на судинах вуха кролика. У цих досвідах на шиї кролика з однієї сторони перерізали симпатичний нерв, після чого спостерігали почервоніння вуха оперованої сторони і невелике підвищення його температури внаслідок розширення судин і збільшення кровопостачання вуха. Подразнення периферичного кінця перерізаного симпатичного нерва викликало звуження судин і збліднення вуха.

Симпатичні нерви, що іннервують більшість судин черевної порожнини, підходять до них у складі черевного нерва. До судин кінцівок симпатичні волокна йдуть разом з руховими нервами.

Під впливом симпатичної нервової системи м’язи судин знаходяться в стані скорочення – тонічної напруги.

У природних умовах життєдіяльності організму зміна просвіту більшості судин (їх звуження і розширення) відбувається за рахунок зміни кількості імпульсів, що йдуть по симпатичних нервах. Частота цих імпульсів невелика – приблизно один імпульс у секунду. Під впливом рефлекторних дій їх кількість може бути збільшена чи зменшена. При збільшенні кількості імпульсів тонус судин підвищується – відбувається їх звуження. Якщо кількість імпульсів зменшується, то судини розширюються.

Парасимпатична нервова система впливає лише на судини деяких органів. Зокрема, вона розширює судини язика, слинних залоз і статевих органів. Тільки ці три органи мають подвійну іннервацію: симпатичну (судинозвужувальну) і парасимпатичну (судинорозширювальну).

Коротка характеристика судинорухових центрів. Нейрони симпатичної нервової системи, по відростках яких йдуть імпульси до судин, розташовані в бічних рогах сірої речовини спинного мозку. Рівень активності цих нейронів залежить від впливів вище розташованих відділів центральної нервової системи.

У 1871 р. Ф. В. Овсянников показав, що в довгастому мозку знаходяться нейрони, під впливом яких відбувається звуження судин. Цей центр одержав назву судинорухального. Його нейрони зосереджені в довгастому мозку на дні IV шлуночка поблизу ядра блукаючого нерва.

У судинорухальному центрі розрізняють два відділи: пресорний, чи судинозвужувальний, і депресорний, чи судинорозширювальний. При подразненні нейронів пресорного центра настає звуження судин і підвищення кров’яного тиску, а при подразненні депресорного – розширення судин і зменшення кров’яного тиску. Нейрони депресорного центра в момент їх збудження викликають зниження тонусу пресорного центра, в результаті чого зменшується кількість тонізуючих імпульсів, що йдуть до судин, і настає їх розширення.

Імпульси від судинозвужувального центра головного мозку надходять до бічних рогів сірої речовини спинного мозку, де розташовуються нейрони симпатичної нервової системи, що утворять судинозвужувальний центр спинного мозку. Від нього по волокнах симпатичної нервової системи імпульси йдуть до м’язів судин і викликають їх скорочення, унаслідок чого настає звуження судин.

Рефлекторна регуляція тонусу судин. Розрізняють власні серцево-судинні рефлекси і сполучені.

Сполучені серцево-судинні рефлекси поділяють на дві групи: екстерорецептивні ( що виникають при подразненні рецепторів, що лежать на поверхні тіла) і інтерорецептивні ( що виникають при подразненні рецепторів внутрішніх органів).

Будь-який вплив на організм, що приходить від екстерорецепторів, насамперед підвищує тонус судинорухального центра і викликає пресорную реакцію. Так, при механічному чи больовому подразненні шкіри, сильному подразненні зорового й інших рецепторів настає рефлекторне звуження судин.

Із судинними реакціями зв’язаний перерозподіл крові в організмі і кровопостачання працюючих органів.

Особливо велике значення в перерозподілі крові в організмі мають реакції, що виникають при подразненні інтерорецепторів і рецепторів із працюючих м’язів. Забезпечення працюючих м’язів киснем і живильними речовинами відбувається за рахунок розширення судин і збільшення кровопостачання працюючих м’язів. Розширення судин відбувається при подразненні хеморецепторів продуктами обміну – АТФ, молочною, вугільною й іншою кислотами, що викликають зменшення тонусу і розширення судин. У розширені судини надходить більше крові і тим поліпшується харчування працюючих м’язів. Але при цьому рефлекторно відбувається перерозподіл крові. Під впливом еферентних імпульсів із судинорухового центру відбувається звуження судин непрацюючих органів. Розширені судини працюючих органів виявляються не чуттєвими до цих судинозвужувальних імпульсів.

Гуморальна регуляція тонусу судин. Хімічні речовини, що впливають на просвіт судин, поділяються на судинозвужувальні і судинорозширюючі.

Найбільш могутньою судинозвужувальною дією володіють адреналін і норадреналін. Вони викликають звуження артерій і артеріол шкіри, легень і органів черевної порожнини. Одночасно вони викликають розширення судин серця і мозку.

Адреналін – біологічно активна речовина і діє в дуже малих концентраціях. Достатньо 0,0002 мг адреналіну на 1 кг маси тіла, щоб викликати звуження судин і підвищення кров’яного тиску. Судинозвужувальна дія адреналіну здійснюється різними шляхами. Він діє безпосередньо на стінку судин і зменшує мембранний потенціал її м’язових волокон, підвищуючи збудливість і створюючи умови для швидкого виникнення збудження. Адреналін впливає на гіпоталамус і приводить до посилення потоку судинозвужувальних імпульсів і збільшенню кількості виділення вазопресину.

Непрямий вплив на зміну просвіту судин і підтримка сталості кров’яного тиску має ренін, що утворюється в нирках. Його утворення збільшується при зменшенні кількості натрію в крові і зниженні кров’яного тиску. Взаємодіючи з білком плазми гипертензиногеном, він утворює біологічно активну речовину гіпертензин, що викликає звуження судин і підвищення тиску крові.

До судинозвужувальних факторів відноситься серотонін, що, звужуючи ушкоджену судину, сприяє зменшенню кровотечі.

Судинорозширюючою дією володіють ацетилхолін, проти-гіпертензиноген, медулин, брадикинін, простогландини, гистамін і ін.

Ацетилхолін викликає розширення дрібних артерій і зменшення кров’яного тиску. Його дія короткочасна, тому що в крові він швидко руйнується.

Протигіпертензиноген постійно знаходиться в крові поряд з гіпертензиногеном, врівноважуючи його дію. Коливання його кількості в крові спрямовано на підтримку сталості кров’яного тиску.

У нирках утворюється медулин, що викликає розширення судин. Брадикинін утворюється в тканинах підшлункової і підщелепної залоз, у легенях, шкірі та ін. Він знижує тонус гладкої мускулатури артеріол, сприяючи зниженню тиску крові.

Гістамін утворюється в процесі обміну речовин у скелетній мускулатурі, у шкірі, у стінках шлунка і кишечнику та ін. Під впливом гістаміна розширюються артеріоли і збільшується кровонаповнення капілярів, у зв’язку з чим у них затримується велика кількість крові. Тому зменшується приплив крові до серця, що приводить до падіння кров’яного тиску в артеріях.