Цикл серцевих скорочень

Основна функція серця – забезпечення безперервного руху крові по судинах. У зв'язку з цим серце здійснює постійну діяльність – воно ритмічно скорочується. Серце здорової людини скорочується 70–75 разів за хвилину. Індивідуально ця величина може значно коливатися.

Основні фази серцевого циклу. Розрізняють скорочення серця, або систолу, і його розслаблення, або діастолу.

Тривалість одного циклу складає 0,8 сек. Цикл скорочень серця починається із систоли передсердь. Першим починає скорочуватися праве передсердя, а потім через 0,01 сек. охоплюється скороченням і ліве передсердя. Систола передсердь – перша фаза серцевого циклу триває 0,1 сек. У цей момент шлуночки розслаблені – знаходяться в стані діастоли, тривалість якої складає 0,5 сек. Після систоли передсердь настає друга фаза – систола шлуночків, що триває 0,3 сек. У цей час передсердя знаходяться в стані діастоли, що продовжується 0,7 сек.

Після систоли шлуночків настає третя фаза серцевого циклу – пауза. У цей час і передсердя і шлуночки знаходяться в розслабленому стані. Пауза продовжується 0,4 сек. За 0,1 сек. до кінця діастоли шлуночків починається новий цикл серцевих скорочень – систола передсердь, тобто систола передсердь здійснюється в той час, коли шлуночки знаходяться в стані діастоли.

Рух крові в серці. Під час систоли передсердь в них підвищується тиск, під впливом якого кров з передсердь надходить у шлуночки.

Слідом за систолою передсердь починається систола шлуночків, під час якої в них підвищується тиск. Як тільки тиск крові в шлуночках стає вищий, ніж у передсердях, закриваються атриовентрикулярні клапани. Триваюче скорочення м'язів шлуночків приводить до ще більшого підвищення тиску в них. При максимальному скороченні шлуночків тиск досягає 130–140 мм рт. ст. і перевищує тиск крові в аорті і легеневих артеріях. У цей момент відбувається ізометричне скорочення м'язових волокон серця – напруга м'яза збільшується, а довжина її волокон не міняється. Ця фаза ізометричного скорочення серцевого м'яза триває близько 0,05 сек. Під впливом тиску крові відкриваються півмісяцеві клапани і кров з шлуночків надходить у судини – настає фаза вигнання крові, що продовжується 0,2–0,3 сек. Як тільки тиск крові в шлуночках стає менше, ніж у судинах, закриваються півмісяцеві клапани.

Під час діастоли шлуночків, коли тиск у них стає менше, ніж у передсердях, відкриваються атриовентрикулярні клапани, – починається пауза: кров спочатку швидко, а потом повільніше (у міру наповнення) надходить з передсердь у шлуночки.

Ритм серцевих скорочень. У людини кількість серцевих скорочень у хвилину може коливатися в значних межах і залежить від різних зовнішніх впливів. При виконанні фізичної чи роботи спортивного навантаження серце може скорочуватися до 200 разів за хвилину. При цьому тривалість одного серцевого циклу складе 0,3 сек. Збільшення числа серцевих скорочень називають тахікардією. Під час сну число серцевих скорочень зменшується до 60–40 скорочень за хвилину. У цьому випадку тривалість одного циклу складає 1,5 сек. Зменшення числа серцевих скорочень називають брадикардією.

Зі зміною частоти серцевих скорочень змінюється і їх ритм. Ритм визначається співвідношенням тривалості фаз одного циклу. При збільшенні числа серцевих скорочень перш за все зменшується пауза. Її тривалість може коливатися від 0,8 сек. при малій частоті скорочень до 0,1–0,06 сек. при великій. Приблизно в два рази може зменшуватися фаза вигнання крові з шлуночків. Значно змінюється проміжок часу між систолою передсердь і систолою шлуночків. Якщо серце скорочується 40–50 разів у хвилину, то систола шлуночків починається через 0,015 сек. після розслаблення передсердь. При максимальній частоті скорочень систола шлуночків може починатися в момент максимального скорочення передсердь. В цих умовах систола передсердь триває 1/3 а систола шлуночків – _­­­2/3 часу циклу. У даному випадку цілком зникає пауза, тобто час, протягом якого здійснюється притік крові до серця. Тому максимальний ритм роботи серця неможливо зберігати протягом тривалого часу.