Руйнування й утворення кров’яних тілець

Руйнування еритроцита. Клітини крові постійно руйнуються в організмі. Особливо швидкій зміні піддаються еритроцити. Обчислено, що в добу руйнується близько 200 млрд. еритроцитів. Їх руйнування відбувається в багатьох органах, але в особливо великій кількості – у печінці і селезінці. Еритроцити руйнуються шляхом поділу на усе більш дрібні і дрібні ділянки – фрагментації, гемолізу і шляхом еритрофагоцитозу, суть якого полягає в захопленні і перетравленні еритроцитів особливими клітинами – еритрофагоцитами. При руйнуванні еритроцитів утворюється жовчний пігмент білірубін, що після деяких перетворень видаляється з організму із сечею і калом. Залізо, що звільняється при розпаді еритроцитів (близько 22 мг у добу), використовується для побудови нових молекул гемоглобіну.

Утворення еритроцитів. У дорослої людини формування еритроцитів – еритропоез – відбувається в червоному кістковому мозку. Недиференційована клітина його–гемоцито-бласт – перетворюється в родоначальну клітину червоної крові – еритробласт, з якої утворюється нормобласт, що дає начало ретикулоциту – попереднику зрілого еритроцита. Вже в ретикулоциті ядро відсутнє. Перетворення ретикулоцита в еритроцит закінчується в крові.

Руйнування й утворення лейкоцитів. Усі лейкоцити після деякого періоду циркуляції їх у крові залишають її і переходять у тканини, звідкіля назад у кров не повертаються. Знаходячись у тканинах і виконуючи свою фагоцитарну функцію, вони гинуть.

Зернисті лейкоцити (гранулоцити) утворюються в кістковому мозку з мієлобласта, що диференціюється з гемоцитобласта. Мієлобласт до перетворення його в зрілий лейкоцит проходить через стадії промієлоцита, мієлоцита, метамієлоцита і палочкоядерного нейтрофіла.

Незернисті лейкоцити (агранулоцити) також диференціюються з гемоцитобласта.

Лімфоцити утворюються в зобній залозі і лімфатичних вузлах. Родоначальною клітиною їх є лімфобласт, що перетворюється в пролімфоцит, що дає вже зрілий лімфоцит.

Моноцити утворюються не тільки з гемоцитобласта, але і з ретикулярних клітин печінки, селезінки, лімфатичних вузлів. Первинна його клітина – монобласт – перетворюється в промоноцшп, а останній – у моноцит.

Вихідною клітиною, з якої формуються тромбоцити, є мегакаріобласт кісткового мозку. Безпосереднім попередником тромбоцита є мегакаріоцит -– велика клітина, що має ядро. Від її цитоплазми відшнуровуються тромбоцити.

Нервова регуляція кровотворення. Ще в минулому сторіччі С.П.Боткін – російський клініцист – підняв питання про ведучу ролі нервової системи в регуляції кровотворення. Боткіним описані випадки раптового розвитку анемії після психічного потрясіння. Надалі пішла безліч робіт, що свідчать, що при усякому впливі на центральну нервову систему змінюється картина крові. Так, наприклад, введення різних речовин у підоболонкові простори мозку, закриті і відкриті травми черепа, введення повітря в шлуночки мозку, пухлини мозку і цілий ряд інших порушень функцій нервової системи неминуче супроводжуються змінами складу крові. Залежність периферичного складу крові від діяльності нервової системи стала зовсім очевидною після установлення В.Н.Чернігівським існування у всіх кровотворних і кроверуйнівних органах рецепторів. Вони передають інформацію в центральну нервову систему про функціональний стан цих органів. Відповідно до характеру інформації, що надходить, центральна нервова система посилає імпульси до кровотворного і кроверуйнівного органам, змінюючи їх діяльність відповідно до вимог конкретної ситуації в організмі.

Припущення Боткіна і Захар`їна про вплив функціонального стану кори головного мозку на діяльність кровотворних і кроверуйнівних органів є тепер експериментально встановленим фактом. Утворення умовних рефлексів, вироблення різних видів гальмування, будь-яке збудження динаміки коркових процесів неминуче супроводжуються змінами складу крові.

Гуморальна регуляція кровотворення. Гуморальна регуляція утворення всіх клітин крові здійснюється гемопоетинами. Їх поділяють на еритропоетіни, лейкопоетіни і тромбопоетіни.

Еритропоетіни – речовини білково-вуглеводної природи, що стимулюють утворення еритроцитів. Еритропоетіни впливають безпосередньо на кістковий мозок, стимулюючи диференціацію гемоцитобласта в еритробласт. Встановлено, що під їхнім впливом підсилюється включення заліза в еритробласти, збільшується число їх мітозів. Припускають, що еритропоетіни утворюються в нирках. Дефіцит кисню в середовищі є стимулятором утворення еритропоетінів.

Лейкопоетіни стимулюють утворення лейкоцитів шляхом посилення мітотичної активності лимфобластів, прискорення їх дозрівання і виходу в кров.

Тромбоцитопоетіни найменш вивчені. Відомо лише, що вони стимулюють утворення тромбоцитів.

У регуляції кровотворення істотне значення мають вітаміни. Специфічну дію на формування еритроцитів мають вітамін В₁₂ і фолиєвая кислота. Вітамін B₁₂ у шлунку утворює комплекс із внутрішнім фактором Кастла, що секретується головними залозами шлунка. Внутрішній фактор необхідний для транспорту вітаміну В₁₂ через мембрану клітин слизової оболонки тонкої кишки. Після переходу цього комплексу через слизову він розпадається і вітамін В₁₂ потрапляє в кров, зв’язується з її білками і переноситься ними в печінку, нирки і серце – органи, що є депо цього вітаміну. Всмоктування вітаміну B₁₂ відбувається на всьому протязі тонкого кишечнику, але більше всього – у здохвинній кишці. Фолиєвая кислота всмоктується також у тонкій кишці. У печінці вона під впливом вітаміну В₁₂ і аскорбінової кислоти перетворюється в з’єднання, що активує еритропоез. Вітамін В₁₂ і фолиєвая кислота стимулюють синтез глобину.

Вітамін С необхідний для всмоктування в кишківнику заліза. Цей процес підсилюється під його впливом у 8–10 разів. Вітамін В₆ сприяє синтезу гема, вітамін В₂ – побудові мембрани еритроцита, вітамін В₁₅ необхідний для формування лейкоцитів.

Особливе значення для кровотворення мають залізо і кобальт. Залізо необхідне для побудови гемоглобіну. Кобальт стимулює утворення еритропоетинів, тому що він входить до складу вітаміну В₁₂. Утворення клітин крові стимулюється також нуклеїновими кислотами, що утворюються при розпаді еритроцитів і лейкоцитів. Для нормальної функції кровотворення важливо повноцінне білкове харчування. Голодування супроводжується зменшенням мітотичної активності клітин кісткового мозку.

Зменшення кількості еритроцитів зветься анемією, кількості лейкоцитів – лейкопенією і тромбоцитів – тромбоцитопенією. Вивчення механізму формування клітин крові, механізму регуляції кровотворення і кроверуйнування дозволило створити безліч різних лікарських препаратів, що відновлюють порушену функцію кровотворних органів.