Вікові особливості наднирників

Наднирники починають формуватися в ранньому онтогенезі. У людини зачатки кори наднирників уперше виявляються на початку 4-й тижня внутрішньоутробного життя. В ембріона в 10 см в епітеліальний зачаток проникають нервові клітини, що формують мозковий шар наднирників. Уже в місячного ембріона людини маса наднирників дорівнює, а іноді і перевершує масу нирок.

У немовляти маса наднирників складає близько 7 г. До шести місяців вона дещо зменшується, після чого починає збільшуватися. Темпи росту наднирників неоднакові в різні вікові періоди. Особливо різке збільшення наднирників відзначається в 6-8 місяців і в 2-4 роки. Відношення маси наднирників до маси всього тіла найбільше в немовляти: маса наднирників у них складає 0,3% від маси тіла, у дорослої ж людини – 0,03%.

Збільшення маси наднирників продовжується до 30 років. Структура наднирників, характерна для ембріонального періоду, змінюється після народження дитини. У постнатальный період розвитку перероджується центральна частина їх кіркової речовини і відбувається заміна його знову утвореною тканиною, відновлення якої йде від периферії до центра. У немовляти кіркова речовина складається з двох неоднорідних частин. На периферії розташовані клітини, здатні посилено розмножуватися,– це проліферативний шар, що має вид вузької жовтої смужки.

Рис. 65 Наднирники в дітей різного віку: 1 – лівий у 6 місяців; 2 – лівий у 2 роки; 3 – правий у 3 роки; 4 – правий у 8 років, 5 – лівий у 8 років.

Б лижче до центра розташований широкий шар, що має червоне забарвлення. У процесі наступного розвитку товщина червоного шару зменшується, так що до одного року він перетворюється у вузьку смужку, а жовтий шар, навпаки, розширюється. Жовтий шар відповідає клубочковій і пучковій зонам наднирників, а червоний – сітчастій. На границі коркової і мозкової речовини наднирників з’являється тонка сполучнотканинна мембрана. Раніш за все формується пучкова зона, що зберігає свою високу функціональну активність до старості. Вже в ембріональний період розвитку починається секреція глюкокортикоїдів. Відсутність у немовлят адаптивного синдрому, незважаючи на гарний розвиток у них пучкової зони, зв’язано з недостатнім виділенням АКТГ.

Клубочковая зона досягає максимального розвитку в період статевого дозрівання. До старості клубочкова і сітчаста зони різко зменшуються. Про кількість гормонів кори наднирників судять по кількості стероїдів, виведених із сечею. Виявилося, що в немовлят їх виділяється в добу менш 1 мг, у 12 років – 5 мг, у період статевого дозрівання – 14 мг. Після 30 років кількість гормонів кори наднирників починає зменшуватися. Інтенсивність реакції тканин на введення гормонів кори наднирників тим більше, чим менше вік.

Мозкова речовина наднирників з’являється пізніше кіркової. Лише на 4-му місяці внутрішньоутробного розвитку відзначається вростання адреналової тканини в інтерреналову. На 5-6-му місяці виявляється секреторна функція хромофінних клітин.

Вікові особливості статевих залоз

Чоловічі і жіночі статеві залози (насінники і яєчники), сформувавши в період внутрішньоутробного розвитку, піддаються повільному морфологічному і функціональному дозріванню уже після народження. Маса яєчка в немовлят складає 0,3 г, у 1 рік – 1 г, у 14 років – 2 г, у 15-16 років – 8 г, у 19 років – 20 г. Насінні канальці у новонароджених вузькі, за весь період розвитку їх діаметр збільшується в 3 рази.

Яєчники закладаються вище порожнини малого таза, і у новонароджених процес їх опускання ще не закінчений. Вони досягають порожнини малого таза в перші 3 тижні після народження, але лише до 1-4 років остаточно встановлюється їх положення, характерне для дорослого. Маса яєчника у немовляти складає 5-6 г, і вона мало міняється протягом наступного розвитку: у дорослого маса яєчника дорівнює 6-8 г. У старості маса яєчника зменшується до 2 г.

У період дитинства в яєчнику дівчаток дуже повільно ростуть примордіальні фолікули, у яких у більшості випадків оболонка ще відсутня.

У хлопчиків насінні канальці в насінниках мало звиті. У сечі поза залежністю від статі міститься невелика кількість андрогенів і естрогенів, що утворюються в цей період у корі наднирників. Вміст андрогену у плазмі крові дітей обох статей відразу ж після народження такий же, як і в молодих жінок. Потім він знижується до дуже низьких цифр (іноді до 0) і залишається на такому рівні до 5-7 років.

У період отроцтва в яєчниках з’являються граафові пухирці, фолікули швидко ростуть. Насінні канальці в насінниках збільшуються в розмірах, поряд зі сперматогоніямі з’являються сперматоцити. У цей период у хлопчиків зростає в плазмі крові й у сечі кількість андрогенів; у дівчаток – естрогенів. Їх кількість ще більше збільшується в юнацький період, що обумовлює розвиток вторинних статевих ознак. У цей період з’являється властива жіночому організму періодичність у кількості секретованих естрогенів, що забезпечує жіночий статевий цикл. Різке підвищення секреції естрогенів збігається за часом з овуляцією, після чого при відсутності запліднення настає менструація, якою називають виділення назовні слтзової оболонки матки разом із вмістом маткових залоз і кров’ю із судин, що розкриваються при цьому. Сувора циклічність у кількості естрогенів, що виділяються, і, відповідно, у змінах, що мають місце в яєчнику і матці, установлюється не відразу. Перші місяці статеві цикли можуть бути нерегулярними. З установленням регулярних статевих циклів починається період статевої зрілості, що продовжується в жінок до 45-50 років, а в чоловіків у середньому до 60 років.

Період статевої зрілості в жінок характеризується наявністю регулярних статевих циклів: яєчникового і маткового.

Рис. 66 Зіставлення циклічних змін у яєчнику й в оболонці матки статевозрілої жінки. А – циклічні зміни в яєчнику; 1 – примордіальний фолікул; 2 – зростаючі фолікули; 3 – овуляція; 4 – жовте тіло; 5 – жовте тіло, що піддалося зворотному розвитку; 6 – жовте тіло вагітності. Б – циклічні зміни в слизовій оболонці матки; 7 – менструальна фаза; 8 – постменструальна, чи проліферативная, фаза; 9 – предменструальна, чи секреторна, фаза; 10 – продовження секреторної фази при заплідненні; 11 – імплантація й утворення плаценти; 12 – запліднена яйцеклітина занурена; 13 – слизова матки в момент запліднення; 14 – слизова матки в момент овуляції; 15 – зміни слтзової після овуляції; 16 – зміни слизової до овуляції.

Яєчниковий цикл продовжується в середньому 28 днів і складається з фолікулярної фази, овуляції і лютеїнової фази. Фолікулярна фаза характеризується розвитком фолікула, що розривається під час овуляції. У лютеїнову фазу на місці фолікула, що лопнув, утворюється жовте тіло. Поки функціонує жовте тіло, що секретує прогестерон, чергової овуляції відбутися не може, хоча фолікули при цьому розвиваються. За кілька днів перед овуляцією жовте тіло попередньої овуляції гине. Прогестерон з’являється в сечі через 2-3 дні після овуляції і зникає за 2-3 дні до настання чергової менструації. Найбільші кількості естрогенів відзначаються в період перед овуляцією і менструацією. Установлено, що великі кількості естрогенів у середині циклу, тобто перед овуляцією, викликають посилену секрецію лютеинизирующего гормону гіпофіза, під впливом якого відбувається овуляція. Прогестерон гальмує секрецію лютеїнізуючого гормону, що перешкоджає овуляції.

Яєчниковому циклу відповідає матковий цикл. Він складається з фази десквамації, чи менструальної кровотечі, що продовжується 3-5 днів, фази регенерації – відновлення слтзової, що закінчується до 5-6-го дня від початку менструації, фази проліферації, що характеризується стовщенням слтзової оболонки матки, і фази секреції, коли починається секреція її залоз, збільшення розмірів клітин, відкладення в слтзової глікогену, фосфору, кальцію й інших речовин. Перші три фази збігаються за часом з фолікулярною фазою яєчникового циклу і продовжуються до 14 дня від початку менструації. Фаза секреції приходиться на другу половину яєчникового циклу і збігається з лютеїновою фазою. Фаза проліферації здійснюється під впливом естрогенного гормону, а фаза секреції – прогестерону. Якщо не відбувається запліднення яйлеклітини, жовте тіло гине, що викликає припинення секреції яєчників – прогестерону. При цьому знімається його гальмуюча дія на нейрогіпофіз, у результаті чого в крові наростає кількість окситоцина, що супроводжується появою менструації, тому що він викликає скорочення мускулатури стінки матки. Збільшенню кількості окситоцина сприяє також збільшення перед менструацією кількості секретованих естрогенів.

У чоловіків період полової зрілості характеризується формуванням зрілих, здатних до запліднення сперматозоїдів, що виділяються назовні в момент еякуляції – виділення сперми, що відбувається під час статевого акту.

Клімакс у жінки виявляється в нерегулярних статевих циклах, що пов’язано із загибеллю фолікулів і зменшенням виділення естрогенів. Це ж є причиною цілого ряду вегетативних розладів в організмі, що спостерігаються в цей період: змін кров’яного тиску, терморегуляції, інтенсивності обмінних процесів і т.д.

У чоловіків у період угасання статевої функції втрачається рухливість сперматозоїдів, здатність до еякуляції і здійснення статевого акту, відбувається поступова атрофія насінників.