Коротка характеристика різних видів тканин

Характеристика тканин і їх класифікація. Тканиною називають систему клітин і позаклітинних структур, що характеризується спільністю будови і спеціалізується на виконанні визначених функцій. Розрізняють п’ять основних видів тканин: епітеліальні, кров і лімфа, сполучні, м’язові і нервова (Рис. 5).

Епітеліальні тканини, інакше називані епітелієм або пограничними тканинами, формуються в процесі розвитку з усіх трьох зародкових листків. Епітелій вистилає поверхню тіла, внутрішню поверхню порожнинних органів, наприклад шлунку, серозні оболонки і входить до складу залоз організму. Він бере участь в усмоктуванні різних речовин і виділенні продуктів обміну з організму, виконує захисну і секреторну функції. Розрізняють декілька типів епітелію, що відрізняються своїм походженням, розташуванням, будовою і функціями.

Сполучні тканини утворяться з мезенхіми. Вони виконують в організмі усілякі функції: трофічну (обмінну), опорну, захисну, опорно-механічну, утворюють кістяк різних органів, пластичну, беручи участь у побудові різних структур. Розрізняють три основних види сполучної тканини: власне сполучна тканина, хрящова і кісткова. Одним з видів власне сполучної тканини є пухка волокниста неоформлена сполучна тканина. Вона складається з міжклітинної речовини і клітинних елементів. Міжклітинна речовина представлена волокнами й основною речовиною, що має драглистоподібну консистенцію і заповнює простір між клітинами. Волокна поділяються на колагенові, еластичні і ретикулярні. Вони складаються з ниткоподібних структур – фібрил, що утворюються ще більш тонкими нитками – протофібрилами, представленими молекулами білку-колагену і еластину. Розходженями у властивостях білку визначається різниця у властивостях волокон. Колагенові волокна відрізняються особливо великою міцністю і малою розтяжністю. Еластичні волокна найменш міцні і найбільш розтяжні. Проміжне положення займають ретикулярні волокна.

Рис. 5. Різні види тваринних тканин: А – епітелій: ; 1 – багатошаровий; 2 – одношаровий; 3 – залозистий; Б – сполучні тканини: 1 – пухка; 2 – хрящова; 3 – жирова; 4 – кісткова; В – м’язова тканина: 1 – гладкі волокна; 2 – поперековопосмуговані волокна; Г – різні типи нервових клітин: 1 – нервова клітина з багатьма відростками – мультиполярна; 2 – клітина міжхребцевого ганглію; 3 – пірамідна клітина.

До клітинних елементів пухкої волокнистої неоформленої сполучної тканини відносяться малодифференційована клітина, фібробласти, макрофаги, плазматичні, гладкі, жирові, пігментні і ендотелиальні клітини.

Малодиференційовані камбіальні клітини здатні перетворюватися в інші види, заміняючи клітини, що відмирають. Це плоскі клітини веретеноподібної форми. Вони беруть участь в утворенні основної речовини і волокон сполучної тканини, у формуванні рубцевої тканини. Макрофаги – клітини, здатні до амебоподібного руху, для них характерна здатність до поглинання і переварювання сторонніх часток, тобто здатність до фагоцитозу. Плазматичні клітини беруть участь у синтезі білків плазми крові, за допомогою яких здійснюються імунні реакції організму. Гладкі клітини володіють амебоподібними рухами. Вони беруть участь в утворенні основної речовини сполучної тканини. Гранули, розташовані в їх цитоплазмі, містять речовини, що перешкоджають згортанню крові, поглинають надлишок вуглеводів з міжклітинної речовини сполучної тканини.

Жирові клітини накопичують резервний жир, розташований усередині клітин у виді однієї чи декількох крапель. Скупчення жирових клітин утворить жирову тканину.

Пігментні клітини відрізняються наявністю в їх цитоплазмі зерен пігменту – меланіну.

Ендотеліальні клітини вистилають кровоносні і лімфатичні судини.

Всі інші види сполучної тканини теж складаються з клітин і міжклітинної речовини. Вони містять волокна і клітини, характерні як для волокнистої пухкої неоформленої тканини, так і специфічні тільки для них; наприклад, ретикулярна тканина містить ретикулярні клітини, хрящова – хрящові і т.д.

Тривалість життя різних клітин. Усі клітини в залежності від їх здатності до поділу і диференціації поділяють на чотири групи. Життя клітин першої групи продовжується від одного поділу клітини до іншого (прикладом можуть служити деякі клітини епітелію). Клітини другої групи більш спеціалізовані, тривалість їх життя трохи більше. Наприклад, еритроцити живуть близько 120 днів. Третя група включає клітини, що входять до складу тканин, що володіють регенеративними властивостями: їх ушкодження супроводжується інтенсивним розподілом клітин (печінка, нирки і т.д.). Так, наприклад, видалення частини органа приводить до розростання активної тканини, що залишилася, за рахунок різкого збільшення числа мітозів. Четверта група містить високодиференційовані клітини нервової і м’язової тканини, тривалість життя яких може дорівнювати тривалості життя організму. Майже всі клітини нервової системи починаючи з 7-го дня після народження втрачають здатність до мітотичного розподілу.

У клітинах першої і другої груп протягом їх короткого життя не виявляється яких-небудь істотних явищ старіння. У клітинах третьої групи вже можна виявити ті чи інші його ознаки. Але особливо чітко прослідковуються ці ознаки в клітинах четвертої групи. Слід зазначити, що нервові клітини поряд з високим диференціюванням зберігають протягом усього життя достатньо великий вміст нуклеїнових кислот, що забезпечує можливість інтенсивного синтезу в них органічних речовин.