Вища нервова діяльність людини і її особливості

Перша і друга сигнальні системи. В останні роки життя І. П. Павловим було розроблене вчення про специфічний для людини «надзвичайний додаток до механізму вищої нервової діяльності»–другу сигнальну систему. Людина придбала здатність сприймати, вимовляти слова і реагувати на слова. І людина, і тварина встановлюють зв’язок із середовищем за допомогою як простих, так і складних безумовних і умовних рефлексів. З цих рефлексів складається єдина сигнальна система тварин і перша сигнальна система людини. У людини ж, крім цього, розвивалася здатність нової сигналізації словом. Ця здатність виникла завдяки праці.

Слово – сигнал сигналів, зв’язаний із усіма видами діяльності організму, все що їх заміняє і сигналізує. Слово може викликати всі ті ж дії і реакції, що і зовнішні і внутрішні подразнення. Слово узагальнює сигнали першої сигнальної системи. Аналізування і синтезування цих нових узагальнених сигналів і складає спеціально людське мислення.

Людський мозок відбиває дійсність найбільш повно завдяки другій сигнальній системі. Діяльність другої сигнальної системи рефлекторна і підкоряється тим же законам, що і діяльність першої. Вона здійснюється завжди за принципом рефлексу. Умовні сигнали другої сигнальної системи утворяться дуже швидко і часом з місця, при першому застосуванні словесного подразника.

Еферентні імпульси, що йдуть з центральної нервової системи до органів язика, викликають їхню діяльність; це спричиняє аферентні імпульси, що надходять у кору і сигналізують кожен етап проголошення слова. Чутні і видимі слова обумовлені не тільки діяльністю рухового, але і слухового і зорового аналізаторів. Тому друга сигнальна система не може бути віднесена до якої-небудь визначеної зони кори великих півкуль, оскільки вона охоплює усі види сигналізації і пов’язана з усіма видами діяльності організму. Вважають, що обидві сигнальні системи нерозривно пов’язані одна з одною і з їх безумовнорефлекторною основою, вони функціонують як єдине ціле. Якщо вироблена умовна реакція на звучання дзвоника, досить вимовити слово «дзвоник», щоб реакція з’явилася. Якщо загасити реакцію на дзвоник, то слово «дзвоник» перестане неї викликати. Це свідчить про нерозривний зв’язок у людей обох сигнальних систем і про неминучу вибіркову іррадіацію збудження з першої сигнальної системи в другу. Тісний зв’язок обох сигнальних систем чітко видний при утворенні складних у наступному автоматизованих реакцій.

Слово як подразник для людини має узагальнююче значення. Слово діє завжди закладеним у ньому поняттям. Якщо виробити умовний рефлекс на слово «доріжка», то слово «стежина», по звучанню відмінне від першого, викликає з першого ж разу таку ж реакцію, оскільки зміст цих слів однаковий. Узагальнення може бути різного ступеня: перший ступінь узагальнення – слово заміщає один визначений предмет, наприклад конкретний стіл. Слово відповідає образу предмета. Другий ступінь узагальнення: слово-символ декількох різних столів (столовий, письмовий, журнальний і ін.). Значення слова тут значительно ширше, ніж знак одиничного образа предмета. Третій ступінь узагальнення – слово є об’єднуючим образи різнорідних предметів, наприклад слово «меблі». Значення такого слова ще більш загальне, ніж двох попередніх ступенів узагальнення. У слові може бути і більш широке узагальнення, що поєднує ряд узагальнень попередніх ступенів. Сигнальне значення такого слова надзвичайно широке (наприклад, слово «річ»).