Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Davnya_ukr_lit_Metodichka_2009.doc
Скачиваний:
464
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
1.87 Mб
Скачать

Тема 4:Оригінальна література Київської Русі: розвиток інших жанрів План:

1. Ораторська проза як зразок учительної літератури:

  1. «Слово про Закон і Благодать» (1037-1043 або 1050) митрополита Іларіона (р. нар. невід. — не раніше 1054) як взірець урочистого красномовства і публіцистики;

  2. «слова» Кирила Турівського (бл. 1130-1134 — 1182): алегорично-символічна інтерпретація біблійних сюжетів;

  3. дидактичне красномовство: повчання Луки Жидяти (р.р. нар і см. невід.), Феодосія Печерського ((р. нар. невід. — 1074)), “Послання до пресвітера Хоми” Климента Смолятича (р. нар. невід. — після 1164);

  4. «Повчання дітям» Володимира Мономаха (1053 — 1125) як зразок світського повчання.

2. Житійна література:

  1. трансформація візантійського «житійного» досвіду;

  2. княжі житія: «Читання про житіє Бориса і Гліба» Нестора-літописця (1056 — бл.1114), житія Ольги, Володимира, «Сказання про Бориса і Гліба» (кін. ХІ-поч. ХІІ ст.);

  3. «Житіє Феодосія Печерського» Нестора-літописця: використанні біографічного матеріалу, візантійської традиції;

  4. Києво-Печерський патерик (20-і рр. ХІІІ ст.): історія формування твору, редакції (Основна, Арсенівська, друга Касіянівська, редакція 1661 р.), поетика пам’ятки.

3. Паломницька література. «Житіє і ходіння Данила, Руської землі ігумена» (поч. ХІІ ст.): патріотизм автора, просторово-часова організація сюжету, біблійні образи і мотиви.

Тексти:

  • Анонім. Житіє Ольги // Давня українська література: Хрестоматія... – С.185-192.

  • Анонім. Оповідання про святих князів Бориса і Гліба // Там само. – С.204-212.

  • Данило Паломник. Житіє і Ходіння Данила, ігумена із руської землі// Золоте слово… — Кн. 2. — С.110-147.

  • Володимир Мономах. Повчання // Літопис Руський. – К., 1989. – С.454-464.

  • Іларіон. Слово.. // Золоте слово… — Кн. 2. — С.274-309.

  • Києво-Печерський патерик. — Львів, 2001.

  • Кирило Турівський. Твори // Золоте слово… — Кн. 2. — С. 160-162.

  • Феодосій Печерський. Твори // Там само. — С.317-336.

Література:

  1. Абрамович Д. Києво-Печерський патерик: Репр. вид. – К., 1991.

  2. Александров О. Старокиївська агіографічна проза ХІ – першої третини ХІІІ ст.: Монографія. – Одеса, 1999. — С.9-78, 108-242.

  3. Білецький О. «Повчання» Володимира Мономаха // Білецький О. Зібр. творів... – С.188-193.

  4. Білоус П. Жанр «слова» в літературі Київської Русі // Медієвістика: Зб. наук. ст. – Вип.2. – Одеса, 2000. – С.3-14.

  5. Білоус П. Паломницький жанр в історії української літератури. – Житомир, 1997.

  6. Білоус П. Руський автор: імперсональність чи індивідуальність // Білоус П. Актуальні питання... – С. 194-206..

  7. Білоус П. «Хожденье» ігумена Даниїла і паломницька проза на Україні у ХVІ-ХVІІІ ст. // Писемність Київської Русі і становлення української літератури: Зб. наук. праць. – К., 1988. – С.167-184.

  8. Білоус П. Чудо в художній структурі легенд Києво-Печерського патерика // Білоус П. Світло зниклих світів… – С.53-64.

  9. Возняк М. Історія... – Кн. 1. – С.135-185.

  10. Галахов А. История... – Т.1. – С.282-305.

  11. Горський В. та ін. Давньоруські любомудри. – К., 2004. — С.15-72, 109-232.

  12. Горський В. Ідея наслідування Христа в давньоруській агіографії // Образ Христа в українські культурі: Зб. наук. пр. — К., 2003. — С.7-22.

  13. Горський В. Святі Київської Русі. – К., 1994.

  14. Грушевський М. Історія... – Т.2. – С.51-98; Т.3. – С.76-131.

  15. Данилов В. О жанровых особенностях древнерусских «ходжений». – М., 1962.

  16. Демин А. Развитие массовых форм литературы у восточных славян // Славянские литературы: VІІІМеждународного съезда славистов: Доклады.–М., 1978. –С.16-181.

  17. Древнерусские княжие жития / Сост., вступ. ст., підгот текстов, пер. и коммент. В.Кускова. — М., 2001.

  18. Еремин И. Лекции и статьи... – С.15-37, 65-98, 223-234.

  19. Еремин И. Литературное наследие Феодосия Печерского // Труды Отдела древнерусской литературы.– 1947. – Т.5. – С.159-184.

  20. Еремин И. Сказание о Борисе и Глебе // Еремин И. Литература Древней Руси. – М.-Л., 1966. – С.18-27.

  21. Єфремов С. Історія... – С.83-92.

  22. Ісіченко І. Аскетична література Київської Русі. — Харків, 2002.

  23. Ісіченко Ю. Києво-Печерський патерик у літературному процесі кінця ХVІ – початку ХVІІІ ст. на Україні. – К., 1990. — С.14-51.

  24. Історія української культури. – К., 1991. – С.218-234.

  25. Києво-Печерський Патерик / Пер. М.Кашуба, Н.Пікулик. — Львів, 2001.

  26. Крекотень В. «Золота книга» українського письменного люду // Києво-Печерський патерик. – К., 1991. – С.270-273.

  27. Лихачев Д. Монументально-исторический стиль древнеславянских литератур // Славянские литературы: VІІІМеждународного съезда славистов: Доклады.–М., 1978. –С.119-149.

  28. Лихачев Д. Русские летописи // Древнерусская литература...: Хрестоматия... – С.168-173.

  29. Менделеева Д. История литературы Древней Руси. — М., 2008. — С. 52-93.

  30. Огієнко І. (Митрополит Іларіон). Українське монашество. — К., 2002. — С.46-157.

  31. Павленко Г. Становлення історичної белетристики в давній українській літературі. – К., 1984.

  32. Патерик Києво-Печерський. – К., 1998.

  33. Рінберг В. «Повчання» Володимира Мономаха і стародавні літературні жанри // Мовознавство. — 1983. — №3. — С.19-24.

  34. Робинсон А. Литература Древней Руси в литературном процессе средневековья ХІ–ХІІІ ст. – М., 1990.

  35. Сліпушко О. Софія Київська. – К., 2002. – С.213-232, 238-246, 271-283, 304-311, 337-343.

  36. Толочко П. Давньоруські літописи і літописці Х-ХІІІ ст. – К., 2005. — С.111-132.

  37. Чижевський Д. Історія... – С.72-114, 136-153, 156-161.

  38. Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література ХVІ-ХVІІІ століть: У 2 кн. – Кн. І: Ренесанс. Раннє бароко. – К., 2004. – С.22- 41.

Поміркуйте над висловлюваннями:

Фактично вся література Київської Русі значною мірою була підпорядкована одній меті – утвердити перевагу християнства над язичництвом, ідеологічно обгрунтувати доцільність прийняття християнства, показати торжество християнства на Русі.

О.Мишанич

Середньовічний “письменник прагне ввести свою творчість у рамки літературних канонів, намагається писати про все «як належить», хоче підпорядкувати літературним канонам все те, про що він пише, проте переймає ці етикетні норми із різних сфер: із церковних уявлень, із уявлень дружинника-воїна, із уявлень придворного, з уявлень теолога і т.д.”

Д.Лихачов

Моральні норми, які утверджуються книжниками Русі, - смиренність, тихість («кротость») як дар упокорювати власний гнів, бути вибачливим до слабкостей іншого, негнівливість…

«Страх Божий» письменники Середньовіччя хотіли бачити в кожному, до кого були звернені слова їхніх книжок.

Іншою загальноморальною нормою було «казання правди», правдолюбство…

Чи не найбільше осуджувалося середньовічними письменниками-книжниками порушення даного слова, а тим більше клятви. Це вважалося чи не найбільшим гріхом, за який рано чи пізно неминуче буде розплата як кара Господня.

В.Яременко

Проповідництво (гомілетика) займає в літературі раннього християнства чільне місце, це саме можна сказати про українську літературу Княжої доби.

Саме ж проповідництво /…/ в українській літературі часто переплітається з іншими жанрами літератури, як, наприклад, літописи, в яких з”являюиться й поучення, і панегірики, а часом і інвективи.

А.Стебельська

Для свого часу – напередодні татарської навали, коли Київ вже втратив значення осередку державного життя, — Києво-Печерський патерик, нагадуючи про загальноруське значення Печерського монастиря, стверджував, як і інші пам’ятки Київської доби (літопис, «Слово о полку Ігоревім»), прогресивну ідею єдності Руської землі.

О.Білецький

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]