Труднощі процесу адаптації студентів-інвалідів по зору до умов навчання у вищому навчальному закладі

Процес соціально-психологічної адаптації студентів-інвалідів по зору до умов ВНЗ, пов’язаний з рядом труднощів.

Залежно від того наскільки організатори навчально-виховного процесу ВНЗ розуміють суть та причини цих труднощів для студентів інвалідів по зору, настільки вони знають, яким чином їх можна оптимально подолати.

Дослідження загальної психології показали, що основна трудність соціально-психологічної адаптації студентів полягає у різниці системи навчання у ВНЗ порівняно зі школою та необхідністю налагодження нових взаємостосунків.

Конкретизуючи виділені фактори, що впливають на процес соціально-психологічної адаптації студентів-інвалідів по зору до умов ВНЗ, ми виділили три групи труднощів адаптаційного процесу: дидактичні, побутові та соціально-психологічні.

Так, до першої групи труднощів дидактичного характеру відносяться ті, що пов’язані з великим навчальним навантаженням; оволодінням новими методами та формами навчання (труднощі у конспектуванні лекцій), недостатність вмінь самостійної роботи,

До другої групи труднощів побутового характеру відносяться: наявність проблем у самообслуговуванні (у гуртожитку, на квартирі, у власній домівці; проблеми у приготуванні їжі, доглядом за одягом, прибиранні приміщення), фінансові труднощі, наявність проблем у просторовій орієнтації.

До третьої групи (соціально-психологічної) відносяться труднощі у налагодженні нових міжособистісних стосунків.

Для з’ясування значимості виділених нами груп труднощів та їх змістових компонентів нами було проведено опитування студентів-інвалідів по зору, яким пропонувалось оцінити їх важливість за 5 бальною системою.

Значущість та зміст труднощів соціально-психологічної адаптації студентів-інвалідів по зору до умов внз

№ п/п	Труднощі процесу адаптації		Місце труднощів за вагомістю
			інваліди І гр.	інваліди ІІ гр.	загальний показник
І	ІІ		ІІІ	ІV	V
1.	Дидактичні:
1.1.	велике навчальне навантаження		2	1	1
1.2.		нові методи та форми навчання	4	4	5
1.3.		труднощі у конспектуванні лекцій;	2	4	3
1.4.		недостатність вмінь самостійної роботи	5	5	6
2.		Побутові:
2.1.		- у гуртожитку, на квартирі, у власній домівці; - проблеми у приготуванні їжі, доглядом за одягом, прибиранні приміщення тощо	3	5	5
2.2.		наявність труднощів у просторовій орієнтації	1	6	4
2.3.		фінансові труднощі	6	6	7
3.		Соціально-психологічні:
3.1.		труднощі у налагодженні нових міжособистісних стосунків	1	2	1
3.2.		наявність занепокоєння у зв’язку з новими обставинами життя і навчання	2	3	2

З таблиці видно, що на перше місце студенти – інваліди І групи по зору висувають наявність труднощів у просторовій орієнтації та налагодженні нових міжособистісних стосунків. В сою чергу, студенти – інваліди ІІ групи, маючи гарний залишковий зір, не відчували такого роду труднощів у просторовій орієнтації.

Труднощі у налагодженні нових міжособистісних стосунків відмічались також високими балами студентами-інвалідами ІІ групи по зору (2 місце).

Таким чином, труднощі у просторовій орієнтації у загальному підсумку опинились на 4 місці, а у міжособистісних стосунках на 1 місці.

Серед значимих для студентів інвалідів І групи по зору виявились також труднощі пов’язані з великим навчальним навантаженням, труднощі у конспектуванні лекцій та наявність занепокоєння у зв’язку з новими обставинами життя і навчання. За рейтингом, для цих респондентів, дані труднощі зайняли 2 місце.

В свою чергу студенти-інваліди ІІ групи по зору, серед названих оцінили високими балами, лише труднощі пов’язані з великим навчальним навантаженням і для них вони виявилися найвагомішими. Крім того, дані труднощі в загальному підсумку результатів зайняли 1 місце у рейтингу для обох груп студентів-інвалідів.

Студенти-інваліди ІІ групи по зору зазнають значно менше труднощів у конспектуванні лекцій, оскільки на відміну від незрячих, які пишуть по Брайлю, користуються плоским шрифтом. Але наші спостереження показують, що ці студенти явно недооцінюють дані труднощі, вони часто під час лекції перепитують, просять ще раз повторити і досить часто просять конспекти у своїх зрячих одногрупників для опрацювання вдома, оскільки не встигали робити записи під час лекції.

Таким чином, труднощі у конспектуванні лекцій є важливими для процесу адаптації до умов ВНЗ для студентів-інвалідів І та ІІ груп по зору.

Крім того, необхідно також відмітити, що всі респонденти оцінили низькими балами труднощі пов’язані з недостатністю вмінь самостійної роботи.

Оцінюючи труднощі соціально-психологічної адаптації респонденти пояснювали свої відповіді таким чином.

Юля Н. (інвалід І групи по зору): „Найбільшою трудністю адаптації до умов ВНЗ, для мене було саме налагодження міжособистісних стосунків. Я навчалася в школі-інтернаті для сліпих дітей, де у всіх були порушення зору і я ніколи не відчувала проблем у спілкуванні. Зараз, у моїй групі всі зрячі, вони такі гарні, веселі, завжди про щось розмовляють між собою. Мені завжди здавалося, що на мене звертають увагу тільки через те, що я маю явно виражені дефекти очей і вступали зі мною в розмову лише тоді, коли бачили, що мені потрібна допомога. В результаті я змушена була відмовлятися, оскільки не хотіла, щоб бачили мою безпорадність і жаліли мене.”

Алла К. (інвалід по зору ІІ групи): „Я закінчила школу-інтернат для слабозорих дітей і коли потрапила в колектив зрячих, то кожен мій день був пов’язаний із значними переживаннями. Як до мене відносяться зрячі? Що вони про мене думають? Тобто, я завжди знаходилась в тривожному стані, я навіть не була впевнена в тому чи зможу правильно відповісти на запитання, яке поставив педагог, хоча в школі я навчалася на відмінно і тепер приділяю дуже багато уваги навчанню, готуюся до кожного заняття. Тому, думаю, що саме занепокоєння у зв’язку з новими обставинами життя і є вагомою трудністю адаптації до умов ВНЗ”.

Іра П. (інвалід І групи по зору): „Я практично не вмію самостійно орієнтуватися в просторі і через це мені досить важко знайди необхідну аудиторію, коли лабораторні та практичні заняття відбуваються за межами університету (в школах-інтернатах, спеціальних дошкільних закладах, реабілітаційних центрах) мені завжди доводиться просити допомоги у своїх одногрупників, а у них і без мене вистачає справ. Тому, я вважаю, що саме наявність труднощів у просторовій орієнтації впливає на мою адаптацію до умов ВНЗ”.

Оля С. (інвалід ІІ групи по зору): „Хоч я і вмію писати плоским шрифтом, як зрячі студенти, але все-таки я не встигаю конспектували лекції, оскільки через порушення зору пишу значно повільніше. В результаті змушена завжди просити конспекти у своїх одногрупників і ще раз витрачати час на те, щоб їх переписати”.

Крім того студенти-інваліди по зору додатково назвали такі труднощі адаптації до умов навчання – недостатня кількість тифлотехнічних засобів навчання, негативне відношення зрячих до інвалідів по зору, відсутність досвіду спілкування зі зрячими, обмежену кількість посібників; ліміт часу на самостійні заняття.

Отже, процес соціально-психологічної адаптації студентів-інвалідів по зору пов’язаний з цілим рядом труднощів. Які можна розглядати як специфічні, викликані порушенням взаємодії особистості сліпого або слабозорого студента з оточуючим середовищем. До їх числа відносяться, по-перше, труднощі дидактичного характеру, а саме:

• велике навчальне навантаження, яке для випускників спеціальних загальноосвітніх шкіл для сліпих та слабозорих виявляється надмірним, оскільки вони звикли до дозованого меншими обсягами ніж в масовій школі навантаження. (Програми для спеціальних шкіл, враховуючи особливості навчальної діяльності цієї категорії учнів, розтягнуті на 12 класів);

• невміння конспектувати лекції шрифтом Л. Брайля (студенти не володіють технікою скоропису по Брайлю) та загальмованість швидкості конспектування слабозорими студентами, яким важко читати дрібний текст, орієнтуватись у власному конспекті; списувати з дошки;

• нові методи та форми навчання до яких незрячі студенти підготовлені ще менше ніж зрячі;

• недостатність умінь самостійної роботи, оскільки в школі ці студенти виконували домашні завдання під наглядом та за допомогою вихователя.

По-друге, побутові труднощі, особливо для інвалідів І групи, пов’язані з просторовою орієнтацією та самообслуговуванням.

По-третє, соціально-психологічні труднощі, які для інвалідів обох груп пов’язані зі встановленням нових міжособистісних стосунків зі зрячими студентами та викликані особливостями їх комунікативної сфери та обмеженням їх досвіду спілкування у період навчання в школі-інтернаті.

Кількість труднощів та рівень їх впливу на адаптацію залежить від сформованості адаптивних умінь студентів. Так, для зниження рівня труднощів у просторовій орієнтації студент повинен швидко оволодівати новим фізичним простором і це уміння можна розглядати як адаптивне, що відноситься до групи адаптивних умінь побутового характеру.