- •Дайте визначення тифлопсихології як науки, назвіть предмет та завдання тифлопсихології.
- •Покажіть взаємозв’язок тифлопсихології з іншими науками.
- •Поясніть в чому полягають кількісні особливості в розвитку психіки при глибоких порушеннях зору.
- •Дайте характеристику якісних особливостей в розвитку психіки при глибоких порушеннях зору.
- •Наведіть визначення поняття "гострота зору" та поясніть прийоми її встановлення.
- •Визначте критерії диференціації контингенту осіб з порушеннями зору за ознакою його гостроти.
- •Охарактеризуйте контингент учнів шкіл для дітей з порушеннями зору за станом протікання очного захворювання.
- •Принципи тифлопсихології.
- •Дайте характеристику основних методів вивчення психічних особливостей сліпих та слабозорих.
- •Дайте характеристику додаткових методів вивчення психічних особливостей сліпих та слабозорих.
- •Поясніть специфічність загальних закономірностей психічного розвитку при глибоких порушеннях зору.
- •Охарактеризуйте специфічні закономірності аномального розвитку.
- •Вчення л.С. Виготського про дефект та його структуру.
- •Взаємозв’язок первинних і вторинних відхилень в структурі дефекту при порушеннях зору.
- •Дайте визначення поняття "компенсація"при сліпоті та слабозорості.
- •Назвіть та охарактеризуйте етапи розвитку теорії компенсації в тифлопсихології.
- •Охарактеризуйте принципи компенсації сліпоти за теорією п.К. Анохіна.
- •Поясніть своєрідності виникнення процесів компенсації в дошкільному віці.
- •Визначення поняття “корекція психічного розвитку”. Психологічне підґрунтя здійснення корекції розвитку дитини з порушеним зором.
- •Напрямки здійснення корекційного впливу на розвиток особистості з порушеним зором.
- •Дайте визначення понять “адаптація”, “реабілітація”, “соціалізація”.
- •Особливості процесу психологічної адаптації особистості з порушення зору до соціуму. Дезадаптаційні стани при порушеннях зору.
- •Визначте в чому полягають основні напрямки реабілітаційної роботи з інвалідами по зору.
- •Охарактеризуйте фази соціалізації особистості та визначте особливості соціалізації осіб з порушеним зором на різних фазах. (№21)
- •Визначте індивідуально-психологічні та соціально-психологічні складові структури особистості.
- •Доведіть можливість або неможливість залежності темпераменту від порушення зору.(вивчити детальніше)
- •Вплив зорової патології на прояви психологічних властивостей темпераменту за дослідженням і.П. Волкової.
- •Назвіть складові спрямованості особистості. Визначте особливості розвитку потребово-мотиваційної сфери сліпих та слабозорих.
- •Азвіть особливості життєвих планів сліпих старшокласників.
- •Поясніть залежність виникнення особливостей самоусвідомлення від порушення зору.
- •Назвіть типи самоставлення зорово депривованої особистості.
- •Визначте причини виникнення можливих особливостей рис характеру в осіб із порушеннями зору.
- •Типи патохарактерологічного розвитку слабозорих дошкільників за і.М. Некрасовою.
- •Характеристика акцентуйованої особистості. Виникнення акцентуацій характеру при порушеннях зору.
- •Типи акцентуацій характеру у осіб з порушеннями зору за типологією к. Леонгарда.
- •Дайте визначення основних понять теми «Особливості розвитку та функціонування емоційно-почуттєвої сфери при глибоких порушеннях зору».
- •Встановіть залежність емоційних проявів людини від порушення зору.
- •Поясніть причини виникнення афективних станів при глибоких порушеннях зору.
- •Назвіть причини та рівні переживань у осліплих в зрілому віці.
- •Вкажіть причини депресій та фрустрацій при глибоких порушеннях зору.
-
Назвіть та охарактеризуйте етапи розвитку теорії компенсації в тифлопсихології.
Аналізуючи історію розвитку теорії компенсації, О.Г. Литвак виділив такі чотири її напрямки:
— розвиток теорії компенсації як суто біологічного пристосування (біологізаторська концепція);
— розглядання компенсації як автоматичного “витончення” збережених психічних функцій;
— визначення суті компенсації, як наслідку впливу соціального середовища (соціологізаторська концепція);
— визначення компенсації, як наслідку біосоціального реагування організму на проблеми життєдіяльності (біосоціальна концепція компенсації).
В дослідженнях першого напрямку компенсація пов’язувалась із механічним тренуванням і вправлянням органів відчуття або з передачею їм “надлишкової енергії”, яка не була витраченою внаслідок бездіяльності порушеного зорового аналізатору. У цих теоріях раціональним зерном була ідея про необхідність вмілого використання незрячою людиною збереженої аналізаторної сенсорної системи.
Представники другого напрямку теорій компенсації пов’язували її успішність з використанням вищих психічних процесів пам’яті, мислення, довільної уваги, волі. Але і один, і другий напрямки теорій компенсації були пов’язані з абсолютизацією одного, в принципі правильного, але ізольованого положення, що призводило до неадекватного відображення суті компенсаторних процесів.
Представники третього напрямку не враховували великого значення біологічних пристосувань організму.
Четвертий напрям. Сучасні дослідження і досвід багаторічної роботи тифлопедагогів та тифлопсихологів свідчать про те, що компенсація можлива як на біологічному, так і на соціальному рівнях, причому компенсація на соціальному рівні може впливати на біологічну.
-
Охарактеризуйте принципи компенсації сліпоти за теорією п.К. Анохіна.
Принципи компенсації сліпоти за теорією П.К. Анохіна.
1. Принцип сигналізації дефекту. Будь-яке порушення біологічної рівноваги організму і оточуючого середовища завжди виявляється поміченим центральною нервовою системою. Розгортання компенсаційних процесів завжди починається як реакція на якісь ускладнення в діяльності людини. Так, наприклад, при порушеннях зору така реакція виникає внаслідок ускладнень з просторовою орієнтацією, а значить — і з проявами активності та самостійності.
2. Принцип прогресуючої мобілізації компенсаторних механізмів. Організм значно сильніше реагує на ушкодження, ніж ушкодження на організм. Цей принцип свідчить про дуже великі потенційні можливості організму людини.
3. Принцип безперервного зворотного аферентування, або принцип зворотного зв’язку окремих етапів поновлення функцій. Компенсація — процес, який постійно регулюється центральною нервовою системою.
4. Принцип санкціонуючої аферентації — нові компенсаторні функції, що утворились можуть мати кінцевий результат. Наприклад, у випадках компенсації сліпоти, коли людина оволоділа прийомами сприймання і переробки інформації, отриманої через збережені органи відчуття.
5. Принцип відносної стійкості компенсаторних пристосувань означає, що функціональні порушення можуть виникнути знову внаслідок сильних подразників, тобто можлива декомпенсація.
Отже, компенсаторні пристосування мають відносну, а не абсолютну стійкість. Коли вони розпадаються (мова йде про декомпенсацію), виникають рецидиви порушених функцій, які були скомпенсовані. Наприклад, у людини із залишковим зором відносно скомпенсувався порушений зір за допомогою слуху і дотику. Вона навчилась розрізняти предмети, використовуючи той залишок зору, який у неї був, та на дотик, встановлювати напрямок руху за допомогою локалізації слуху та сприймання світла і тіні. Але раптом наступив рецидив, зір ще більше погіршився, а без нього лише дотику і слуху не вистачає для звичної життєдіяльності — наступила декомпенсація.