38. Поясніть причини виникнення афективних станів при глибоких порушеннях зору.

Якщо в психічному житті людини накопичується емоційна напруга, виникає афективний стан. Афективному стану властиве накопичення інтенсивності і розв'язка. За певних обставин сильна напруга трансформується в енергію для виконання якої-небудь діяльності.

У надзвичайно конфліктній ситуації афективний стан розв’язується в сильному спалаху – афекті. Афект – це короткочасна інтенсивна емоційна реакція , яка бурхливо протікає. У стані афекту звужується обсяг свідомості: вона спрямовується на обмежене коло предметів і явищ, пов’язаних з переживанням. Людина яка  перебуває в стані афекту нерідко не усвідомлює, що вона робить.

Наявність вольових якостей у людини дає їй можливість керувати афектами.

Особливості емоційних станів проявляються при усвідомленні дитиною своєї відмінності від зрячих однолітків, яке виявляється у віці 4 – 5 років. Розуміння і переживання свого дефекту в підлітковому віці, усвідомлення обмежень і проблем у житті викликає стійкі переживання, негативні настрої, напруження, які з часом розвиваються в афективні стани.

39. Назвіть причини та рівні переживань у осліплих в зрілому віці.

Рівні переживання:

1. Психофізичний рівень – переживання пов’язані із дефектом зору і станом здоров’я.

2. Внутрішньо – особистісний – переживання пов’язані із ставленням до себе та свого соматичного страждання:

• Статусом інваліда і уявленням себе у цій ролі;

• Страх необхідності бути самостійним + обходитись без допомоги інших;

• Страх перед загостренням хвороби;

• Необґрунтована надія на повернення зору;

• Орієнтування у просторі.

3. Порушення міжособистісної взаємодії у найближчому оточенні викликають переживання:

• пов’язані із труднощами спілкування з рідними і друзями, розпадом зв’язків, що виявляються у почутті самотності, боязні залишитися без догляду; переживання пов’язані із порушенням стосунків із сексуальним партнером, чоловіком, дружиною; розлученням, втратою близьких; порушення стосунків з батьками, дітьми; розподілом функцій у сім’ї.

• переживання пов’язані із втратою спеціальності чи професійного статусу; ускладненням організації роботи за спеціальністю чи втратою роботи.

• Переживання пов’язані із погіршенням матеріального добробуту та тим що випливає із цього.

40. Вкажіть причини депресій та фрустрацій при глибоких порушеннях зору.

Особливо сильні емоційні реакції спостерігаються у дорослих, при набутій сліпоті. В таких випадках спостерігаються зниження самооцінки, низький рівень притягань, депресивні стани. Надмірна зацикленість на своїй проблемі викликає почуття переживання, безвихіду.

Глибокі депресії, часті та тривалі фрустрації, дистресові реакції знижують рівень когнітивних процесів, тягнуть за собою неадекватність поведінки, що суттєво ускладнює психологічну адаптацію особистості.

Крім того, за частої повторюваності тривалі негативні емоційні стани в решті-решт можуть набути патологічного характеру, а негативні реакції закріпитись, що призводить до виникнення стійких патохарактерологічних рис особистості, вимальовується внутрішня картина дефекту (ВКД) як елемент самосвідомості.

Теорія, що існує, в психології про вплив на поведінку людини мотивів “досягнення” та “уникнення”, як домінуючих у діях особистості, має місце і в тифлопсихології, оскільки наявність чи переважання тих чи інших мотивів впливає на швидкість психологічної реабілітації. Так, особи з переважанням мотиву досягнення швидше виходять із депресивного та бездіяльного станів. Вони легше і швидше адаптуються до сліпоти.

Фрустрація – це крайня незадоволеність, яка викликає стійке негативне емоційне переживання. В стані фрустрації у людини дезорганізуються свідомість і діяльність. Людина переживає особливо сильне потрясіння, яке виявляється в пригніченості, злобі, байдужості до навколишнього та ін. Особливості протікання фрустрації залежать від можливої розрядки. Якщо надмірна напруга не може самостійно розв'язатися, то вона переноситься на інших людей і на них саме відбувається розв'язка.

Порушення зору, ускладнюючи емоційні реагування і почуття, викликають більш інтенсивнішу та  тривалішу напругу, адекватна розвязка якої вимагає усвідомлення ситуації, що також значною мірою пов’язано  із зоровим досвідом та сприйманнями.

Особливості емоційних станів проявляються при усвідомленні дитиною своєї відмінності від зрячих однолітків, яке виявляється у віці 4 – 5 років. Розуміння і переживання свого дефекту в підлітковому віці, усвідомлення обмежень і проблем у житті викликає стійкі переживання, негативні настрої, напруження, які з часом розвиваються в афективні стани.

Сучасні дослідження тифлопсихологів показали, що в емоційному  аспекті сліпі та слабозорі діти перебувають у більш несприятливому  становищі, ніж зрячі. Зазначається, що вони більш вразливі та тривожні, ніж зрячі, мають занижену самооцінку.

У зв’язку з тим, що сліпі та слабозорі діти докладають дуже багато зусиль для того, щоб  набути таких самих знань та досвіду, що і зрячі, вони вимушені значно більше напружувати психічну енергію, а це, у свою чергу, викликає у більшості з них різні емоційні реакції, відповідно до індивідуального типу нервової діяльності, сили втомлюваності та системи взаємостосунків з оточенням. Переважна більшість із них напружені, занепокоєні, заглиблюються в пасивність або фантазії. Адже в повсякденному житті вони зустрічаються з великою кількістю незнайомих предметів, які не можуть ідентифікувати і бояться їх. Це із свого боку звужує поле діяльності дітей, впливає на розвиток творчої гри. Сліпим дітям властивий страх перед невідомим, перед соціальним та фізичним простором. Виникнення страху найчастіше пов’язане з невмілим керівництвом розвитком дітей з боку батьків, які не змогли забезпечити своїм дітям безпеку в той час, коли ті починали ходити, оволодівати простором і отримали негативні враження від цього.

Виникнення задоволення або незадоволення в забезпеченні життєвих потреб має індивідуальні особливості як у зрячих, так і у сліпих. Проте у сліпих об’єкти, які вони не можуть сприймати, не викликають емоційного ставлення. Звідси логічним стає висновок про те, що сліпота, обмежуючи чуттєвий досвід, обмежує і емоційні ставлення до певних боків дійсності, хоч по суті, емоції не змінюються.