3. Поясніть в чому полягають кількісні особливості в розвитку психіки при глибоких порушеннях зору.

Кількісні своєрідності в розвитку психіки при глибоких порушеннях зору спостерігаються, головним чином, в сфері чуттєвого пізнання: у дитини порушуються зорові відчуття та сприймання, що впливає на формування кількості зорових уявлень, а це, в свою чергу, відбивається на формуванні образів уяви тощо.

4. Дайте характеристику якісних особливостей в розвитку психіки при глибоких порушеннях зору.

Якісні своєрідності, в більшій або меншій мірі, проявляються майже в усіх сферах психічної діяльності. Так, змінюється система взаємодії аналізаторів, виникають особливості в формуванні образів уявлень, понять, мови, порушується співвідношення образного та понятійного в мисленнєвій діяльності, спостерігаються своєрідності в емоційних станах та реагуваннях. Порушення зору відбивається і на фізичному розвиткові дитини.

5. Наведіть визначення поняття "гострота зору" та поясніть прийоми її встановлення.

Гострота зору, Visus (від лат. Visus — зір) — здатність ока розрізняти дві точки як окремі при мінімальній відстані між ними. Гострота зору перевіряється за спеціальними таблицями, складеними з 10-12 рядків букв або спеціальних знаків. У дітей гострота зору перевіряється за таблицями, на яких зображені різні предмети. Співвідношення знаків кожного наступного рядка у порівнянні з попереднім відповідає різниці гостроти зору на 0,1. Величина знаку кожного рядка відповідає відстані, з якої весь знак видно під кутом зору в 5°, а окремі його елементи (штрих або розрив) в 1°. Гострота зору, яка зустрічається у більшості людей і характеризується здатністю бачити деталі предмету під кутом зору в 1°, розглядається як нормальна. Вона дорівнює одиниці — 1,0. При гостроті зору, яка дорівнює 1,0, досліджуваний визначає знаки десятого рядка таблиці на відстані 5 м. Якщо досліджуваний визначає на цій відстані знаки п’ятого рядка — гострота його зору дорівнює 0,5; а якщо лише першого рядка — 0,1. Для перевірки гостроти зору нижче 0,1 користуються перерахунком пальців. Якщо досліджуваний може перерахувати розчепірені пальці на відстані 5 м, його гострота зору відповідає 0,09. Гострота зору, яка дорівнює 0,04, приблизно відповідає рахунку пальців на відстані 2 м, гострота зору 0,01 — рахунку пальців на відстані 0,5м, а гострота зору 0,005 — рахунку пальців на відстані 30 см. Якщо досліджуваний не розрізняє пальців, а визначає лише світло, його гострота зору характеризується як світловідчуття. При такому зорові важливо встановити, чи здатний досліджуваний визначати, з якого боку падає на око світло. Якщо він правильно вказує напрямок світла, його гострота зору визначається як світловідчуття з правильною проекцією світла. Якщо досліджуваний не відрізняє світла від темряви, його гострота зору дорівнює нулю. Ступінь зниження гостроти зору — одна з основних ознак, за якими діти направляються в школи для слабозорих та сліпих (6).

6. Визначте критерії диференціації контингенту осіб з порушеннями зору за ознакою його гостроти.

До категорії сліпих відносять осіб з гостротою зору від 0 до 0,04.

У таких випадках у людини зорові відчуття або зовсім відсутні, в силу чого обидва ока втрачають спроможність до відчуття світла та кольоророзрізнення, або у неї зберігається світловідчуття чи незначний залишковий зір.

Розрізняють абсолютну сліпоту (гострота зору дорівнює “0” або залишається світловідчуття) та часткову або парціальну сліпоту, при якій гострота зору дорівнює від 0,01 до 0,04 на оці, яке краще бачить з оптичною корекцією, і людина має збережений формений зір, тобто такий, при якому вона може розрізняти форми, виділяти фігури на загальному фоні.

При парціальній сліпоті спостерігається наявність залишкового зору, який не можна розглядати як крайній ступінь зниження нормального зору. Залишковий зір може мати різні характеристики в залежності від клінічних форм очного захворювання. Це глибоко порушена система зорового сприймання, яка відбивається на усій життєдіяльності людини, викликаючи безпорадність.

До категорії тотально сліпих можуть бути віднесені також особи з різким звуженням поля зору. Поле зору — це простір всі точки якого видно при непорушному погляді. В нормі поле зору дорівнює 180° по горизонталі та 110° по вертикалі. Але для червоного, синього та зеленого кольорів та для предметного бачення воно звужується і в нормі. Звуження поля зору до 10° діагностується як сліпота.

До категорії слабозорих відносяться особи з гостротою зору від 0,05 до 0,4 (з оптичною корекцією на оці, яке краще бачить) або зі звуженням поля зору до 20° від точки фіксації. Діти з таким станом зору мають труднощі у навчанні, та у пізнанні оточуючого.

Міжнародна класифікація дещо відрізняється від вітчизняної. Так, особи, що мають стан зору від 0 до 0,02 відносяться до групи сліпих; ті, хто має гостроту зору від 0 до 0,03 — відносяться до групи осіб з помірною сліпотою; від 0,05 до 0,3 — слабозорі; 1,0 і вище — особи з нормальним зором.

Великого значення для психічного розвитку дитини має час виникнення порушення зору. Ті, хто втратив зір до трьох років, не мають зорових уявлень і це відбивається на виникненні у них нових і нових.

Це — природжена сліпота. Природжені порушення зорової функції можуть бути обумовлені генетичними факторами (наприклад, спадковими формами природжених катаракт), а також, що зустрічається частіше, можуть викликатись хворобливими впливами на організм в період ембріонального розвитку. У цьому відношенні для вагітної жінки небезпечні такі фактори, які можуть викликати зорову патологію: токсоплазмоз, захворювання краснухою, особливо в перші місяці вагітності, коли у плода іде процес формування органу зору, різні природові порушення, що викликають внутрішньочерепні та внутрішньоокові крововиливи, переломи та зміщення кісток черепа, також можуть стати причиною природжених зорових дефектів.

Набуті зорові аномалії розповсюджені дещо менше, ніж природжені. В цьому відношенні значну роль відіграють досягнення медицини, заходи профілактичного характеру, внаслідок чого майже ліквідовані випадки глибоких порушень зору у дітей, що викликаються різними інфекційними захворюваннями. Проте, набута зорова недостатність може бути викликана ускладненнями після таких загальних інфекційних захворювань організму як, наприклад, грип, туберкульоз, менінгіт, менінгоенцефаліт, віспа, кір, трахома, туберкульоз очей, скарлатина, а також травматичними пошкодженнями мозку та очей.