Замовлення

До основних функцій ВМТЗ відносяться:

планування потреби підприємства в матеріально-технічних ресурсах, необхідних для функціонування основних і допоміжних виробництв, а також для експлуатаційних потреб і капітального будівництва;

складання заявок і специфікацій на необхідні матеріально-технічні ресурси і надання їх планово–економічному відділу;

здійснення всієї оперативної діяльності з реалізації планів постачання (укладання договорів, одержання матеріальних ресурсів відповідно до укладених договорів з постачальниками та ін.);

приймання, розміщення, збереження, підготовка до відпуски і відпуск матеріально- технічних ресурсів цехам і службам підприємства;

установлення разом із планово-економічним, технічним і фінансовим відділами обґрунтованих диференційованих норм запасів матеріально-технічних ресурсів і доведення цих норм до працівників складів, регулювання розміру запасів і контроль за їх станом;

участь у розробці організаційно-технічних заходів щодо економії матеріально- технічних ресурсів, заміні дефіцитних видів сировини і матеріалів;

організація контролю за витратами матеріально-технічних ресурсів цехами і службами підприємства;

оперативний облік надходження матеріально-технічних ресурсів на підприємство їхнього відпуску цехам і службам та стану виробничих запасів;

контроль за виконанням договірних зобов'язань постачальників, підготовка санкцій постачальникам за недопоставку, прострочення чи постачання неналежної якості сировини і матеріалів;

контроль за станом перехідних запасів на складах, облік залишків матеріалів на складах, виявлення непотрібних підприємству видів сировини і матеріалів і забезпечення своєчасної їхньої реалізації;

організація обліку своєчасного відправлення зворотної тари постачальникам, забезпечення максимального використання та своєчасної реалізації однобічної тари;

т.п.

здійснення контролю за виконанням вимог стандартів підприємства з питань22МТЗ і

Організаційна структура ВМТЗ підприємства залежить від типу виробництва, його масштабів, номенклатури сировини та матеріалів, ступеня кооперування з постачальниками і форм постачання підприємства засобами виробництва.

У практиці можна виділити три основні форми структурної побудови відділів матеріально-технічного забезпечення підприємств:

по системі постачальницьких складів;по системі цехових постачальників складів;централізоване (функціональне).

Головними ланками постачання є оперативно-постачальницько-складські сектори (постсклади), що будуються за товарною ознакою. Кожний сектор здійснює весь комплекс робіт з організації і планування постачання визначені групи матеріально-технічних ресурсів, тобто планування постачання, закупівлю та завезення матеріальних ресурсів, збереження та їх споживання ними виробничими цехами. Функції планування й оперативного обліку виконує плановий сектор відділу матеріально-технічного забезпечення. До його складу входить також диспетчерський сектор, що координує роботу і вирішує термінові

Відділ матеріально-технічного забезпечення підприємства може бути організований і за виробничою ознакою, тобто за системою цехснабскладів. Застосування цієї форми доцільно у виробничих об'єднаннях, які мають у своєму складі територіально роз'єднані підприємства, а також виробничі одиниці, які споживають матеріально-технічні ресурси, відмінні за номенклатурою. Ця організаційна форма може бути рекомендована, головним чином, для підприємств із невеликими обсягами виробництва і неширокою номенклатурою споживаних матеріально-технічних ресурсів.

Третьою формою структурної побудови ВМТЗ є централізована чи функціональна, в якій функції планування й оперативного обліку, оперативно- заготівельні функції і складські операції по всій номенклатурі споживаних підприємством матеріально-технічних ресурсів зосереджені в окремих секторах, виділених за функціональною ознакою.

Системи снабскладів чи цехснабскладів мають наступні переваги у порівнянні з централізованою формою:

1) у кожного співробітника відділу виникає відчуття відповідальності за своєчасне забезпечення виробничих цехів необхідними матеріально-технічними ресурсами, починаючи з моменту планування та закінчуючи відпуском сировини і матеріалів в цехи;

2) створюються найкращі умови збереження матеріально-технічних ресурсів;

Контроль за використанням матеріальних ресурсів є важливою функцією відділів матеріально-технічного забезпечення підприємства.

У процесі організації контролю за витратами матеріалів вирішуються три головні задачі:

1. Спостереження за витратами матеріалів за призначенням. Матеріали повинні витрачатися тільки на ті вироби і на виконання тих робіт, що передбачені планом.

2. Контроль за виконанням затверджених норм витрати. Слід строго лімітувати витрати матеріалів, організовувати контроль за витратами на робочих місцях, враховувати необхідність економії матеріалів при рішенні питань матеріального та морального стимулювання, сувору відповідальність за відпуск матеріалів понад встановлені норми.

3. Організація роботи з економії матеріалів на всіх ланках управління виробництва та матеріально-технічне забезпечення. Рішення цієї задачі часто ускладнюється через труднощі в обліку матеріалів, що відпускаються, на кожну бригаду, зміну і т.п. Контроль необхідно починати з обліку матеріалів, що відпускаються бригадам і окремим працівникам, комірниками. Для цього в спеціальних вимогах та інших документах відзначається кількість відпущеного матеріалу, а також кількість відходів, які повинні бути повернуті робітниками з виданих матеріалів.

Відпуск здійснюється відповідно з установленими нормами витрат і

завданням робітника по випуску продукції за певний період часу.

26

В умовах ринкової економіки ефективне використання матеріальних

ресурсів має важливе значення для забезпечення конкурентоспроможності підприємства і покращення його фінансового стану.

Економія матеріальних ресурсів забезпечує:

зниження витрат сировини, матеріалів та палива що приносить виробництву додаткові економічні вигоди;

економія матеріальних ресурсів, а також заміна матеріалів більш економічними видами сприяє збільшенню доходів, які отримують підприємства;

мотивацію щодо використання нові техніки та передової технології;покращення використання виробничих потужностей та підвищенню

продуктивності труда;зниження собівартості продукції, а також позитивно впливає на

фінансовий стан підприємств.

Розрізняють джерела і шляхи економії матеріальних ресурсів. Джерела економії показують, за рахунок чого може бути досягнута економія. Шляхи чи напрямки економії визначають, яким чином та за допомогою яких заходів може бути досягнута економія.

На кожному підприємстві існують певні резерви економії матеріальних ресурсів. Під резервами слід розуміти можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів, які виникали чи виникають, але 28ще не

використані.

З погляду сфери виникнення і використання резервів економії матеріальних ресурсів вони можуть розподілятися на такі групи:

–загальнопромислові або міжгалузеві;

–внутрішньовиробничі (цехові, заводські, галузеві).

Міжгалузеві резерви — це такі резерви, мобілізація яких залежить від визначення раціональних виробничо-економічних зв'язків між провідними галузями промисловості. Ці резерви обумовлені особливостями розвитку окремих галузей промисловості й економічних районів. Разом з тим масштаби їх практичної мобілізації більш обмежені і поширюються здебільшого на взаємозалежні галузі чи промисловості.

До загальнопромислових – (міжгалузевих) резервів відносяться: впровадження нових ефективних способів і систем розробки родовищ корисних копалин, прогресивних технологічних процесів їх видобутку, збагачення і переробки з метою підвищення ступеня витягу корисних копалин з надр, забезпечення більш повної і комплексної переробки мінеральної сировини; розвиток спеціалізації, кооперування і комбінування в промисловості; створення і розвиток підприємств різних форм власності; підвищення якості вихідної сировини у галузях-виробниках з метою виконання задач по економії матеріальних ресурсів у галузях-споживачах; прискорення розвитку виробництва найбільш ефективних видів сировини і матеріалів.

До внутрішньовиробничих резервів відносяться можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів, безпосередньо пов'язані з удосконаленням техніки, технології й організації процесів виробництва, освоєнням сучасних типів і моделей виробів, підвищенням якості продукції в конкретних галузях і підгалузях промисловості29 .

Залежно від характеру заходів основні напрямки реалізації резервів економії ресурсів у промисловості та на виробництві розподіляються на

виробничо-технічні та організаційно-економічні.

До виробничо-технічних напрямків відносяться заходи, пов'язані з якісною підготовкою сировини до його промислового споживання; удосконаленням конструкції машин, обладнання та виробів; застосуванням більш економічних видів сировини, палива; впровадженням нової техніки та можливе зменшення технологічних відходів і втрат матеріальних ресурсів у процесі виробництва виробів з максимально можливим використанням вторинних матеріальних ресурсів. Важливу роль відіграє використання вторинних сировинних, матеріальних і паливних ресурсів, регенерація (відновлення) сировини, основних і допоміжних матеріалів (мастильних, обтиральних), інструмента. Ця проблема особливо актуальна в сучасних умовах.

До основних організаційно-економічних напрямків економії матеріальних ресурсів відносяться: комплекси заходів, пов'язаних з підвищенням наукового рівня нормування та планування матеріалоємності продукції; розробкою та впровадженням технічно обґрунтованих норм і нормативів витрати матеріальних ресурсів; комплекси заходів, пов'язаних із встановленням прогресивних пропорцій, що полягають у прискореному розвитку виробництва нових, найбільше ефективних видів сировини та матеріалів, паливно-