«Фінансово-економічні результати
іефективність діяльності»
1.Сутність, економічний зміст і види прибутку.
2.Джерела формування і методи планування прибутку. Напрямки використання прибутку.
3.Сутність і показники рентабельності.
4.Сутність ефективності та її основні види. Показники вимірювання ефективності.
5.Оцінка соціальної ефективності.
6.Фактори зростання ефективності.
1
Прибутковість (доходність) підприємств Прибуток – це частина виручки, що залишається після
відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами ресурсів, прибуток виражає мату підприємницької діяльності і є головним показником результативності й економічної ефективності.
Значення прибутку полягає в тому, що він є основним джерелом фінансування розвитку підприємництва, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку, який є підсумковим показником, результатом фінансово-господарської діяльності підприємства.
На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства впливають:
-результати, ефективність його фінансово-господарської діяльності;
-сфера діяльності;
-галузь господарства;
-установлені законодавством умови обліку фінансових результатів2.
Залежно від формування та розподілу виокремлюють декілька видів прибутків.
Загальний прибуток – це весь прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу, його ще називають валовим прибутком.
Прибуток після оподаткування – це чистий прибуток, що реально надходить в розпорядження підприємства після сплати податків.
Маржинальний прибуток характеризує величину виторгу від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Отже, такий прибуток за величиною збігатиметься з валовим прибутком, коли калькуляція здійснюватиметься лише за змінними витратами.
Операційний прибуток – дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат.
3
Планування прибутку в основному здійснюється двома методами:
1)прямого розрахунку на рівні підприємства з відповідним асортиментом продукції. Це різниця між оптовою ціною реалізованої продукції і її собівартістю;
2)аналітичним методом.
Джерелами формування загального прибутку підприємства є:
-прибуток від продажу основної продукції(послуг) підприємства;
-прибуток від продажу (реалізації) непотрібного майна;
- прибуток від позареалізаційних операцій. |
4 |
1. Прибуток від продажу основної продукції (послуг, робіт) підприємства, обчислюється як різниця між виручкою від продажу товарної продукції (без урахування податку на додану вартість й акцизного збору) та її повною собівартістю. У випадку калькуляції продукції за неповними витратами цей вид прибутку (П) визначається за формулою:
П=Впп – Ср.н.в– Вн.с ,
де Впп – виторг від продажу продукції; Ср.н.в – собівартість реалізованої продукції за неповними витратами;
Вн.с – витрати, що не включаються у собівартість продукції, а зараховують на певний період.
2. Прибуток від продажу майна – прибуток від продажу основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо, який визначається як різниця міх ціною продажу і балансовою (залишковою) вартістю об’єкта з урахуванням витрат на продаж (демонтаж, транспортування, оплата агентських послуг).
3. Прибуток (дохід) від позареалізаційних операцій включає: прибуток від пайової участі в спільних підприємствах; прибуток від здавання майна в оренду (лізинг); дивіденди на цінні папери; дохід від володіння борговими зобов’язаннями; роялті – компенсація, що оплачується в межах обумовленого періоду за використання патентів, авторських прав, природних ресурсів та інших видів власності;
надходження від економічних санацій. |
5 |
Отриманий підприємством прибуток є об’єктом розподілу. У
розподілі прибутку виділяють два етапи.
Перший етап – це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство, де кожен з учасників одержує свою частку прибутку.
Другий етап – це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядження підприємства після здійснення платежів до бюджету, тобто чистого прибутку, який відповідно до принципових (основних) напрямків використання розподіляють на дві частини:
-прибуток, що спрямовується на споживання у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи (як заохочення) (розподілений прибуток);
-прибуток, що залишається на підприємстві, і є фінансовим джерелам його розвитку (нерозподілений прибуток). Цей прибуток спрямований на створення резервного та інвестиційного капіталу
(розширення і розвиток виробництва, соціальний розвиток).
6
Загальний прибуток
–––
Платежі до бюджету:
–рентні платежі;
–податок на прибуток.
=
Чистий прибуток
(прибуток після оподаткування)
Прибуток, що спрямовується на споживання підприємства (розподілений прибуток)
Виплати |
|
Інші напрямки |
власникам |
|
використання |
(дивіденди) |
|
прибутку |
|
|
|
Фонд споживання
Прибуток, що залишається на підприємстві як джерело фінансування (нерозподілений прибуток)
Резервний |
|
Інвестиції в |
капітал |
|
розвиток |
|
|
|
Фонд нагромадження
7
Схема використання прибутку підприємства
Між обсягом нарахування суми дивідендів та інвестиційним фондом має бути відповідна пропорція, яка б не обмежувала джерело фінансування на перспективу розвитку підприємства.
Основними варіантами дивідендної політики можуть бути:
1)виплата постійного рівня дивідендів протягом кількох років;
2)виплата дивідендів зі щорічним зростанням;
3)спрямування на дивіденди встановленої (нормативної) частини чистого прибутку;
4)виплата дивідендів із залишку прибутку після фінансування інвестиційних потреб;
5)виплати дивідендів не грошима, а додатковим випуском акцій.
Досвід діяльності зарубіжних і вітчизняних підприємств свідчить, що частка дивідендних сум підприємств і фірм, які успішно працюють, у чистому прибутку коливається в межах
30-70%. |
8 |
|
На зростання прибутковості підприємства впливають такі основні чинники:
- економія матеріально-сировинних ресурсів; - ефективне використання енергоресурсів;
- механізація та автоматизація виробничих процесів, внаслідок чого зростає продуктивність праці і знижується рівень фонду заробітної плати;
- економія витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування; - цінова політика підприємства та ін.
На зростання прибутковості підприємства впливають і ряд другорядних внутрішніх і зовнішніх чинників:
- організація цехової структури виробництва; - організація технологічних процесів; - спеціалізація і кооперація виробництва;
- підвищення змінності роботи устаткування; - найбільш повне завантаження виробничих потужностей.
Крім наведених вище чинників на прибутковість підприємства впливають і ряд інших чинників, зокрема:
- впровадження безвідходних технологій виробництва (утилізація відходів, їх переробка та ін.);
- ліквідація основних фондів, що не використовуються; - прибутки від позареалізаційних операцій.
У процесі діяльності підприємства на його прибутковість може впливати і ряд зовнішніх чинників, зокрема:
- орендні (лізінгові) операції; - реалізація (купівля-продаж) цінних паперів; - дивіденди на акції;
– відсотки за коштами, розміщеними не депозитних рахунках банків; - купівля-продаж іноземної валюти; 9
- інші операції.
Рентабельність – це відносний показник ефективності роботи підприємства, який визначає рівень прибутковості й визначається у відсотках. Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовуються у розрахунках.
Рентабельність
Рентабельність окремих |
|
Рентабельність галузей |
видів продукції (робіт) |
|
економіки |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Прибуток |
|
|
Прибуток |
|
|
|
Прибуток |
|||||
Прибуток |
|
|
Прибуток від |
|
|
Прибуток від |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
від |
|
|
реалізації |
|
|
реалізації |
|
|
|
|
|
галузі |
|
|
|
галузі |
|
|
|
галузі |
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
авансова |
|
|
поточні |
|
|
|
|
|
|||||
реалізації |
|
|
(собівартість |
|
|
|
(вартість |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
обсяг |
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
витрати, |
|
|
|
|||||||||||||||||
(собівартіст |
|
|
за мінусом |
|
|
затратами на |
|
|
|
|
|
вартість |
|
|
|
|
|
реалізації |
|||||||||||||
|
|
матеріальних |
|
|
виробництві) |
|
|
|
|
|
капіталу |
|
|
(собівартість |
|
|
|
||||||||||||||
|
ь) |
|
|
витрат) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
) |
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рентабельність |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
підприємств, організацій, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
установ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
Загальний прибуток |
|
|
|
|
|
|
Прибуток від основної |
|
|
|
Прибуток від основної |
|
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
операційної діяльності |
|
|
|
операційної діяльності |
|
||||||||||||||||
|
авансова вартість |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||
|
капіталу |
|
|
|
|
|
|
поточні витрати, |
|
|
|
обсяг реалізації за оцінками |
|
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(собівартість) |
|
|
|
|
|
|
|
|
експертів |
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
10