Застосовується при фурункулах, карбункулах, гнійних пухлинах. Очищає шкіру, видаляє гнійники. Використовується при оперізувальному лишаї, хронічному пієлонефриті.

Склад: жимолость японська, квіти дикої хризантеми, кульбаба лікарська, фіалка китайська, пузатка висока.

Дія: зняття жару, виведення токсинів, розсмоктування фурункулів.

Рисунок 1.9.Таблетки з жимолостю та екстрактом хризантеми

У клінічній практиці застосовується при лікуванні різного роду фурункулів, карбункулів, безіменних гнійних пухлин, викликаних скупченням вогню і токсинів, в початковій фазі захворювання, при локальному почервонінні, припухлості і гарячої боли. При наявності жару і ознобу, а також при гнійниках, зовні розміром з просяне зерно, але твердих на дотик ,які йдуть глибоко під шкіру. Призначають для лікування різних гострих гнійних запалень. При оперізувальному лишаї, хронічному пієлонефриті, хронічному запаленні тазу, гострому гнійному тонзиліті.

Спосіб застосування: внутрішньо, 3 рази на добу по 8 таблеток на прийом.

Обмеження у використанні: дотримуватися обережності при зниженій функції селезінки і шлунку, при рідкому стільці.

Розфасовка: 20 пігулок по 0.18г [42].

1.7. Застосування хризантеми у кулінарії та діетологііі.

Хризантема увінчана, хризантема китайська та хризантема шовковицевидна належать до їстівних. З них можно приготувати багато корисних страв.

.У таблиці 1.3. наведено калорійність та вміст харчових речовин — білків, жирів, вуглеводів, вітамінів і мінералів на 100 г їстівної частини

Таблиця 1.3

Калорійність та харчова цінність хризантеми увінчаної

Калорійність на 100 г продукту склала 24 кКал.

Рецепти страв з хризантемою

Рецепт1. Вино з квіток хризантеми

Це вино приймається як аперитив. Воно прояснює голову, покращує зір і уповільнює процеси старіння, але протипоказане гіпертонікам.

Склад: 60 г білих або жовтих квіток хризантеми; 600 мл білого рисового вина; 90 г цукру рафінаду.

Скласти всі інгредієнти у велику чисту банку. Щільно закупорити банку і поставити настоюватися в холодне, сухе, темне місце. Через 12 місяців процідити вино, викидаючи квіти, і поставити настоюватися ще на 12 місяців. Тільки по закінченні цього строку вино буде готове [41].

Рецепт 2. Тюак - хліб з пелюстками хризантеми

Склад: цукрова пудра 30 г; мед 30 г; пелюстки хризантеми 20 г; рослинна олія 300 г; кора коричного дерева 3 г; сіль 3 г; рисова крупа 250 г; кунжут мелений 50 г; каштанові горіхи 100 г; фініки 100 г; [40].

Рецепт 3. Паростки квасолі з пелюстками хризантеми

Пелюстки свіжої хризантеми промити і замочити в холодній воді на 20 хвилин. Підготовлені паростки квасолі відокремити від насіння, промити і обшпарити окропом. Потім перекласти в охолоджену кип'ячену воду, вийняти, віджати вологу, перемішати з кунжутною олією, оцтом, цукром, сіллю і 1 чайною ложкою переколеної рослинної олії з ароматом запашного перцю. (Для цього пережарити рослинну олію, опустити туди зерна перцю і, коли відчується аромат, запашний перець вийняти, а олію охолодити). Зверху страву посипати яскравими пелюстками хризантем і подати до столу.

Склад: квасоля 250 г; хризантема 10 г; перець духмяний 5 г; олія кунжутна 1 ч. ложка; оцет 1 ч. ложка; цукор 0.5 ст. ложки; сіль 0.5 ч. ложки

Висновки

1. Проведено літературний огляд сучасних джерел присвячених рослинам роду хризантема.

2. Визначено походження, географічне розповсюдження та культивування різних видів хризантем.

3. Наведено ботанічну характеристику рослин роду хризантема.

4. Наведено хімічний склад вегетативних та генеративних органів видів хризантеми, домінуючі з них флавоноїди (лютеолін, кверцетин, апігенін, хрізеріол), органічні кислоти (кавова, хлорогенова, ферулова), кумарини, пігменти,вітаміни, ефірна олія (α-амірин, β-амірин, хамазулен, хрізантемін).

5. Визначено застосування рослин роду хризантема в медичній практиці.

6. Наведено застосування рослин роду хризантема в народному господарстві.

Розділ 2

Фармацевтична опіка

2.1. Цукровий діабет. Етіологія , патогенез, клініка захворювання

Цукровий діабет

Цукровий діабет — стан хронічної гіперглікемії, обумовлений абсолютним або відносним дефіцитом інсуліну, який супроводжується порушенням усіх видів обміну речовин (Табл.2.1.)

Таблиця 2.1.

Етіологія і патогенез цукрового діабету

Кліничні прояви захворювання

1) Скарги: полідипсія, поліфагія, поліурія.

2) ЦНС: слабкість, зниження дієздатності, полінейропатія.

3) Нирки: нефроангіосклероз.

4) Шкіра: сухість, свербіж, фурункульоз.

5) Серцево-судинна система: мікро- і макроангіопатія; артеріальна гіпертензія.

6) Орган зору: ретинопатія, катаракта.

7) Зміни лабораторних показників: гіперглікемія, глюкозурія, підвищення. рівня глікозильованого гемоглобіну.

Гострі ускладнення цукрового діабету

1. Діабетичний кетоацидоз — спостерігається при важкому перебігу цукрового діабету, при якому рівень інсуліну різко знижений, а рівень глюкагону різко підвищений. Частіше він розвивається при діабеті I типу. При низькому рівні інсуліну в клітинах активується ліполіз, жирні кислоти, шо вивільняються при цьому, окислюються в печінці до ацетилкоензиму, однак він не вступає в цикл Кребса. Тому в печінці з нього синтезуються кетонові тіла, їх синтез активується глюкагоном. Кетонові тіла попадають у кров (кетоемія), відкіля вони захоплюються м’язовими клітинами і використовуються для витягу енергії, а також виводяться із сечею (кетонурія). Кетонові тіла є сильними кислотами, тому вони приводять до зниження pH крові і зниження в крові кількості бікарбонатів. У результаті зниження pH крові стимулюється дихальний центр, що приводить до частоти дихання і зниження концентрації вуглекислого газу у крові. Також знижується pH сечі. У результаті ацидозу і порушення енергоутворення в клітинах головного мозку розвивається кома.

2. Гіперосмолярна кома розвивається при важких формах діабету. При дуже високій глюкозурії в нирках відбувається осмотичний діурез (поліурія), що призводить до різкого зменшення об’єму циркулюючої крові і підвищення осмолярності крові, через що розвивається різке зневоднення тканин організму.

3. Гіпоглікемічна кома є ускладненням не самого захворювання, а терапії. Вона може розвинутися при введенні великих доз інсуліну або у випадку голодування хворого. Тому дозу інсуліну звичайно розраховують із врахуванням з’їдених вуглеводів і застосовують тільки після їжі.

Хронічні ускладнення цукрового діабету

1. Діабетична мікроангіопатія є характерною ознакою цукрового діабету. Вона характеризується дифузним стовщенням базальної мембрани капілярів (гіаліноз) у всіх органах. Найчастіше вражаються нирки (клубочки), сітківка ока, шкіра і скелетна мускулатура, рідше — канальці нирок, плацента, периферичні нерви. Стовщення базальної мембрани відбувається через відкладання в ній білків крові в результаті підвищеної проникності судин. До складу гіаліну при цукровому діабеті входять також жири (ліпогіалін).

2. Діабетична макроангіопатія виявляється у вигляді швидко прогресуючого атеросклерозу. У результаті цього у хворих на цукровий діабет швидко розвивається ішемічна хвороба серця та атеросклеротична дисциркуляторна енцефалопатія. Швидкий розвиток атеросклерозу пов’язують з тим, що при цукровому діабеті в крові спостерігається підвищений рівень тригліцеридів і холестерину.

3. Нейропатія і катаракта розвиваються в результаті підвищеного утворення сорбіту при цукровому діабеті. Установлено, що в цих тканинах при високому рівні глюкози в крові під дією альдолазредуктази з глюкози синтезується сорбіт, який є осмотично активною речовиною і погано дифундує. У результаті відбувається різкий внутрішньоклітинний набряк, що може привести до загибелі клітин. Установлено, що дані зміни в нервах, кришталику (і, можливо, у дрібних судинах і канальцях нирок) відбуваються в результаті того, що в цих органах клітини можуть захоплювати глюкозу і без інсуліну.

4. Інші ускладнення. Найчастіше при цукровому діабеті розвиваються інфекційні ускладнення і порушується загоєння ран. Хронічні виразки на ногах є однією з найважче розв’язуваних проблем при цукровому діабеті [21, 20].

2.2 Лікування цукрового діабету

Підходи до лікування

1. Замісна інсулінотерапія;

2. Симптоматична терапія, лікування ускладнень;

3. Пероральні цукрознижувальні засоби [20].

2.2.1 Фармакотерапія цукрового діабету

При лікуванні цукрового діабету необхідно дотримуватися спеціальної дієти, комплексу лікувальної фізкультури, фармакотерапії, фізіотерапевтичного та санітарно-курортного лікування.

При діабеті I типу основним методом є дієта та інсулинотерапия. Доза інсуліну підбирається індивідуально, в умовах стаціонару, під контролем глікемії та глюкозурії, яка визначається у різні проміжки часу протягом доби. За тривалістю гіпоглікемізуючого ефекту розрізняють наступні групи інсуліну:

1. Інсулін короткої дії, що вводиться підшкірно, внутрішньом'язово або внутрішньовенно і діючий в середньому 6-8 годин (моноінсулин, інсулрап, актрапід, хоморап)

2. Інсулін середньої тривалості дії, який діє у середньому 14-18 годин і вводиться підшкірно або внутрішньом'язово (інсулін Б, інсулін-семілонг, інсулін-стрічці, інсулін-лонг-суспензія, інсулонг).

3. Інсулін тривалої дії (20-24-30 годин), призначається при стійкій нічній і вранішній гіперглікемії, оскільки максимум дії досягається через 12-16 годин (інсулін-ультраленте, ультратард, інсулін-ультралонг, хумулін-ультралонг).

Частим ускладненням інсулінотерапії є ліподистрофії, які проявляються атрофією підшкірно-жирової клітковини в місцях ін'єкцій інсуліну. Для профілактики необхідно дотримувати наступні правила введення інсуліну:

-чергувати місця ін'єкцій щодня, передбаченою схемою, по днях тижня;

-міняти області введення інсуліну не рідше 1 разу на 1-2 місяці;

-вводити інсулін температурою не нижче кімнатної, оптимальна температура інсуліну повинна бути близька до температури тіла; ні в якому випадку не вводити інсулін охолоджений;

-після обробки шкіри спиртом треба дати спирту випаруватися з поверхні шкіри, оскільки попадання спирту під шкіру сприяє прогресуванню ліподистрофій;

-після ін'єкції необхідно злегка промасажувати місце введення інсуліну.

При лікуванні діабету ІІ типу необхідні, субкалорійна дієта ,що забезпечує нормалізацію маси тіла і застосування пероральних цукорознижуючих препаратів за показаннями. Цукор виключається з дієти, а його замінюють ксилітом і сорбітом не більше 30г на добу, так як їх надлишок викликає побічний ефект — діарею.

Пероральні гіпоглікемічні препарати поділяють на дві групи: похідні сульфанілсечовини і бігуаніди.

Сульфаниамідні препарати стимулюють секрецію ендогенного інсуліну, пригнічують продукцію глюкагону, збільшують чутливість інсулінзалежних тканин до інсуліну.

Побічні ефекти похідних сульфанілсечовини пов'язані з алергічними реакціями, здатністю затримувати рідину в організмі, що негативно впливає на гемопоез. Абсолютним протипоказанням до застосування похідних сульфанілсечовини є кетоацидоз, гнійна інфекція, вагітність, оперативне втручання, при яких можна застосувати інсулінотерапію.

Препарати похідних сульфанілсечовини зазвичай призначають хворим віком старше 35 років. Розрізняють похідні сульфанілсечовини I і II генерації. Препарати I генерації дозуються в дециграмах. До них відносяться хлорпропамід (діабінез, меллінез, біоглумин, діабаріл, продіабен), букарбан ( надісан, ораніл, сульфадіабет, карбутамід, ораніл, інвенол) та інші.

До препаратів II групи, дозованих в сотих і тисячних частках грама, відносять глібенкламід (гілемал, манініл, даоніл, еуглюкон, міглюкан), глюренорм (глікведон, глюренор), гліклазид (діамікрон, предіан, нордіалекс, діабетон), гліпізид (мінідіаб, глібінез, глукопрол, мелізид, менодіаб).

Застосовуючи препарати I генерації, лікування починають з малих доз (0,5-1г), підвищуючи її до 1,5-2г на добу. Цукорознижуюча дія проявляється на 2-5 добу від початку лікування, оптимальна настає через 10-14 днів.

Доза препаратів II генерації зазвичай не повинна перевищувати 10-15мг. Критерієм компенсації при призначенні похідних сульфанилсечовини є нормальний рівень цукру в крові натще і його коливання протягом доби, не перевищують 8,9 ммоль/л, а також відсутність глюкозурії.

Бігуаніди, що застосовуються для лікування цукрового діабету, потенціюють дію інсуліну, збільшують проникність клітинних мембран для глюкози в м'язах, зменшують всмоктування глюкози в кишечнику. Важливою властивістю бігуанідів є гальмування ліпогенезу та посилення ліполізу.

Показанням до застосування бігуанідів є II тип цукрового діабету середньої тяжкості без кетоацидозу, наявності захворювання печінки і нирок, у хворих з надмірною масою тіла.

Пероральні цукорознижуючі препарати слід призначати, якщо відсутня виражена кетонурия. Вони неефективні, якщо в організмі не виробляється інсулін, тому їх застосовують у хворих старших за 35 років [20, 22].

2.2.2. Дієтотерапія при цукровому діабеті

Дієта під час цукрового діабету є необхідною складовою лікування, як і використання цукрознижувальних препаратів або інсуліну. Без дотримання дієти неможлива компенсація вуглеводного обміну. Слід зазначити, що в деяких випадках під час діабету 2-го типу для компенсації вуглеводного обміну достатньо лише дієти, особливо на ранніх стадіях захворювання. При 1-му типі діабету дотримання дієти життєво важливе для хворого, порушення дієти може привести до гіпо- або гіперглікемічної коми, а в деяких випадках — навіть до смерті хворого. Завданням дієтотерапії під час цукрового діабету є забезпечення рівномірного і адекватного фізичному навантаженню надходження вуглеводів в організм хворого. Дієта має бути збалансована за білками, жирами та калорійностю. Слід повністю виключити з раціону харчування вуглеводи, що легко засвоюються, вживати їх можна лише у випадках гіпоглікемії. Під час діабету 2-го типу часто виникає необхідність зниження калорійності раціону для корекції маси тіла.

Основним поняттям при дієтотерапії цукрового діабету є хлібна одиниця (ХО). Хлібна одиниця являє собою умовну міру, що дорівнює 10-12 г вуглеводів або 20-25 г хліба. Існують таблиці, в яких зазначено кількість хлібних одиниць у різних продуктах харчування. Протягом доби кількість хлібних одиниць, що вживає хворий, має залишатися постійною; у середньому на добу необхідно вживати 12-25 ХО, залежно від маси тіла та фізичного навантаження. За один прийом їжі не рекомендовано вживати більше 7 ХО, бажано організувати прийом їжі так, щоб кількість ХО у різних прийомах їжі була приблизно однаковою. Слід також зауважити, що вживання алкоголю може призвести до віддаленої гіпоглікемії, зокрема і гіпоглікемічної коми.

Важливою умовою успішності дієтотерапії є ведення хворим щоденника харчування. До нього записується вся їжа, що її вжито протягом дня, і розраховується кількість хлібних одиниць, вжитих під час кожного вживання їжі і в цілому за добу.

Одна хлібна одиниця-це:

- тридцять грам хліба,

- одна столова ложка борошна,

- дві столові ложки вареної каші,

- один стакан молока,

- одна столова ложка цукру,

- одна картоплина,

- один буряк,

- три виноградини,

- половина грейпфрута, банана, стать качана кукурудзи,

- одне яблуко, груша, персик, апельсин, хурма, один шматочок дині або кавуна,

- три-чотири мандарина, абрикоса або сливи,

- чашка малини, суниці, чорниці, смородини, брусниці, ожини,

- одна третина склянки соку винограду,

- півсклянки соку яблук,

- один стакан квасу чи пива.

М'ясо і риба не містить вуглеводи, і тому їх не потрібно розраховувати. При цукровому діабеті категорично не можна включати в харчування продукти, в яких багато вуглеводів. Треба серйозно обмежити вживання смаженого, гострого, солоного і копченого. Слід повністю виключити з харчування продукти, в яких одночасно міститься багато жирів і вуглеводів (торти, тістечка та інші солодощі).

Хворі на цукровий діабет другого типу зазвичай страждають ожирінням і тому першим завданням для дієтотерапії стає зниження ваги хворого. У деяких випадках лікарі призначають певні види ліків, які спільно з дієтою та фізичними навантаженнями сприяють зниженню ваги. Якщо хворий на діабет другому типу не страждає ожирінням, то дієта будується відповідно до норм при даному захворюванні (враховуються - стать, вік і фізичне навантаження).

Один з важливих принципів дієти при діабеті — це взаємозамінність продуктів. Ви будете урізноманітнити своє харчування, якщо в різні дні вживати різні продукти, а так само створювати різні їх комбінації. Так само можливе проведення так званих - "молочних днів" чи "овочевих днів" тощо [22].

2.2.3. Фітотерапія

При легких формах цукрового діабету рекомендуються наступні збори лікарських рослин:

№ 1. Rp: Трава галеги 10,0

листя чорниці 10,0

стулки квасолі 20,0

корінь кульбаби 20,0

листя кропиви 20,0

квітки кульбаби 25,0

Misce ut fiat species.

Da.

Signa:1 чайну ложку суміші настояти на 200 мл окропу. Приймати по 200 мл 3 рази в день перед їжею.

№ 2. Rp:Листья мучниці 10,0

кореневища валеріани 20,0

трава і насіння галеги 25,0

Misce ut fiat species.

Da.

Signa:Готувати і приймати як збір № 1.

№ 3. Rp:Листя чорниці 100,0

листя суниці 60,0

листя липи 40,0

квітки коров'яку 30,0

Misce ut fiat species.

Da.

Signa:1 столову ложку суміші настояти на 200 мл окропу 4 години. Приймати по 400-600 мл настою на добу перед їжею.

При різних формах цукрового діабету можна застосовувати також фітозбори наступного складу:

№ 4. Rp:Коріння лопуха 10,0

стулок квасолі 10,0

листя чорниці 10,0

солома вівса 10,0

квітки бузини чорної 10,0

Misce ut fiat species.

Da.

Signa:3 столові ложки збору залити 600 мл води і кип'ятити на слабкому вогні 10 хвилин, настояти в термосі 45 хвилин, процідити. Приймати по 50 мл 6-8 разів у день перед їжею.

№ 5. Rp:Листя берези 0,20

трава звіробою 0,20

листя суниці 0,20

листя кропиви 0,20

коріння кульбаби 0,20

стулки квасолі 0,50

листя чорниці 0,50

Misce ut fiat species.

Da.

Signa:Весь збір подрібнити і розділити на 4 частини. Одну частину залити 500 мл води, кип'ятити 15 хвилин, настояти в термосі 2 години, процедити. Приймати по 50 мл 6 разів на добу [22].

2.2.4 Лікування цукрового діабету з використанням хризантеми

1.Чай Гонсин

Основні інгредієнти: Парагвайський чай (Ilex Paraguariensis); трава материнки звичайної (Origanum vulgare L.); насіння моркви дикої (Daucus carota L.); листя м'яти перцевої (Mentha piperita L.); квітки хризантеми індійської (Chrysanthemum indicum L.); листя оливи (Olea europoea L.); трава люцерни (Medicago sativa L.); трава каламинти сірої (Calamintha incana).

Показання до застосування: при стресових ситуаціях, при функціональних і нервових розладах, важких фізичних навантаженнях,при безсонні і нервовому порушення, депресіях, слабкості, апатії, неврозах, для стимуляції імунітету, для виведення з організму шлаків, токсинів, жирів, для зниження рівня цукру і холестерину в крові, при головних болях, при коронарній недостатності, при атеросклерозі, для нормалізації кров'яного тиску, при люмбаго, ревматизмі, при захворюваннях шлунково-кишкового тракту ,кольках, запорах, атонії кишечника при підвищеній кислотності, захворюваннях жовчного міхура, жовчовивідних шляхів і печінки при захворюваннях органів дихання та дихальних шляхів.

Спосіб застосування: 1 пакетик чаю заварюють в 1 л гарячої (70'С) води протягом 10-30 хвилин. Випити 1 склянку вранці натщесерце, а решту пити протягом дня. При тривалому вживанні можна скоротити прийом до 1 склянки на день. Зверніть увагу! Заварювати чай Гонсин слід водою при температурі не вище 70ºС.

Збір з хризантемою при діабеті

В даний час для лікування хворих на інсулінозалежний цукровий діабет в клінічних умовах застосовується замісна терапія, яка лише тимчасово компенсує дію.

Відомий спосіб лікування цукрового діабету набором трав, що включає чорницю звичайну (пагони), квасолю звичайну (стулки квасолі), аралію манчжурську або заманиху високу (коріння), хвощ польовий (трава), шипшину (плоди), звіробій звичайний (трава), ромашку лікарську (квітка ) . При застосуванні препарату для лікування інсулінзалежних хворих відзначався більш стабільний перебіг захворювання, що дозволило зменшити дози інсуліну, необхідного для компенсації цукрового діабету.

Цей збір було запатентовано першого травня 2000 року у Російській Федерації.

Завдання запропонованого збору полягає у створенні способу лікування інсулінозалежного цукрового діабету, що дозволяє повністю відмовитися від застосування інсуліну.

Лікування інсулінозалежного цукрового діабету( 1 типу) полягає у введенні інсуліну та прийомі антидіабетичного лікарського збору, що містить кропиву, астрагал, полин, буркун, кульбаба та лист чорниці . У процесі лікування дозу інсуліну поступово знижують на 0,3-0,5 ОД інсуліну на місяць аж до повного скасування замісної терапії. До складу лікарського збору додатково вводять лікарські трави, збагачені іонами хрому. Лікарський збір складають з лікарських рослин в наступному співвідношенні, ваг.ч. :

Кульбаба лікарська - 2 - 10

Сухоцвіт болотний - 2 - 6

 Тис гострокінцевий - 6 - 10

 Чорниця звичайна - 10 - 20

 Черноголовка звичайна - 2 - 3

 Посконник Ліндлея - 4 - 10

 Порія кокосовидна - 2 - 20

 Коричник китайський - 2 - 6

 Брусниця звичайна - 10 - 60

 Лохина болотна - 10 - 60

 Кропива дводомна - 6 - 10

 Кизил лікарський - 20 - 60

 Ямс китайський - 2 - 6

 Шоломниця байкальска- 10 - 60

 Хризантема китайська - 6 - 10

 Коптіс китайський - 10 - 20

 Береза китайська - 6 - 10

 Жимолость японська - 6 - 20

 Кардамон дурнушниковий - 2 - 6

 Пуерарія волосоподібна - 6 - 10

 Наперстянка пурпурна- 1 - 2

 Диоскорея звичайна - 2 - 10

 Спаржа клубенькова - 6 - 10

 Атрактілодеса яйцевидна - 10 - 20

 Луб оксамиту амурського - 6 - 10

 Астрагал перетинчастий - 6 - 10

 Істод тонколистий - 6 - 10

 Кодонопсіс дрібноволосистий - 2 - 6

 Купина запашна - 2 - 6

 Перстач піжмолисний - 10 - 20

 Норічник Ольдгема - 1 - 2

 Горіх айлантолістний - 2 - 6

 Рогіз широколистий - 6 - 10

 Родіола рожева - 10 - 20

 Лист горіха манчжурского - 10 - 20

 Оболонки квасолі - 10 - 60

 Насіння вики - 2 - 10

 Квітки кукурудзи - 10 - 60

 Хміль запашний- 10 - 60

 Кореневища борця Фішера - 1 - 2

 Коріння лопуха великого - 20 - 100

 Полин Сіверса - 2 - 20

 Горець пташиний - 10 - 60

 Хвощ польовий - 20 - 100

 Буркун жовтий - 10 - 100

 Карагана гриваста - 2 - 6

 Паслін чорний - 1 - 6

 Чорниця звичайна - 10 - 60

 Пирій повзучий - 6 - 20

 Подмаренник справжній - 2 - 6

 Талабан польовий - 2 - 6

 Частуха східна - 2 - 6

 Зимолюбка зонтична - 2 - 10

 Елеутерокок колючий - 6 - 60

 Женьшень справжній - 10 - 40

 Калопанакс семілопастний - 2 - 6

 Аралия висока - 10 - 60

 Заманиха висока - 2 - 6

 Акантопанакс сидячеквітковий - 6 - 10

 Солодка гола - 2 - 10

Льон звичайний - 10 - 60