Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Дневник по практике

.doc
Скачиваний:
116
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
682.5 Кб
Скачать

Автоклавування-найбільш надійний спосіб стерилізації. Зазвичай стерилізацію в автоклаві роблять при 119 - 121 ° С протягом 8-15 хв залежно від об'єму розчину. Цим гарантується достатньо повна стерилізація незалежно від виду мікроорганізму. Таким чином стерилізують посуд, паперові і скляні фільтри, інструменти, водні розчини стійких до впливу високої температури лікарських речовин, перев'язувальний матеріал.

День11

Поняття про лікарські речовини.

Отруйні лікарські засоби (Venena) - це засоби, призначення, застосування, дозування і зберігання яких у зв'язку з високою токсичністю повинне проводитися з особливою обережністю. До них відносяться лікарські засоби, що викликають наркоманію - наркотичні лікарські засоби, перелік яких затверджується спеціальними органами.

Сильнодіючі лікарські засоби (Heroica) - це засоби, призначення, застосування, дозування і зберігання яких повинне проводитися з обережністю.

Різниця між отруйними і сильнодіючими засобами здебільшого тільки кількісна: отруйні речовини застосовуються звичайно в дозах порядку тисячних і десятитисячних часток грама, а сильнодіючі - у сотих і десятих частках грама.

Віднесення лікарського засобу до списку сильнодіючих чи отруйних речовин визначається Фармакологічним комітетом МОЗ України. Зміст цих списків змінюється залежно від зміни номенклатури лікарських засобів. Так, наприклад, у ДФ X у «Вступній частині» внесені списки отруйних (список А) в сильнодіючих (список Б) речовин. У список Б включено 326 найменувань ЛЗ, а у список А - 116. Наказом МОЗ України №223 від 25.06.97р. затверджено шість переліків ЛЗ, зареєстрованих в Україні, у тому числі Переліки сильнодіючих, отруйних, наркотичних і психотропних ЛП.

Зберігання, облік і відпуск отруйних, сильнодіючих, наркотичних ЛЗ в аптеках відбувається з дотриманням правил, встановлених наказами МОЗ України.

Правила зберігання отруйних і сильнодіючих речовин. Отруйні ЛЗ повинні зберігатися ізольовано, у спеціально виділених металевих шафах під замком. На внутрішній стороні дверцят сейфа і шафи повинен бути надпис «А» Venena із списком речовин, що зберігаються, їх разових і добових доз.

Особливо отруйні ЛЗ - миш'яковистий ангідрид, натрію арсенат кристалічний, стрихніну нітрат, ртуті дихлорид (сулема), ртуті ціанід і оксиціанід - повинні зберігатися тільки у внутрішньому відділенні сейфа, що закривається на замок.

У шафі «А» повинні бути ручні ваги, важки, гирі, ступки, циліндри, лійки, необхідні для виготовлення ЛП. На такому посуді роблять маркірування: «для атропіну», «для сулеми» і т.п. Миють і обробляють зазначені предмети окремо від іншого посуду, під спостереженням фармацевта.

Сильнодіючі Л3, а також ляпісні олівці повинні зберігатися в окремих шафах. На внутрішній стороні дверцят повинен бути надпис «Б» Heroica і перелік сильнодіючих речовин із вказівкою разових і добових доз.

Надписи на штангласах, у яких зберігаються отруйні ЛР, повинні бути 6ілого кольору на чорному тлі, а на штангласах, що містять сильнодіючі речовини, - червоного кольору на білому тлі, в обох випадках на штангласах повинні бути зазначені вищі разові і добові дози. На штангласах зі звичайними ЛЗ надписи роблять чорного кольору на білому тлі.

У робочий час ключ від шафи «А», що знаходиться в асистентській кімнаті повинен бути в провізора – технолога, сейфи і шафи «А» після закінчення робочого дня опечатують чи пломбують, а ключі від них, печатка чи пломбіратор повинні знаходитися в завідувача аптеки чи в осіб, на те уповноважених наказом по аптеці. Шафи «Б» після закінчення робочого дня повинні замикатися. Матеріальні кімнати, у яких зберігаються наркотичні й особливо отруйні ЛЗ повинні маги світлову і звукову сигналізації. На вікнах повинні бути грати. Після закінчення роботи ці кімнати замикаються й опечатуються.

Правила виписування отруйних і сильнодіючих речовин. Для виписування наркотичних ЛЗ у чистому вигляді чи в суміші з індиферентними речовинами (переліком, затвердженим МОЗ України) передбачений бланк ф-3. Отруйні сильнодіючі речовини, у т.ч. спирт етиловий, виписуються на рецептурному бланку ф-1.

Наркотичні й одурманюючі ЛЗ в чистому вигляді чи з індиферентними речовинами дозволяється виписувати тільки лікарям, що працюють у державних установах охорони здоров' я.

Назви отруйних (перелік яких затверджується МОЗ України) і наркотичних ЛЗ пишуться на початку рецепту, далі - всі інші ліки.

Рецепт форми 3 додатково підписується керівником установи охорони здоров'я або його заступником з медичної частини і завіряється печаткою установи охорони здоров'я (гербовою). Рецепти на ЛФ, що містять отруйні речовини, включені в список А, і спирт етиловий повинні бути скріплені печаткою медичної установи «Для рецептів» і особистою печаткою лікаря.

Виписуючи отруйні чи сильнодіючі ЛЗ, віднесені до списку А чи Б, у дозах, що перевищують разову дозу, лікар зобов'язаний написати дозу цього засобу прописом і поставити знак оклику.

Правила відпуску ЛП, що містять ЛР списку А. Приймаючи рецепт на ЛП, що містить отруйну речовину фармацевт повинен виявити особливу уважність і точність: необхідно уточнити вік хворого, перевірити правильність дозування, сумісність прописаних інгредієнтів і підкреслити червоним олівцем назву отруйного засобу. При виготовленні ЛП отруйну речовину відважує провізор - технолог у присутності фармацевта. Отриманий фармацевтом отруйний ЛЗ негайно використовується для виготовлення ЛП. Забороняється відпускати прописані в рецепті отруйні, наркотичні або сильнодіючі ЛЗ не в складі приготовленої ЛФ.

У випадку виписування лікарем отруйного, наркотичного чи сильнодіючою ЛЗ в дозі, що перевищує вищу разову дозу без відповідного оформлення рецепта, фармацевтичний працівник повинен відпустити виписаний ЛЗ у кількості 50% від вищої разової дози.

Наркотичні ЛЗ, що виписуються на спеціальних рецептурних бланках ф-3, відпускаються тільки в аптеках, прикріплених до територіальних лікувально-профілактичних установ.

Етилморфіну гідрохлорид, кодеїну фосфат, етамінал натрію, барбаміл у суміші з іншими ЛЗ відпускаються аптеками в межах міста чи сільського адміністративного району за рецептами лікувально-профілактнчних установ, розміщених на їх території.

День 12

Рис. 1. Схема Т. технічних аптечних: 1 — опорна призма; 2 — рівноплече коромисло; 3 — вантажоприймальна призма; 4 — регулятор рівноваги; 5 — кронштейн; 6 — сережка; 7 — дужки; 8 — стрілка; 9 — шкала; 10 — з’ємна шалька; 11 — підставка; 12 — висок; 13 — покажчик виска; 14 — ручка аретиру; 15 — фасонний болт; 16 — рухомі ніжки; 17 — зірчасті контргайки; 18 — колонка; 19 — аретир; 20 — подушка

Рис. 2. Т. ручні аптечні (рівноплечі): 1 — коромисло; 2 — обоймиця; 3 — кільце; 4 — стрілка; 5 — щічка; 6 — призма вантажоприймальна; 7 — сережка; 8 — чашка

Сипкі речовини поміщають безпосередньо на шальку ручних терезів, в’язкі речовини та окисники — на кружечок пергаментного паперу. В’язкі рідини (бензил-бензоат, гліцерол, вінілін та ін.), рідини леткі (метилсаліцилат, ефір медичний, ефірні масла та ін.), а також пергідроль та рідини з великою густиною дозують за масою. Зважувати будь-які речовини безпосередньо на шальці тарних вагів неприпустимо, треба застосовувати відповідну тару (флакони, банки, капсули та ін.).

Мірний посуд, скляний посуд, вживаний в лабораторіях для виміру об'ємів рідин і приготування розчинів необхідної концентрації, які використовують, наприклад, в об'ємному аналізі .

Мірний посуд калібрують на виливання (мірні циліндри, бюретки чи піпетки) чи на вливання (мірні колби). У першому випадку при виливанні з посуду повинен витікати номінальний обсяг рідини. В іншому випадку посуд повинен містити номінальний обсяг рідини, тобто стільки мілілітрів, скільки зазначено на мірному посуді.

Мірні колби (з міткою на шийці) бувають різної місткості. Найчастіше вони застосовуються при готуванні концентрованих розчинів для бюреткових установок та ін'єкційних розчинів.

Мірні циліндри (циліндричні посудини), мензурки (конічні посудини) - для дозування порівняно великих кількостей рідин, коли не потрібна особлива точність.

Аптечна бюретка.

Бюретки призначені для точних відмірювань води, розчинів і у виді бюреткової системи (комплект спеціальних бюреток та піпеток) застосовуються в аптеках при готуванні лікарських препаратів з концентрованих розчинів.

Будова та правила роботи з бюреткової установкою

Бюретка являє собою скляну градуйовану трубку, з'єднану за допомогою живиль­ної трубки з живильною посудиною. Аптечна бюретка працює як дозатор рідини і при­значена для точних відмірювань води і різних водних та водно-спиртових розчинів лікарських речовин.

Аптечні бюретки виготовляють ємністю 10, 25, 60, 100 і 200 мл. Градуюють їх і поділками в 0,1 мл. Довжина бюреток всіх обсягів - 450 мм при відповідно різному їх діаметрі (12-32 мм).

Принцип стандартної довжини бюреток дозволяє не тільки симетрично їх розмісти­ти на вертушці, але і дає можливість при роботі сидячи постійно мати середину шкали бюретки на рівні очей працюючого. Бюретки (у кількості 10 І 16) установлюються на круглій металевій вертушці. Середня частина вертушки зі встановленими на ній бю­ретками закрита матовими стеклами, що утворюють своєрідний футляр. Всередині футляра укріплена електрична лампа, яка підсвічує бюретки.

Усі частини бюретки повинні щільно підходити одна до одної. Особливу увагу варто звертати на крани, деталі яких повинні бути щільно пригнані. З цією метою використо­вують спеціальні мастила. Улітку: парафін (чи церезин) з вазеліном нарівно або вазелі­ну 1 ч., ланоліну безводного 3 ч, Узимку; парафіну 1 ч., вазеліну 2 ч. або вазеліну 3 ч., ланоліну безводного 5 ч. Мастила сплавляють на водяній бані і проціджують.

Бюреткові установки являють собою комплект, основними деталями якого с власне бюретка, живильна посудина і живильна трубка.

У 1957 р. ЦАНДІ (ВНДІФ) була запропонована модель бюреткової установки з двоходовим краном, що виключає необхідність мати кран (чи затискач) на живильній трубці. До нижнього відростка бюретки прикріплений скляний наконечник, який не включається у вимірювальну частину. У бюретці з двоходовим краном жи­вильні посудини зроблені зі скла. Для заповнення рідини з живильної посудини кран повертають пофарбованим кінцем пробки догори. При повороті крана пофарбованою пробкою вниз - рідину зливають до повного спорожнення бюретки. Потім цей кран залишають відкритим на 2-3 секунди. Така конструкція бюретки виключає можливість неправильного її збирання при монтуванні, запобігаючи випадкам перевищення дозу­вань. Крім того, наявність скляного крана значно полегшує роботу фармацевта.

Об'ємний метод дозування рідких речовин при готуванні лікарських препаратів в аптечній практиці застосовується досить широко. Він економічніший, значно спрощує, і полегшує роботу фармацевта. Крім того, всі рідкі лікарські препарати для внутрішньо­го вживання хворі приймають не за масою, а за об'ємом (ложками, краплями і т.п., чи мілілітрами - для лікарських препаратів, які вводяться за допомогою ширина).

Вимірювальні прилади.

При готуванні рідких лікарських форм дозування роб­лять за допомогою спеціального мірного посуду, градуйованого визначеною кількістю мілілітрів. Міжнародною системою одиниць (СІ) за одиницю місткості прийнято кубіч­ний метр (1 м-1). В аптечній практиці такою одиницею служить є (1 мл), що дорівнює мільйонній частці кубічного метра (1 мл=1х10'9 м3). Мірний посуд повинен мати знак Державного галузевого стандарту.

Для дозування води (маса І мл води при кімнатній температурі практично дорівнює 1,0 г) та інших рідин, що мають однакову з нею густину, застосовують циліндри, мензурки, мірні колби, аптечні бюретки і піпет­ки. Густі, в'язкі, малорухомі рідини (жирні олії, сиропи, гліцерин), як правило, дозують за масою.

Піпетка аптечна (складається зі скляної градуйованої трубки-піпетки (І) з верхнім (2) і бічним патрубками (3), гумового балона (4), кулькового кла­пана (5) і гумового кільця (6). Клапан змонтований на бічному патрубку піпетки і являє собою гумову труб­ку ч поміщеною всередині скляною кулькою. Живильні посудини до піпеток мають ємність 100 і 250 мл.

На посудині повинна бути етикетка з на­звою лікарського засобу. Кінець піпетки не повинен торкатися дна посудини.

Рідину в піпетку набирають гумовим балоном. Для цього піпетку злегка підніма­ють над рідиною і стискають гумовий ба­лон, щоб видавити з нього певний обсяг по­вітря. Потім піпетку занурюють у рідину і, поступово відпускаючи балон, набирають її. Для встановлення рівноваги надавлюють на бусинку бічного тубуса. Рідину вилива­ють з піпетки суцільним струменем, не віднімаючи кінчика її від стінки судини протягом 3 секунд. Не можна допускати потраплян­ня рідини в гумовий балончик, щоб уникнути його забруднення, а при повторних випадках - і за­бруднення рідини.

До складу багатьох лікарських препаратів дуже часто входять рідини в маленьких кількостях, у тому числі і сильнодіючі. Ці рідини в кількості до 1,0 г відмірюють краплями, що звільняє фармацевта від трудомісткого процесу зважування. Цей метод дозування прийнятий в аптеці і біля ліжка хворого. Відмірюючи рідини краплями, не слід забувати, що маса крапель різних рідин неоднакова і залежить від ряду умов. Основними факторами, які визначають масу крапель, що відриваються під дією власної ваги, є величина площі краплі (краплеутворюючої поверхні) і поверхневий натяг рідини

При користуванні стандартним краплеміром необхідно дотримувати таких вимог: краплемір тримають у строго вертикальному положенні, краще закріпленим у штативі, це захищає його від можливих струсів; відкраплювання з краплеміра повинно відбуватися під впливом сили ваги без додаткового метра отвору випускної трубки натискання; відкраплювання потрібно робити не дуже швидко і стежити за чистотою поверхні відриву краплі. Очищають краплемір від забруднення і жиру за допомогою хромової суміші, а потім промивають водою і висушують.

День13

Поняття про розчинність лікарських речовин.

Розчинність — властивість газоподібних, рідких i твердих речовин переходити в розчинене стан. Розчинність в фармакопейном аналізі розглядають як властивість ЛЗ розчинятися у різних розчинниках.

Для позначення розчинності в ГФ XI прийнято умовні терміни, що вказують кількість розчинника (мл), необхідне розчинення 1 рЛЗ. Розрізняють дуже легко розчинні (до 1 мл), легко розчинні (від 1 до 10), розчинні (від 10 до 30), помірковано розчинні (від 30 до 100), мало розчинні (від 100 до 1000), обмаль розчинні (від 1000 до 10 000), практично нерозчинні (понад десять 000 мл).

День14

Оформлення лікарських форм до відпуску.

Маркування лікарських засобів, вироблених (виготовлених) в аптеках

Етикетки для ЛЗ залежно від способу їх застосування повинні мати на білому фоні сигнальні кольори:

для лікарських засобів для внутрішнього застосування — зелений;

для лікарських засобів для зовнішнього застосування — оранжевий;

на всі етикетки друкарським способом має бути нанесено попереджувальний напис «Берегти від дітей».

Для звернення особливої уваги на призначення ЕЛЗ або його специфічні властивості застосовують додаткові попереджувальні написи:

«Дитячий» (на зеленому фоні білий шрифт);

«Серцевий» (на оранжевому фоні білий шрифт);

«Берегти від вогню» (на червоному фоні білий шрифт);

«Поводитись обережно!» (на білому фоні червоний шрифт);

«Зберігати у прохолодному місці» (на синьому фоні білий шрифт);

«Зберігати у захищеному від світла місці» (на синьому фоні білий шрифт);

«Перед вживанням збовтувати» (на білому фоні зелений шрифт).

На етикетці обов’язково мають бути такі позначення:

емблема медицини, або емблема медицини та емблема (логотип) суб’єкта господарювання, або емблема (логотип) суб’єкта господарювання;

порядковий номер аптеки та, за бажанням суб’єкта господарської діяльності, його найменування та місцезнаходження (прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання — для фізичних осіб — підприємців);

номер рецепта або вимоги (замовлення) лікувально-профілактичного закладу;

прізвище, ініціали хворого або номер і найменування лікарні (відділення);

докладний спосіб застосування;

дата приготування;

строк придатності.

Концентровані розчини:

на етикетці штангласа зазначають:

назву та концентрацію розчину;

дату приготування;

номер серії;

номер аналізу;

прізвище та підпис особи, яка приготувала розчин;

прізвище та підпис особи, яка провела контроль якості розчину;

строк придатності.

Лікарські засоби, виготовлені про запас:

На етикетці обов’язково мають бути такі позначення:

емблема медицини, або емблема медицини та емблема (логотип) суб’єкта господарювання, або емблема (логотип) суб’єкта господарювання;

порядковий номер аптеки та, за бажанням суб’єкта господарювання, його найменування та місцезнаходження (прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання — для фізичних осіб-підприємців);

назва та/або склад лікарського засобу;

серія;

дата приготування;

строк придатності;

приготував, перевірив, номер аналізу.

На кожній упаковці лікарського засобу, до складу якого входять наркотичні, психотропні речовини та прекурсори, має бути:

номер (найменування) аптеки, де виготовлені ці лікарські засоби;

точне і чітке позначення «Внутрішнє», «Мазь», «Для ін’єкцій», «Очні краплі» тощо;

найменування відділення (кабінету), для якого призначено виготовлені лікарські форми;

склад лікарської форми, що відповідає припису, зазначеному у вимогах, поданих в аптеку;

дата виготовлення лікарських форм;

підписи осіб, які виготовили, перевірили і видали лікарські форми з аптеки.

На лікарські засоби, що містять отруйні речовини, а також при відпуску кислот концентрованих, розчинів пероксиду водню, фенолу в чистому вигляді або в розчинах з концентрацією понад 5% повинна наклеюватися попереджувальна етикетка — «Поводитись обережно».

На всіх видах внутрішньоаптечних заготовок та лікарських засобах, до яких ставляться вимоги щодо стерильності, повинно додатково зазначатися: «Стерильно» або: «Приготовлено асептично» — для препаратів, які не підлягають стерилізації.

День 15

Дотримання норм фармацевтичної етики та деонтології.

Етичний кодекс фармацевта України

Фармацевтична етика або професійна етика фармацевтичних працівників — складова загальної етики, і є наукою про моральні норми поведінки фармацевтичних працівників у процесі здійснення професійної діяльності. Вона має глибокі історичні корені та живиться прикладами моральної поведінки кращих представників фармацевтичної професії багатьох поколінь.

Професійна етика фармацевтичного працівника ґрунтується на принципах законності, професіоналізму та компетентності, об’єктивності та чесності, партнерства та незалежності, гуманності, конфіденційності та індивідуального підходу до кожного пацієнта.

Фармацевтичний працівник повинен:

- сприяти лікувальному процесу, збереженню здоров’я населення, зокрема профілактиці захворювань;

- дотримуватись норм фармацевтичної етики та деонтології, постійно підвищувати рівень професійних знань, умінь та навичок;

- виконувати свої професійні обов’язки сумлінно, зберігаючи свою професійну незалежність;

- зберігати гідність та честь працівника фармацевтичної галузі, утримуватись від будь-яких вчинків та дій, що можуть викликати негативне ставлення до професії, навіть якщо це не пов’язано з практичною діяльністю;

- володіти повною інформацією про ЛЗ, зокрема про їх побічну дію та протипоказання до використання.

Фармацевтичний працівник у своїй практичній діяльності з питань просування ЛЗ та медичної продукції повинен дотримуватися норм законодавства України про рекламу лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації, а також Правил належної промоції фармацевтичними компаніями ЛЗ професіоналам охорони здоров’я, які передбачають такі вимоги:

Фармацевтичний працівник зобов’язаний надавати фармацевтичну допомогу кожній людині незалежно від її національності, політичних та релігійних переконань, майнового стану, статі, віку та соціального статусу.

Фармацевтичний працівник повинен:

- з повагою ставитись до кожного пацієнта з позицій індивідуального підходу, не виказуючи переваг чи неприязні;

- володіти психологічними навичками спілкування для досягнення довіри та взаєморозуміння між ним та пацієнтом;

- діяти відкрито, чесно та об’єктивно, не використовуючи в особистих інтересах чи в інтересах своєї установи необізнаність та непоінформованість пацієнта про ЛЗ та медичну продукцію, не чинити на нього тиску (у будь-якій формі) для їх придбання.

Фармацевтичний працівник повинен виконувати вимоги деонтології, а саме:

- бути чуйним, доброзичливим та уважним до пацієнта;

- слідкувати за своєю мовою, жестами та мімікою, звертатись до пацієнта чітко та досить голосно, привертаючи увагу своїм належним виглядом;

- вміти вислухати пацієнта та завжди знаходити з ним порозуміння;

- мати бездоганно чистий, охайний, спеціальний одяг.

Фармацевтичний працівник зобов’язаний:

- неухильно дотримуватись Конституції України, не зазіхати на права та свободи, честь і гідність інших людей;

- надавати пацієнту всю необхідну інформацію про ЛЗ та медичну продукцію (про спосіб, термін та частоту застосування, протипоказання, побічні ефекти, умови зберігання, взаємодію з іншими ЛЗ, алкоголем, продуктами харчування тощо);

- здійснювати ефективну фармацевтичну опіку з профілактики або лікування того чи іншого захворювання;

- надавати пацієнту право вибору призначених ЛЗ та медичної продукції;

- зберігати таємницю про стан здоров’я та діагноз пацієнта, що є професійною таємницею, крім випадків, передбачених законодавством;

- відмовити у відпуску ЛЗ у зв’язку з відсутністю рецепта або у випадку його неправильного оформлення та у разі необхідності зв’язатись з лікарем з метою уточнення інформації, яка зазначена у рецепті;

- за необхідності надавати першу медичну допомогу.

Фармацевтичний працівник як фахівець галузі зобов’язаний:

- інформувати лікаря про ЛЗ та медичну продукцію, їх наявність, особливості фармакотерапії, застосування аналогів;

- надавати лікарю повну інформацію про нові профілактичні, діагностичні ЛЗ та медичну продукцію;

- вимагати від лікаря чіткого виконання встановлених нормативно-правовими актами правил виписування рецептів на ЛЗ;

- виявляти помилки у прописуванні ЛЗ та обговорювати їх тільки з лікарем.

Фармацевтичний працівник не повинен:

- змінювати призначені пацієнту ЛЗ, оскільки це належить до професійних обов’язків лікаря;

- допускати випадки нетактовних висловлювань на адресу лікаря у присутності пацієнта.

Фармацевтичний працівник має будувати відносини з колегами на основі взаємної поваги, довіри, з дотриманням професійної етики та повинен:

- бути носієм високих морально-етичних принципів своєї професії, добродійним, чесним і справедливим;

- проявляти терпимість, лояльність і розуміння різних (альтернативних) думок, етнокультурних норм та вірувань своїх колег, поважати їх погляди та переконання;

- бути коректним і доброзичливим до колег, поважати працю й досвід кожного члена колективу;

- надавати допомогу і передавати професійний досвід молодим колегам, сприяти їх етичному вихованню;

- поважати своїх наставників, старших колег, шанувати ветеранів закладу;

- проявляти професійну і корпоративну солідарність, всіляко сприяти зміцненню іміджу професії фармацевтичного працівника;

- дотримуватися прийнятих у колективі морально-етичних традицій;

- бути прикладом моральної поведінки не тільки для колективу, а й для суспільства.

Фармацевтичний працівник зобов’язаний постійно підвищувати власну професійну кваліфікацію, здійснювати постійний пошук сучасної науково обґрунтованої фармацевтичної інформації, бути поінформованим стосовно найновіших досягнень у сфері своєї професійної діяльності, протидіяти поширенню недостовірної спотвореної інформації.

День16

Знання умов техніки безпеки при роботі в умовах аптечного підприємства.

Експлуатацію виробничих приміщень і розташованого в них устаткування потрібно здійснювати відповідно до вимог наказу МОЗ України № 275 від 15.05.2006 р. "Про затвердження інструкції з санітарно-протиепідемічного режиму аптечних закладів".

Працівники аптек мають суворо дотримуватися чинних Правил техніки безпеки та виробничої санітарії НАОП 9.1.50-1.07-76.

За загальну організацію робіт з охорони праці відповідає адміні­страція аптеки, а за окремими напрямами — завідувачі відділів. Контролює виконання Правил Державна санітарно-епідеміологічна служба та інші.

У кожній аптеці має бути екземпляр чинних Правил. Адмініст­рація аптеки зобов'язана забезпечити розроблення інструкцій з охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії для персо­налу окремих ділянок робіт з урахуванням їх специфіки.

Однією з умов прийняття на роботу в аптеку є проходження по­переднього медичного обстеження й оформлення медичної книж­ки.

Персонал аптек повинен дотримуватися таких правил:

— прийшовши на роботу, зняти верхній одяг і взуття в гарде­робній;

— перед початком роботи в другій гардеробній зняти особисті речі, розвісити їх в індивідуальних шафах і вимити руки;

— надягти технологічний одяг і взути спеціальне взуття, які зберігають в окремих шафах під бактерицидним опромінюван­ням, вимити і продезінфікувати руки.

Оброблення рук потрібно проводити до та під час роботи, але не більше 3 разів за зміну.

Дезінфекційні суміші потрібно міняти кожного тижня.

Перед відвідуванням туалету необхідно знімати халат, а після - ретельно мити та дезінфікувати руки.

Виробничому персоналу заборонено:

— виходити за межі аптеки в технологічному одязі та взутті;

— зберігати на робочих місцях і в кишенях халатів речі осо­бистого користування;

— їсти на робочих місцях.

Безпека праці з наркотичними, отруйними та сильнодіючими речовинами

Згідно з чинним законодавством, для отримання ліцензії на згаданий вид діяльності заявник зобов'язаний надати висновок територіального наркологічного закладу про те, що у співробітників закладу за результатами наркологічного огляду наркологіч­них захворювань не виявлено.

На вікнах матеріальних кімнат мають бути решітки. Матеріальні кімнати та сейфи, в яких зберігають наркотичні й отруйні речовини, обладнують світловою та звуковою сигналізацією, яку вмикають на ніч.

Наркотичні й отруйні речовини потрібно зберігати лише в сейфі, при цьому сильнодіючі речовини - у внутрішньому відділенні, яке має додатковий замок.