Вступ
Актуальність полягає в тому, що багато людей, в наш час, прагнуть зрозуміти, що означає бути людиною. Намагаються розібратися у своїй поведінці, розвити віру в себе, свої сили. Усвідомити неусвідомлені сторони особистості, зосередитися ,насамперед, на тому, що відбувається з ними в даний час. Адже адекватна, позитивна поведінка людини-особистості забезпечує психологічний комфорт, самоповагу, адекватне ставлення оточуючих і врешті радість життя, навіть в умовах кризи.
Мета роботи – ознайомитись з даною темою, окреслити основні принципи та поняття різних теорій особистості . Визначити основні фактори, що впливають на формування особистосі, її схильності і здібності, характер і темперамент, ідеали, ціннісні орієнтації, вольові, емоційні і інтелектуальні особливості.
Задача:
1. Підібрати необхідну літературу, що відповідає темі реферату.
2. Ознайомитись з літературою.
3. Скласти план реферату.
4. Написати реферат згідно з планом.
5. Скласти висновки.
Психодинамічна теорія особистості
Психодинамічна теорія особистості, також відома під назвою "класичний психоаналіз". ЇЇ автором є З. Фрейд. На його думку, головним джерелом розвитку особистості є вроджені біологічні фактори, загальна біологічна енергія - лібідо (від лат. - Потяг, бажання). Вона спрямована, на продовження роду (сексуальний потяг), а також, на руйнування (агресивний потяг). Особистість формується протягом перших шести років життя. Сексуальні та агресивні потяги становлять основу частина лібідо.
За Фрейдом кожен індивід має психологічні властивості (риси характеру). Вчений стверджує, що вони формуються в продов трьох фаз: "оральна" фаза розвитку (від народження до 1.5 років), "анальна" -- (від 1.5 до 3 років), "фалічна" (від 3 до 6 років). [С. Келвин, К. С. Холл 2005р.]
Фрейд виділяє три основних концептуальних блоки особистості,: Ід ("воно") є головним, складається із сукупності несвідомих (сексуальних і агресивних) спонукань; Его ("я") - сукупність усвідомлюваних людиною пізнавальних і виконавчих функцій психіки, що представляють, в широкому сенсі, всі наші знання про реальний світ; его -- це структура, яка покликана обслуговувати ід, функціонує відповідно до принципу реальності і регулює процес взаємодії між ід і суперего і виступає ареною безперервної боротьби між ними; Суперего ("понад - я") - структура, яка містить соціальні норми, установки, моральні цінності того суспільства, в якому живе людина. Ід, его і суперего знаходяться в постійній боротьбі за психологічну енергію. Сильні конфлікти можуть привести людину до психологічних проблем, захворювань. Для зняття напруженості цих конфліктів особистість виробляє спеціальні "захисні механізми", які функціонують несвідомо і приховують справжній зміст мотивів поведінки. Захисні механізми є цілісними властивостями особистості. Ось деякі з них: витіснення, проекція, заміщення, сублімація. У кожної людини є свій набір захисних механізмів, сформованих у дитинстві. Таким чином, в рамках психодинамічної теорії особистості є система сексуальних і агресивних мотивів, з одного боку, і захисних механізмів - з іншого, а структура особистості являє собою індивідуально різне співвідношення властивостей, окремих блоків і захисних механізмів.
Аналітична теорія особистості
К. Юнг є найбільш яскравим представником цього підходу. Головним джерелом розвитку особистості Юнг вважав вроджені психологічні чинники. Людина отримує у спадок від батьків готові первинні ідеї - "архетипи". Деякі архетипи універсальні, наприклад, ідея Бога, добра і зла, і притаманні всім народам. Але є архетипи культурно - та індивідуально-специфічні. Сенс життя кожної людини наповнити вроджені архетипи конкретним змістом. На думку Юнга, особистість формується протягом усього життя. У структурі особистості домінує несвідоме, основна частина якого становить "колективне несвідоме" - сукупність всіх вроджених архетипів Поведінка людини фактично підпорядковане його вродженим архетипів, або колективного несвідомого. Внутрішній світ людини, в рамках даної теорії, повністю суб'єктивний. Справжній зміст особистості приховано від стороннього спостерігача. Основними елементами особистості є психологічні властивості окремих реалізованих архетипів даної людини. Ці властивості також часто називають рисами характеру. Наприклад, властивості архетипу "персона" (маска) -- ролі, які ми виставляємо напоказ; властивості архетипу "тінь" - це наші справжні психологічні почуття, які ми ховаємо від людей; властивості архетипу "анімус" (дух) - бути мужнім, твердим, сміливим; властивості архетипу "аніма" (душа) - ніжність, м'якість, турботливість
В аналітичній моделі виділяють три основних концептуальних блоки, або сфери, особистості:
Колективне несвідоме -- основна структура особистості, в якої зосереджений весь культурно-історичний досвід людства, представлений у психіці людини у вигляді успадкованих архетипів.
Індивідуальне несвідоме -- сукупність "комплексів", або емоційно заряджених думок і почуттів, витіснених зі свідомості. Прикладом комплеком може служити "комплекс влади", коли людина все своє психічну енергію витрачає на діяльність прямо чи посередньо пов'язану з прагненням до влади, не усвідомлюючи цього.
Індивідуальне свідоме - структура, що служить основою самосвідомості і включає ті думки, почуття, спогади і відчуття, завдяки яким ми усвідомлюємо себе, регулюємо свою свідому діяльність.
Згідно аналітичної теорії, особистість - це сукупність вроджених і реалізованих архетипів, а структура особистості визначається як індивідуальне своєрідність співвідношення окремих властивостей архетипів, окремих блоків несвідомого і свідомого, а також екстравертованих і інтравертованих установок особистості.
Гуманістична теорія особистості
Головним джерелом розвитку особистості представники гуманістичної психології вважають вроджені тенденції до самоактуалізації. Розвиток особистості є розгортання цих вроджених тенденцій. Згідно з К. Роджерсу, у психіці людини існує дві вроджені тенденції. Перша, названа ним "самоактуалізаційна тенденція", містить спочатку в згорнутому вигляді майбутні властивості особистості людини. Друга -- "організмічне відслідковваня процесу" -- представляє собою механізм контролю за розвитком особистості. На основі цих тенденцій у людини в процесі розвитку виникає особлива особистісна структура "Я", яка включає "ідеальне Я" і "реальне Я". Ці підструктури структури "Я" перебуває в складних відносинах - від повної гармонії. [О. В. Винославська, 2005]
Мета життя, згідно з К. Роджерсу, - реалізувати весь свій природжений потенціал, бути "повністю функціонуючою особистістю" тобто Людиною, яка використовує всі свої здібності і таланти, реалізує свій потенціал і рухається до повного пізнання себе, своїх переживань, слідуючи своїй дійсній природі.
А. Маслоу виділив пять рівнів мотивації , що в свою чергу діляться на два типи потреб: фізіологічні (потреби в їжі, сні); потреби в безпеці (потреби в квартирі, роботі); потреби в приналежності, що відображають потреби однієї людини в іншій людині, наприклад у створенні сім'ї; рівень самооцінки (потреба в самоповазі, компетенції, гідність); потреба в самоактулізації (мета потреби у творчості, краси, цілісності і т.д.).
Потреби перших двох рівнів відносяться до дефіцитарних, третій рівень потреб вважається проміжним, на четвертому та п'ятому рівні знаходяться ростові потреби.
Маслоу сформулював закон поступального розвитку мотивації, згідно з яким мотивація людини розвивається поступально; руху на більш високий рівень відбувається в тому випадку, якщо задоволені (в основному) потреби вищого рівня.
На думку гуманістів, вирішального вікового періоду не існує, особистість формується і розвивається протягом всього життя. Проте ранні періоди життя (дитинство і юнацтво) відіграють особливу роль у розвитку особистості.. Гуманісти вважають, що особистість має повну свободу волі. Людина усвідомлює себе, усвідомлює свої вчинки, будує плани, шукає сенс життя. Людина - творець власної особистості, творець свого щастя.
У гуманістичній моделі особистості основними концептуальними "одиницями" виступають:
"Реальне Я" - сукупність думок, почуттів і переживань "тут і зараз"
"Ідеальне Я" - сукупність думок, почуттів і переживань, які людина хотіла б мати для реалізації свого особистого потенціалу.
Потреби в самоактуалізації - вроджені потреби, що визначають ріст і розвиток особистості.
Цілісність особистості досягається в тому випадку, коли конгруентність між "реальним Я" і "ідеальним Я" наближається до одиниці. Цілісність особистості - основна якість "повністю функціонуючої особистості". Сенс виховання та корекції особистості полягає у розвитку цілісної особистості.
Таким чином, в рамках гуманістичного підходу особистість - це внутрішній світ людського "Я", як результат самоактуалізації, а структура особистості - це індивідуальне співвідношення "реального Я" і "ідеального Я", а також індивідуальний рівень розвитку потреби в самоактуалізації.